02 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 361/5751/20
Провадження № 22-ц/824/13469/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Акціонерне товариство «Акцент-банк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2020 року АТ «А-Банк» або Банк) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC10072982518 від 05 листопада 2019 року в загальному розмірі 20206 грн. 67 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 з метою укладення кредитного договору № SAMABWFC10072982518 та отримання кредитної картки звернувся до АТ «А-Банк», у зв'язку з чим відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На підставі цієї анкети заяви Банком відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав Позичальникові кредит. Проте відповідач своїх зобов'язань за даним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 має перед Банком заборгованість за вказаним вище договором на загальну суму 20206 грн. 67 коп., з яких: 15260 грн. 79 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4695 грн. 88 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом та 250 грн. - штрафи.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позов суд першої інстанції виходив з того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу ОСОБА_1 за договором № SAMABWFC10072982518 від 05 листопада 2019 року кредитних коштів та наявності у нього заборгованості саме у вказаному в позові розмірі позов АТ «А-Банк» задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Акцент Банк» подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка власним підписом в Анкеті-Заяви підтвердила факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банк.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом вказує, що відповідачкою, окрім Анкети-Заяви, електронним підписом підписано паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка.
Вказує, що застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові №342/180/17 від 03 липня 2019 року до обставин цієї справи є помилковим, оскільки у справі №342/180/17 позичальник не підписував паспорт споживчого кредиту.
Звертає увагу, що наданий розрахунок заборгованості підтверджується випискою із банківського рахунку, відкритого на ім'я відповідачки.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20.
26 червня 2025 року листом Київського апеляційного суду матеріали справи № 361/5751/20 були витребувані з Броварського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до супровідного листа Броварського міськрайонного суду Київської областісправа № 361/57511/20 надійшла до Київського апеляційного суду 14 липня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Акцент-Банк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалася.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що 05 листопада 2019 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк», у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він зобов'язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту йому роз'яснені та зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування ним отримані.
Також Банком до позову долучено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», які відповідачем не підписано.
Відповідно до розрахунком заборгованості за договором № SAMABWFC10072982518 від 05 листопада 2019 року, наданого Баком вбачається, що станом на 06 серпня 2020 року загальний розмір заборгованості за кредитом становить 20206 грн. 67 коп., з яких: 15260 грн. 79 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4695 грн. 88 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн. - пеня.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України).
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
З матеріалів справи убачається, що 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Зазначена анкета-заява містить анкетні дані відповідачки.
Проставленням власноруч свого підпису під заявою відповідач, серед іншого, підтвердив, що підписана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачці зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с. 4).
Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», підписаний ОСОБА_1 05 листопада 2019 року простим електронним підписом (а.с. 5-6).
На підтвердження розміру заявлених позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості.
Таким чином судом встановлено, що дійсно між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, що підтверджується матеріалами справи, згідно якого відповідач мав отримати відповідні кошти від повивача.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем розміру заборгованості ОСОБА_1 перед банком виходячи з наступного.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача».
Оскільки позивачем не надано виписки по особовому рахунку позичальника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено обставини видачі ОСОБА_1 кредиту, його розміру, а також розмір заборгованості.
Сам по собі розрахунок заборгованості за відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, яку просить стягнути банк.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги які були зазначені в апеляційній скарзі відповідачем стосуються факту укладення кредитного договору і погодження істотних умов договору, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що не доведено перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували вказаний висновок суду першої інстанції. Апеляційний суд, розглянувши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір між сторонами хоча й було укладено, проте позивач не надав відповідачу коштів для виконання умов кредитного договору, отже позивач фактично не виконав обов'язку щодо надання кредитних коштів відповідно до умов договору.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року- без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О.І. Шкоріна