Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/11080/25
Номер провадження 1-кс/711/2718/25
25 листопада 2025 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 6 ст.152 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, стрільця 3 відділення 3 взводу роти охорони та оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодруженого, учасником бойових дій, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 14.02.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185, 70 КК України до 15 років позбавлення волі. На підставі ст.82 КК України 08.12.2016 невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі на 4 роки 2 місяці 4 дні, строком на 60 діб,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 6 ст.152 КК України, -
Слідчий відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, в якому просить продовжити строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 30.01.2026 з подальшим його утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Клопотання обґрунтовує тим, що відділом розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадження №12025250000000435 від 13.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «солдат», у період часу з 17 години 00 хвилини, 26.04.2025 по 19 годину 00 хвилин, 26.04.2025, більш точний час вчинення кримінального правопорушення встановити не вдалося, перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягнув на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_7 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_7 , а саме не досягнення нею чотирнадцяти років, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, та розвитку, будучи значно старше за цю дитину, за взаємною згодою, без застосування фізичного, психологічного насилля, а також погроз застосування такого насильства, з метою задоволення статевої пристрасті, вступив з потерпілою в статеві зносини природнім шляхом, тобто здійснив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 з використанням геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування.
Він, же повторно, у період часу з 19 години 30 хвилини, 29.04.2025 по 21 годину 00 хвилин, 29.04.2025, більш точний час вчинення кримінального правопорушення встановити не вдалося, перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягнув на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_7 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_7 , а саме не досягнення нею чотирнадцяти років, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, та розвитку, будучи значно старше за цю дитину, за взаємною згодою, без застосування фізичного, психологічного насилля, а також погроз застосування такого насильства, з метою задоволення статевої пристрасті, вступив з потерпілою в статеві зносини природнім шляхом, тобто здійснив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 з використанням геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування.
Він, же повторно, у період часу з 13 години 30 хвилини, 02.05.2025 по 16 годину 00 хвилин, 02.05.2025, більш точний час вчинення кримінального правопорушення встановити не вдалося, перебуваючи в кімнаті квартири АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягнув на охоронювані законом суспільні відносини, що забезпечують статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_7 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_7 , а саме не досягнення нею чотирнадцяти років, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, та розвитку, будучи значно старше за цю дитину, за взаємною згодою, без застосування фізичного, психологічного насилля, а також погроз застосування такого насильства, з метою задоволення статевої пристрасті, вступив з потерпілою в статеві зносини природнім шляхом, тобто здійснив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 з використанням геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється
ОСОБА_4 , кваліфіковано за:
- ч.4 ст.152 КК України, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди,
- ч.6 ст.152 КК України, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинене повторно.
З урахуванням зібраних у ході досудового розслідування доказів 30.08.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.09.2025 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, без можливості внесення застави, тобто до 01.10.2025 включно.
26.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2025 продовжено строк досудового розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, 6 ст.152 КК України, до п'яти місяців, тобто до 30.01.2026.
Анкетні відомості підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 3 відділення 3 взводу роти охорони та оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодружений, учасником бойових дій, інвалідом не являється, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 14.02.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, 70 КК України до 15 років позбавлення волі. На підставі ст. 82 КК України 08.12.2016 невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі строком на 4 роки 2 місяці 4 дні.
Причетність ОСОБА_4 , до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами:
- показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ;
- показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
- висновками судово-психологічних експертиз № СЕ-19/124-25/8333-ПС від 18.07.2025 та № СЕ-19/124-25/10197-ПС від 10197 від 12.08.2025 № СЕ-19/124-25/11073-ПС від 13.08.2025 стосовно потерпілої ОСОБА_7 ;
- протоколами оглядів інформації, отриманої у операторів мобільного зв'язку від 24.06.2025 та від 18.09.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слід відмітити, що узагальнююче визначення поняття «обґрунтованість підозри» у вчиненні особою кримінального правопорушення сформульовано у правових позиціях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).
З огляду на зазначене та з урахуванням практики ЄСПЛ, в цьому випадку обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтверджується зібраними доказами в кримінальному провадженні, що перераховані вище. Таким чином, на даний час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі.
Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , закінчується 30.11.2025, але на даний час ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшилися, не перестали існувати та є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на неповнолітніх свідків та малолітню потерпілу, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який посягає на статеву свободу та статеву недоторканість особи, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, під тягарем відповідальності за скоєний злочин, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. На підтвердження цього ризику свідчить й те, що ОСОБА_4 , є неодруженим, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей немає, а тому немає міцних соціальних зв'язків за місцем проживання.
Більш того, кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем відносно малолітньої особи. Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів. За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості. Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які кваліфікуються ОСОБА_4 є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.
При цьому, слід врахувати, що дії фігуранта були вчинені в умовах воєнного стану відносно малолітньої особи, що для нашого сьогодення (стану війни) є неприпустимим та аморальним. Усвідомлюючи резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Військовослужбовець ОСОБА_4 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності зв'язків зі співслужбовцями має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.
З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на неповнолітніх свідків та малолітню потерпілу, у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з'ясування обставин злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, він є особою зацікавленою у зміні показань неповнолітніх свідків та малолітньої потерпілої та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати від останніх дачі неправдивих показань або зміну уже наданих на його користь, з метою уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об'єктивному з'ясуванню обставин кримінального провадження. Слід враховувати той факт, що ОСОБА_4 в силу одержання клопотання про тримання під вартою з додатками у вигляді протоколів допитів свідків та малолітньої потерпілої, їх дані та показання стануть відомі підозрюваному, тому ОСОБА_4 зможе повпливати на останніх за місцем їх фактичного проживання;
- п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час дослідження обставин кримінального провадження триває (здійснюється досудове розслідування), ОСОБА_4 шляхом зловживання процесуальними правами, може затягувати досудове розслідування, що може виражатись у неявці
за викликами до слідчого та прокурора;
- п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме враховуючи те, ОСОБА_4 , раніше судимий за особливо тяжкий злочин, судимість за який не погашена, на даний момент підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, направлених на статеву свободу та статеву недоторканість особи (що вказує на абсолютне несприйняття загальноприйнятих у суспільстві норм моралі та правил поведінки), перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення. Дії, які кваліфікуються підозрюваному підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності у військовій частині, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до військової частини для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст. 407 КК України.
Також при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме:
-вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
-кримінальне правопорушення вчинене останнім являється особливо тяжким, та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі;
-відсутність міцних соціальних зв'язків ОСОБА_4 , в місці його постійного проживання;
-наявність у ОСОБА_4 судимості за вчинення особливо тяжкого злочину.
Натомість органом досудового розслідування встановлено неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те чи наявний у підозрюваного майновий стан, який дасть йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків та лише створить умови до залишення місця проживання та реєстрації з метою уникнення покарання.
При цьому слідство, враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від слідства, а в подальшому суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, тому не вбачається ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків, виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків, та забезпечить належну поведінку під час проведення досудового розслідування, а в подальшому розгляду справи і запобіганню уникнення правосуддя.
У контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, про те таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів».
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання в Черкаській області, фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками та потерпілою у цьому кримінальному провадженні, що також в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою, також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, як зі свідками, так і з потерпілою, що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі. Вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану об'єктивно підвищує суспільну небезпеку діяння, що вимагає застосування найсуворішого запобіжного заходу. Військовослужбовець є суб'єктом підвищеної відповідальності, зобов'язаний діяти у суворій дисципліні, в інтересах обороноздатності держави. У контексті війни - це обґрунтовано необхідністю забезпечення безпеки, порядку та дисципліни. Враховуючи факт вчинення злочину військовослужбовцем у період дії воєнного стану, статус військового, яким він володіє, та реальні ризики втечі та впливу на інших осіб, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім.
У відповідності до частин 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та повідомив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025250000000435 від 13.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 6 ст.152 КК України. Кримінальне провадження не вдалося закінчити у вказані строки, оскільки необхідно закінчити психологічну експертизу неповнолітньої щодо її показів. Встановлені ризики передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та продовжують існувати. Просить задовольнити клопотання в повному обсязі.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що КПК України передбачає, що законодавство України застосовується у сукупності із практикою Європейського суду із прав людини. Перелічені ризики мають абстрактне значення. Прокурор не довів, що не може застосувати інший запобіжний захід. Звертає увагу, що із потерпілою було проведено експертизи, однак вона при наданні показів змінювала показання не одноразово. Що не варто брати до уваги як основу при продовжені запобіжного заходу. А тому просить застосувати цілодобовий домашній арешт, вказала, що було обрано альтернативний запобіжний захід та апеляційним судом не змінено в цій частині. Наявні питання, які будуть спростовані доводами захисту, однак на даний час не вважає за необхідне їх відкривати, наявні і свідки, які підтвердять обставини, однак слідство змінювало обвинувачення в частині дат вчинення кримінальних правопорушень, а тому на даний час така поведінка.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Вказав, що має у власності квартиру, може відбувати домашній арешт. Буде сприяти розслідуванню та дотримуватися обов'язків.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ч.ч. 1, 3 ст.197 КПК України).
Згідно з вимогами ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000435, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України.
30.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.09.2025 (справа №711/8095/25, провадження №1-кс/711/1998/25) підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, без можливості внесення застави, тобто до 01.10.2025 включно.
26.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.09.2025 (справа №711/8906/25, провадження №1-кс/71/2201/25) підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, в межах строку досудового розслідування, без можливості внесення застави, тобто до 30.10.2025 включно.
Постановою керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_13 від 23.10.2025 продовжено строк досудового розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України, до трьох місяців, тобто до 30.11.2025.
29.10.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2025 (справа №711/10041/25, провадження №1-кс/71/2513/25) підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.11.2025 з визначенням застави у розмірі 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
13.11.2025 ухвалою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2025 без змін.
24.11.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від (справа №711/1102/25, провадження №1-кс/711/1102/25) продовжено строк досудового розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України, до п'яти місяців, тобто до 30.01.2025.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що зв'язок ОСОБА_4 з обставинами та подіями розслідуваних кримінальних правопорушень існує, однак слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.
Сукупність наданих доказів дають достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.6 ст.152 КК України, та обґрунтованість врученої підозри, що є однією із складових для обрання/продовження запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Разом з цим, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)
В п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року констатовано, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Разом з цим, в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» зазначено, що національні судові органи повинні брати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи наявний суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинності, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Тобто рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
Вирішуючи клопотання слідчого та прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінивши матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження №12025250000000435, є необхідність у продовженні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на неповнолітніх свідків, малолітню потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, наявність ризиків у даному кримінальному проваджені, а також характеризуючі дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 (зокрема не одружений, утриманців не має, раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину) надають достатні підстави для продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, на думку слідчого судді, інший запобіжний захід не забезпечить дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 на даній стадії кримінального провадження та, на переконання слідчого судді, не буде порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.
Підстав для зміни запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 на більш м'який, слідчим суддею не встановлено.
Разом з цим, згідно з вимогами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Положення ч.4 ст.183 КПК України, передбачають, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_4 , не підпадають під випадки передбачені ч.4 ст.183 КПК України, то в силу вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави що вже доцільно на даній стадії досудового розслідування.
Відповідно до положень ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Нормами п.3 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гафа проти Молдови» суд зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 § 3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. Тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Таким чином, визначаючи розмір застави суд враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, обґрунтованості підозри, завдань досудового розслідування та ступеню наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні, а також даних про особу підозрюваного, його соціального та майнового стану, задля досягнення дієвості даного кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам, недопущення негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, слідчий суддя вбачає за доцільне відносно підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу в розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, які, у випадку сплати застави, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків на даній стадії досудового розслідування, та не будуть порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи підозрюваного та завдань кримінального провадження. Зменшення встановленого розміру застави обумовлена плином часу, відсутності насильства в повідомлених підозрах, закінчення досудового розслідування.
Щодо позиції сторони захисту, не дивлячись на висвітлені обставини, слідчий суддя не може вдаватися в оцінку доказів винуватості підозрюваного на даній стадії кримінального провадження, однак визначає достатність рівня обґрунтованості підозри, шляхом співставлення підозри та причетності до вчинених кримінальних правопорушень ( знайомство із малолітньою, зустрічі, проведення певного часу, ведення листування, поведінка самої малолітньої потерпілої, наявність спільних знайомих, не визначені питання з приводу фінансової допомоги підозрюваним потерпілій тощо), а тому дані питання мають бути конкретною деталізацією ходу досудового розслідування. Також окремо варто відмітити призначення психологічної експертизи потерпілої та ще не проведення, що особливо підвищує існування ризику спілкування, впливу, прохання та підкупу останньої під час її виконання, що впливає на необхідність, у сукупності із висунутою підозрою у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, продовжити саме винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Сторона захисту висловлювала слушні моменти, що мають бути перевірені в ході досудового розслідування та враховані слідчим суддею у прийнятті рішення щодо зменшення розміру застави на даній стадії кримінального провадження при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу. При зміні обставин, вчинені слідчих дій, проведені запланованих експертиз можуть змінюватися і обставин застосування запобіжних заходів та бути предметом розглядом за плином часу чи із зміною відповідних обставин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених дітьми СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000435 від 13.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4, 6 ст.152 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.01.2026 включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , заставу у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_4 , з-під варти.
У випадку внесення застави підозрюваним або заставодавцем, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- вчасно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі м. Черкаси без дозволу слідчого чи прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи/служби;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з потерпілою ОСОБА_7 та свідками у даному кримінальному провадженні, доведених до відому ОСОБА_4 про їх статус, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо він як підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 01.12.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1