іменем України
Справа №377/857/25
Провадження №2-а/377/18/25
01 грудня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Малишенко Т. О., за участю секретаря судового засідання Приліпко К.М., за правилами спрощеного письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирській області Крушинського Дмитра Івановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі,
26 серпня 2025 року до суду в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач просить скасувати Постанову інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирській області Крушинського Дмитра Івановича EHA №5547704 від «22» серпня 2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 22 серпня 2025р. о 21:18 інспектором роти № 1 взводу 3 батальйону патрульної поліції УПП у Житомирській області ДПП НП старший лейтенант Крушинський Дмитро Іванович винесено стосовно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 122 ч.2 КУпАП України (керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар в темну пору доби). У постанові серії EHA № 5547704 про накладення адміністративного стягнення Відповідач стверджує, що ним порушено п. 19.1 ПДР, а саме: «22.08.2025 20:56:55 M06 Київ ЧОП 93км 980м Водій керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Фіксація проводилась на портативний видеорегистратор поліцейського иль лолда 475844,760554. Чим порушив п 19.1 ПДР».
Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
При цьому зазначає, що, у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відсутність факту правопорушення зазначеного в постанові. Його автомобіль рухався з увімкненим ближнім світлом фар. Це видно на відеозаписі яки був показаний інспектором під час розгляду справи, а саме світловий ареал від фар ближнього світла спереду та з боків автомобіля.
Неналежні докази: Інспектор поліції під час розгляду справи ознайомив з відео, (з його слів) зроблене власним пристроєм, який не має сертифікації та не може вважатися належним доказом згідно зі ст. 251 КУпАП. Офіційного відео з нагрудних камер зазначених в постанові йому на розгляд не надали.
Відсутні докази з фронтальної сторони авто, за якими можна однозначно визначити яке саме освітлення було увімкненою (габарити; Ближнє світло чи увімкнені додаткові протитуманні фари). Суперечливі та технічно неможливі твердження інспектора. Інспектор, посилаючись на власне відео, припустив, що у нього були увімкнені не ближні фари, а лише протитуманні. Проте навіть у такому випадку жодного порушення не було б, оскільки відповідно до п. 19.1 ПДР "В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари." Крім того, відповідно до інструкції з експлуатації автомобіля Chery Tiggo 7, конструктивно неможливо увімкнути передні протитуманні фари без одночасного вмикання світла фар. Таким чином, версія інспектора суперечить технічним характеристикам автомобіля.
Порушення процесуальних прав: його клопотання про долучення відеозапису з камери спостереження на блокпосту, яке однозначно підтверджує роботу ближнього світла, було безпідставно відхилене. Його клопотання про розгляд справи за місцем проживання (ст. 276 КУпАП) було відхилене без належних підстав. Відмовлено у можливості надати письмові пояснення, посилаючись на «відсутність паперу». Його клопотання про участь адвоката було фактично проігнороване, інспектори заявили, що адвокат мав прибути «на трасу серед ночі», інакше це вони розцінюють як відмову від правової допомоги, що грубо порушує ст. 268 КУпАП.
Порушення ст. 268 КУпАП (права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності). Йому не було забезпечено права на юридичний захист, подання пояснень та доказів, заявлення клопотань.
Неналежне документальне оформлення. Постанова складена без достатніх та належних доказів, що суперечить вимогам ст. 245, 251 КУпАП, і не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення.
Фактично інспектор звернув увагу не на відсутність ближнього світла, а на раптову несправність задніх габаритних вогнів. Як водій він фізично не міг бачити цю несправність під час руху. Відповідно до п. 31.5 ПДР України, дізнавшись про несправність, він одразу вжив заходів для її усунення. Разом з інспектором вони переконалися, що на місці проблему було усунуто, і габаритні вогні вмикаються одночасно з ближнім світлом. Таким чином, не було жодних підстав для притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а сама кваліфікація дій є неправильною та суперечить фактичним обставинам.
Окрім того, вважає, що Відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав та правових гарантій. Це видно з наступного, постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов він не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.
Конституційний Суд України у Рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення вирішив:
«1. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення за місцем його вчинення визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.»
Таким чином, той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням право особи, яка притягається до відповідальності, - прямо визнаний Конституційним Судом України, рішення якого є обов'язковим до виконання на усій території України. Цей висновок не може бути скасовано.
Окрім цього, у відповідності до ч.1 ст.277-2 КУпАП України: «Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.» Винятків з цього правила для справ, які розглядаються «за місцем порушення», не передбачено, тобто, зазначена норма стосується усіх справ про адміністративні правопорушення. Відтак, від виявлення, за думкою Відповідача, правопорушення до винесення постанови повинно було надати строк для реалізації прав, передбачених ст..268 КУпАП, і до того ж, цей строк не може бути меншим за 3 доби, оскільки саме за такий строк повинно бути повідомлено особу про розгляд справи.
Так само не містить винятків стосовно категорій справ і ст.278 КУпАП України, а згідно неї не було проведено Відповідачем підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Між тим, ряд дій, які повинні бути проведені під час такої підготовки, також є спрямованими на дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
До цього необхідно додати, що не складання Відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало можливості навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Ніяких пояснень Відповідачем у мене не відбиралося. У оскаржуваній постанові ніяким чином мої пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Тим більше він не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури.
Відтак, грубі порушення вимог ст.268 КУпАП України щодо нього при винесенні оскаржуваної постанови Відповідачем є очевидними.
До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.
За таких умов постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.
Конституційний Суд України у Рішенні N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у пунктах 4, 4.1, 4.2 мотивувальної частини Рішення вказав на розповсюдження ряду презумпцій та правових гарантій на усі види юридичної відповідальності, у тому числі й на адміністративну відповідальність. Зокрема прямо вказав у цьому переліку (у п.4 мотивувальної частини Рішення): «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь ч. 3 ст. 62 Конституції України ».
Ухвалою Славутицького міського суду від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та в порядку спрощеного письмового позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Одночасно витребувано з Управління патрульної поліції справу про адміністративне правопорушення для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою Славутицького міського суду від 18 вересня 2025 року продовжено строк розгляду справи.
Позивач ОСОБА_2 отримав ухвалу суду від 08.09.2025 року про відкриття провадження та ухвалу від 18.09.2025 року в кабінет «Електронного суду», що підтверджено довідками про доставку електронного документа.
Відповідач Департамент патрульної поліції отримав ухвалу суду від 08.09.2025 року про відкриття провадження та ухвалу від 18.09.2025 року в кабінет «Електронного суду», що підтверджено довідками про доставку електронного документа. Також ухвалу від 08.09.2025 року про відкриття провадження та позовну заяву з додатками направлено рекомендованим листом, який отримали 15.09.2025 року, що підтверджено зворотним поштовим повідомленням та ухвалу від 18.09.2025 року про відкриття провадження та позовну заяву з додатками направлено рекомендованим листом, який отримали 26.09.2025 року, що підтверджено зворотним поштовим повідомленням.
Відповідач Управління патрульної поліції в Житомирській області ухвалу від 08.09.2025 року про відкриття провадження та позовну заяву з додатками направлено рекомендованим листом, який отримали 15.09.2025 року, що підтверджено зворотним поштовим повідомленням та ухвалу від 18.09.2025 року про відкриття провадження та позовну заяву з додатками направлено рекомендованим листом, який отримали 29.09.2025 року, що підтверджено зворотним поштовим повідомленням.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирській області Крушинського Дмитра Івановича ухвалу від 08.09.2025 року про відкриття провадження та позовну заяву з додатками направлено рекомендованим листом, який отримали 15.09.2025 року, що підтверджено зворотним поштовим повідомленням та ухвалу від 18.09.2025 року про відкриття провадження та позовну заяву з додатками направлено рекомендованим листом, який отримали 29.09.2025 року, що підтверджено зворотним поштовим повідомленням.
23.09.2025 року від відповідача Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП до суду надійшов відзив на позов, з доказами направлення 17.09.2025 року на електронну адресу позивача. Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки такі доводи адміністративного позову є нічим не обґрунтованими, а вимоги позивача безпідставними і як наслідок такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з постановою інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Крушинського Дмитра Івановича серії ЕНА №5547704 від 22 серпня 2025 року на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки 22.08.2025 року о 20 год. 58 хв., за адресою: а/д М-06 Київ-Чоп 93 км 980 м - Іванов Максим Юрійович керував т/з СНЕRY ТIGGО 7 (номерний знак НОМЕР_1 ) без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, чим порушив п. 19.1 ПДР України (порушення водіями т/з використання зовнішніх освітлювальних приладів в темну пору доби) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Також, під час розгляду справи інспектор Крушинський Д.І., та його напарник здійснювали відео-фіксацію спілкування та розгляду справи на нагрудні портативні відео-реєстратори Мotorola VВ 400 475844, 760554, що зазначено в п. 5 оскаржуваної постанови. Крім того, факт порушення Позивачем правил використання зовнішніх освітлювальних приладів в темну пору доби підтверджується відеозаписом з автомобільного відео-реєстратора службового авто.
Інспектор, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог користування зовнішніми освітлювальними приладами, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, роз'яснив водію права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що також підтверджується підписом в графі 8 оскаржуваної постанови та відеозаписом з портативного відео-реєстратора починаючи з 21:09:05 відеофайлу та в подальшому прийняв рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.
Інспектор виніс постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 510 грн., відповідно до санкції статті. Після прийнятого по справі рішення, інспектор оголосив постанову, роз'яснив порядок та строки оплати і оскарження та вручив другий примірник постанови водію.
Основним аргументом Позивача в позовній заяві є те, що він не вчиняв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП і не порушував порядок користування зовнішніми світловими приладами визначений 19 розділом ПДР України, на що повідомляю, що даний аргумент є безпідставним, необґрунтованим та спростовується долученими доказами, а також чинними нормами законодавства.
Як видно на відео з автомобільного реєстратора, автомобіль Позивача рухається по автодорозі, при цьому, так як не було ввімкнено ближнє світло фар то відповідно і не були ввімкнені задні габаритні ліхтарі (які вмикаються автоматично при ввімкнені ближнього світла фар, що підтверджується долученими Позивачем до позовної заяви роздруківками технічних характеристик автомобіля.
Також варто зазначити, що згідно тих же роздруківок, якщо ввімкненні лише денні ходові вогні, то ближнє світло фар і задні габарити не світяться, а вмикаються лише тоді, коли вимкнено режим денних ходових вогнів.
Відповідно до п.19.1. ПДР України - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Отже, законодавством чітко передбачено обов'язок водія керуючи транспортним засобом в темну пору доби вмикати ближнє світло фар та задні габаритні ліхтарі (а не протитуманні фари чи денні ходові вогні), а також визначено відповідальність за невиконання такого обов'язку.
Щодо тверджень Позивача, що поліцейським під час розгляду справи було грубо порушено його права передбачені ст. 268 КУпАП, а саме право скористатися правовою допомогою то варто повідомити, що дані твердження є безпідставні з огляду на те, що поліцейський неодноразово повідомляв Позивача, що він може користуватися правовою допомогою, зокрема запропонував йому зв'язатися із адвокатом в телефонному режимі або викликати адвоката на місце зупинки. Через деякий час поліцейський повторно повідомив Позивачу, що останній не обмежений в праві користуватися правовою допомогою, що підтверджується відеозаписом з портативних нагрудних відео-реєстраторів поліцейських. Таким чином, поліцейський вживав заходи для надання можливості позивачу отримати правову допомогу, однак останній хоча й заявляв про необхідність надання йому такої допомоги, однак фактично скористатися такою допомогою не бажав, про що свідчить його поведінка (зафіксована відеозаписами) під час вирішення зазначеного питання.
У справі Європейського Суду з прав людини «Лала проти Нідерландів» від 23.08.1994 року суддя Матчер в окремій думці зазначив, що лише в особливо серйозних кримінальних справах інтереси правосуддя можуть потребувати, щоб обвинувачений завжди був присутній чи представлений, якщо необхідно, офіційно призначеним захисником, що також узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини у справах «Кремцов проти Австрії» від 21.09.1993 року та «Пуатрімол проти Франції» від 23.11.1993 року.
Поряд з цим, санкція ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає застосування адміністративного арешту, обмеження волі або позбавлення волі. Таким чином відсутність захисника при розгляді адміністративної справи про накладення адміністративного стягнення не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень, однак і це, як вбачається з матеріалів справи, позивачем реалізовано не було, так як позов подано самим Позивачем.
Щодо тверджень позивача, що в порушення його прав не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а розгляд справи та винесення постанови було здійснено на місці вчинення правопорушення, а не за місцем проживання, то варто повідомити, що дане твердження є безпідставним з огляду на наступне.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснюється, оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення та такої правової позиції дотримується Верховний Суд виклавши її по справах №537/6068/16-а від 20.08.2020, № 761/9439/17 від 16.01.2020.
22.09.2025 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, в яких заперечував проти відзиву. Управління патрульної поліції у наданому відзиву згадує в якості доказу відеофайл video_2024-08-04_01-05-26, що не відповідає даті події, а також відео відсутнє в матеріалах справи. Інспектор на відео Motorola VB 400 475844, 760554 під час розгляду справи не зміг назвати марку й модель пристрою та не підтвердив, що запис VIDEO_20250822_210140402 зроблено службовим реєстратором. В постанові EHA № 5547704 пристрій на який зроблено запис - не зазначено. VIDEO_20250822_210140402 відеофайл є не повним, на відео відсутній момент коли інспектор перемикає режими освітлення авто, і можна переконатися що денні ходові вогні та їх освітлення з заду не можливо побачити, на відміну від ближнього світла. Єдине відео правопорушення зроблено ззаду автомобіля, що не дозволяє визначити стан передніх фар (ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, чим порушив п. 19.1 ПДР України ) На наданих відео з Motorola VB 400 475844, 760554 о 20:59 інспектор повідомив, що можливе правопорушення було помічено саме на блокпості однак повного як передбачено, безперервного відеозапису від моменту виявлення до зупинки під час розгляду справи мені не було надано.
В темну пору дня відповідна індикація на панелі приладів сповіщала про те що ближнє світло фар ввімкнено, про що я зазначив інспектору під час розгляду справи. Дорога була освітлена яскравим світлом фар автомобіля (що видно з відео наданого управлінням патрульної поліції відеофайл VIDEO_20250822_210140402). Під час розмови інспектор підтвердив що бачив світло попереду автомобіля під час руху, що зазначено на записах Motorola VB 400 475844, 760554.
Він не експлуатував ТЗ свідомо з несправністю, діяв відповідно до ПДР. Якщо припустити що відео файл VIDEO_20250822_210140402 було зроблено без використання фільтрів штучного інтелекту, і воно дійсно відображає несправність задніх ходових ліхтарів мого автомобіля, в такому випадку це порушення П.31.4.3 ПДР - забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо не горять або відсутні задні габаритні ліхтарі, стоп-сигнали, покажчики поворотів чи світлові прилади, передбачені конструкцією транспортного засобу). Відповідно це стаття 121 ч.1 КУпАП - керування транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими заборонено експлуатацію, але не як не 121 ч.2 КУпАП.
Одразу як дізнався про несправність "задніх габаритів", яка виникла під час руху, зупинився, несправність була усунута шляхом вимкнення та повторного заведення авто, разом з інспектором впевнився шо несправність була усунута.
Інспектор під час розгляду справи, також переконався і самостійно спробував що всі режими освітлення вмикаються разом з задніми габаритами, протитуманні фари вмикаються виключно разом з ближнім або дальнім світлом та задніми габаритами одночасно. Діяв згідно з п.31.1 ПДР (допускається рух до місця ремонту), а поломка сталася під час руху, тому склад правопорушення відсутній.
Сторонам по справі надано достатньо часу для підготування своїх пояснень, заперечень, проте клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Судом встановлено, що згідно постанови серії EHA № 5547704 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 серпня 2025 року винесеної інспектором роти № 1 взводу 3 батальйону патрульної поліції УПП у Житомирській області ДПП НП старшим лейтенантом Крушинським Дмитром Івановичем, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 позивача у справі, притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Як вбачається із зазначеної постанови, ОСОБА_2 22 серпня 2025 року о 20:56:55 M06 Київ ЧОП 93км 980м Водій керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив вимогу 19.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень.
Не погодившись з постановою від 22 серпня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На виконання цих завдань адміністративного судочинства України, суд при вирішенні публічно-правового спору виходить з наступного.
Згідно ст.2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Як зазначено в ст.14 цього Закону, учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
За змістом статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Всупереч даним вимогам, відповідачем беззаперечних доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбачених ч.2 ст. 122 КУпАП, до суду не надано ні відповідачем, ні третьою особою.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до п.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, не допускається, зокрема, закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення.
Оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_2 оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У відповідності до п.п.4.1,4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності.
В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Об'єктивних доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем зібрано не було, до суду ніяких доказів на підтвердження тверджень зазначених у постанові не надано.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Зокрема, з наданого представником відповідача відеозапису з відеореєстратора встановленого в службовому автомобілі працівників патрульної поліції вбачається лише фіксація задньої частини транспортного Chery Tiggo 7 номерний знак НОМЕР_1 . Відео на думку суду є суперечливим, оскількі дійсно зовнішніх освітлювальних приладів в темну пору доби (задніх габаритних вогнів) на відео не зафіксовано, проте формулювання «без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби» не підтверджено, оскільки чітко з відео зафіксовано відображення з полотна дороги ореолу світла фар. З відео боді камер вбачається що після зупинки та повторного запуску двигуна було усунуто несправність. Виходячи з технічних характеристик відповідно до інструкції з експлуатації автомобіля Chery Tiggo 7, конструктивно неможливо увімкнути передні протитуманні фари без одночасного вмикання світла фар.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, суд позбавляється статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідачем не в повному обсязі доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Затаких обставин, суд приходить до висновку, що постанова, винесена інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирській області Крушинського Дмитра Івановича про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EHA №5547704 від «22» серпня 2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України із зазначених вище підстав є протиправною, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки позовні вимоги задоволені, то на корить позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 гривень.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, статей 2-5 Закону України «Про судовий збір», правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17, стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 605,60 гривні.
Керуючись ст.ст. 243-246, 286 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову від 22 серпня 2025 року серії EHA № 5547704 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесеної інспектором роти № 1 взводу 3 батальйону патрульної поліції УПП у Житомирській області ДПП НП старшим лейтенантом Крушинським Дмитром Івановичем, згідно якої застосовано до ОСОБА_2 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 605,60 гривні.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення виготовлено 01.12.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 4018646, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. вулиця Ф. Ернста, 3, 03048.
Відповідач - Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, 10013, м. Житомир, вул. Покровська, б. 96.
Третя особа - інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону полку 1 УПП в Житомирській області Крушинський Дмитро Іванович адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. вул. Народного Ополчення 9.
Суддя Т. О. Малишенко