712/14163/25
2-а/712/284/25
25 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
представника позивача Аль-Атті І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною адміністративною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 25 травня 2025 року ОСОБА_1 у м. Черкаси Черкаської області був зупинений представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25 травня 2025 року старшим солдатом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 був складений протокол № 2718/М/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що 25 травня 2025 року в ході перевірки облікових даних було з'ясовано, що стосовно ОСОБА_1 25 травня 2025 року № Е2243677 направлено до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області звернення згідно ст. 259 КУпАП щодо доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній не з'явився по повістці.
04 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку (трекінг АТ «Укрпошта» 1800806145513) отримано постанову № 2718/M/2025 від 03 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
ОСОБА_1 має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Макарів), про що містяться відомості у «Резерв +».
В протоколі № 2718/М/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25 травня 2025 року зазначено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 о адміністративної відповідальності є неявка останнього по повістці. Размо з тим, у вказаному протоколі не зазначено ні день надсилання повістки позивачу, ні день виникнення у останнього обов'язку щодо прибуття по повістці.
Не погоджуючись з оскарженою постановою, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив; відзиву на позовну заяву не надав; матеріали адміністративної справи для їх дослідження судом безпосередньо в судовому засіданні, суду не надав.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
25 травня 2025 року ОСОБА_1 у м. Черкаси Черкаської області був зупинений представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25 травня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 - старшим солдатом ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення №2718/М/2025 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що 25 травня 2025 року о 21:30 громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки його облікових даних, було з'ясовано, що стосовно останнього, 25 травня 2025 року №Е2243677 направлено до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області звернення згідно ст. 259 КУпАП щодо доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210-1, оскільки останній не з'явився по повістці.
В ході розгляду справи та з пояснень громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що за викликом (повісткою) для визначення його призначення на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_1 останній не з'явився, оскільки вказану повістку він не отримував. Своєю бездіяльністю під час дії особливого періоду громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
03 червня 2025 року на підставі вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 2718/М/2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, з моменту оприлюднення Указу Президента України від №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .
Крім того, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з абз. 4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
З набранням чинності Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні запрацював застосунок "Резерв+", який дозволяє військовозобов'язаним оновити військово-облікові дані без візиту до ТЦК.
В Інструкції з користуванням застосунком «Резерв+» зазначено, що після проходження процедури оновлення персональних даних та встановлення код-паролю, застосунок відправляє запит в реєстр «Оберіг» для отримання облікових даних з реєстру. Процедура отримання даних може забрати деякий час. Застосунок повідомить про завершення цієї операції за допомогою відповідного сповіщення в смартфоні і після цього відбудеться перехід на головний екран застосунку, де буде відображено військово-обліковий документ в електронній формі (далі ВОД) з основною інформацією: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, вид обліку (на обліку/знятий/виключений), категорія обліку (призовник, військовозобов'язаний/резервіст/не військовозобов'язаний), дата останнього оновлення документа, інформація про відстрочку чи бронювання (за наявності), інформація про наявність порушень правил військового обліку (за наявності). Якщо статус «Потребує уточнення», еВОД і QR-код не формуються. У такому випадку відобразяться дані з реєстру «Оберіг». Електронний військово-обліковий документ у застосунку «Резерв+» має таку ж юридичну силу, як і паперовий військово-обліковий документ, військовий квиток чи приписне.
Згідно копії витягу, наданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з «Резерв+», який сформований 02 жовтня 2025 року, останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Макарів), дата уточнення облікових даних -21 січня 2025 року. У вказаному витязі відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є порушником військового обліку та дані останнього потребують додаткового уточнення.
Разом з тим, в «Резерв+» зазначена адреса проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , яка відрізняється від адреси, зазначеної позивачем в позовній заяві та яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: АДРЕСА_1 .
Доказів надсилання позивачу та отримання останнім повістки за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно п. 9 «Положення про Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень».
Аналогічні вимоги містяться у «Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженій Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3.
Згідно п.6 «Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
25 травня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 - старшим солдатом ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення №2718/М/2025 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що 25 травня 2025 року о 21:30 громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході перевірки його облікових даних, було з'ясовано, що стосовно останнього, 25 травня 2025 року №Е2243677 направлено до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області звернення згідно ст. 259 КУпАП, щодо доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210-1, оскільки останній не з'явився по повістці.
В ході розгляду справи та пояснень громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що за викликом (повісткою) для визначення його призначення на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_1 останній не з'явився, оскільки вказану повістку він не отримував. Своєю бездіяльністю під час дії особливого періоду громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
03 червня 2025 року на підставі вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 2718/М/2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Оскаржена постанова не містить даних про повістку (номер, дату, час), за якою позивач мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 і з якою метою.
Крім того, згідно копії витягу з «Резерв+», яка додана рзивачем до пощовної заяви останнього в «Резерв+» зазначена адреса проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , яка відрізняється від адреси, зазначеної позивачем в позовній заяві та яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: АДРЕСА_1 .
Доказів надсилання позивачу та отримання останнім повістки за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Згідно «Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації», затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532, яка регулює механізм застосування уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, доступ до відеозаписів посадових осіб, здійснених за допомогою таких приладів і засобів, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, уповноважені представники ТЦК та СП, які здійснюють заходи оповіщення громадян, перевірку військово-облікових документів у період проведення мобілізації та/або дії правового режиму воєнного стану, призначаються наказом керівника ТЦК та СП.
Застосування уповноваженими представниками технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; 2) фіксації дій уповноважених представників.
Наказом керівника ТЦК та СП призначається відповідальна особа з числа посадових осіб ТЦК та СП, яка забезпечує:
1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів;
2) зберігання, видачу та приймання карт пам'яті;
3) неможливість зміни системної дати та часу;
4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів;
5) належне ведення відповідної документації.
Під час здійснення фото- та відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, уповноважені представники можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включають портативний відеореєстратор уповноважені представники з моменту початку виконання ними службових обов'язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об'єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов'язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора уповноважений представник переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Уповноважений представник, який застосовує портативний відеореєстратор, інформує осіб, відносно яких проводиться фото- і відеофіксація.
Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор та карта пам'яті передаються відповідальній особі.
Під час виконання своїх повноважень уповноваженому представнику забороняється:
1) видалення відеозаписів з портативного відеореєстратора та зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення портативного відеореєстратора, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото- та відеофіксації;
4) використання портативного відеореєстратора у випадках, не пов'язаних із здійсненням ним повноважень;
5) копіювання, передавання інформації з портативного відеореєстратора, карти пам'яті стороннім особам.
Строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної інформації.
Тобто, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Відповідачем не надано доказів здійснення відеофіксації факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін, як одному з складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В рішеннях ЄСПЛ значну роль в розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції відіграє тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави - відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак, Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальним діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте, ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
Відповідно до ч.3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів неможливості відповідачем самостійно перевірити інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідачем не надано доказів, в уточненні яких саме даних позивача виникла необхідність у відповідача, і які не могли бути одержані відповідачем самостійно шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відсутність в матеріалах справи відеозапису, на якому зафіксований факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також доказів неможливості отримання відповідачем відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо перебування позивача на військовому обліку та виконання останнім вимог Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», перешкоджає ухваленню судом обґрунтованого рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В судове засідання представник відповідача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив; витребувані судом матеріали адміністративної справи, для їх дослідження судом безпосередньо в судовому засіданні, суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови № 2718/М/2025 про адміністративні правопорушення від 03 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з направленням справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 72-79, 241, 242, 250, 256, 286, 288 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову № 2718/М/2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати і надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28 листопада 2025 року.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_2 .
Суддя О.М. Борєйко