Унікальний номер справи 754/1305/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15187/2025
Головуючий у суді першої інстанції І. А. Галась
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
01 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Грейс Девелопмент»
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейс Девелопмент», подану представником Мартиновою Світланою Геннадіївною, на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Галась І. А., в примішенні Деснянського районного суду м. Києва,
У січні 2023 року позивач ТОВ «Грейс Девелопмент» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , в якому просило визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16 червня 2021 року між ТОВ «Грейс Девелопмент» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел О. В. за реєстровим № 789, витребувати у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Грейс Девелопмент» квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2058370880000) АДРЕСА_1 , стягнути пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Грейс Девелопмент» судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обгрунтування позову зазначено, що 19 березня 2020 року за ТОВ «Грейс Девелопмент» було зареєстровано право власності на квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2058370880000) АДРЕСА_1 . 16 червня 2021 року між ТОВ «Грейс Девелопмент» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел О. В. за реєстровим № 789, за яким відповідач став її власником.
Згідно з рішенням Єдиного учасника від 02 грудня 2022 року № 12 директором ТОВ «Грейс Девелопмент» призначено Мартинову С. Г. та доручено провести інвентаризацію всієї документації, що пов'язана з укладенням договору купівлі-продажу, за результатами якої встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу від імені товариства підписаний його колишнім директором ОСОБА_3 усупереч інтересам товариства, оскільки останнє не отримало кошти за її продаж, а дії керівника юридичної особи, у свою чергу, мають ознаки зловмисного умислу, спрямованого на позбавлення позивача належного йому активу. 08 грудня 2022 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенюк Л. О. за реєстровим № 1658, подарував спірну квартиру ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що оспорюваний правочин є недійсним відповідно до статті 232 ЦК України, а квартира повинна бути витребувана на користь товариства з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , оскільки вказана квартира вибула з володіння ТОВ «Грейс Девелопмент» поза його волею на підставі недійсного правочину та набута ОСОБА_2 на безоплатній основі.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Грейс Девелопмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння.
У вересні 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кушнір Р. Ю.подав заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу урозмірі 55 500,00 гривень.
В обгрунтування заяви зазначено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.09.2023 у справі №754/1305/23 ТОВ «Грейс Девелопмент» відмовлено у задоволенні позову. 15.03.2023 у відзиві на позовну заяву стороною відповідача було заявлено про понесення витрат на правничу допомогу, а також те, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України відповідні докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. До відзиву було додано копію договору про надання правничої допомоги № 0103-1/23 від 01.03.23 з додатком №1 від 01.03.2023, копію ордеру Адвокатського Об'єднання «МАЙСТЕР ПРАВА» та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1349 від 15.02.2018.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року стягнутоз ТОВ «Грейс Девелопмент»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 750,00гривень.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду ТОВ «Грейс Девелопмент» через свого представника Мартинову С. Г. подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, невстановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з товариства витрат на правничу допомогу, оскільки вказана заява не містить обгрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Також вказано, що суд першої інстанції залишив поза увагою заперечення Товариства про те, що заявлений відповідачем в п. 2.1 акту №1 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.09.2023 час на складання відзиву на позовну заяву ТОВ «Грейс Девелопмент» (7 сторінок, з яких: 1 сторінка - реквізити учасників справи; 3-4 сторінки - цитування норм ЦК України; а остання - прохальна частина відзиву з переліком додатків) в обсязі 20 год 00 хв, а відповідно і його вартість 30 000,00 грн, є істотно завищеним та не відповідає критеріям реальності та розумності. Тому Товариство вважає задоволений судом розмір витрат на правничу допомогу в сумі 27 750,00 грн не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також витраченим на це адвокатом часу.
У судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від відповідачів не надходило. Представником позивача ТОВ «Грейс Девелопмент» - адвокатом Сайко Ю. В. подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Таким чином суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 12.11.2025 через неявку сторін (їх представників) у судове засідання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частково задовольнивши заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, вважав, що зазначені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 55 500,00 гривень є завищеними та не є належним чином обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому суд вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 750,00 гривень.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки їх зроблено на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та такий висновок у повній мірі відповідає вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 133 ЦПКУкраїна, правнича допомога є складовою судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 2-4ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Конституція Україниу статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено».
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 «за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співрозмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).
У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертійстатті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України(а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі №910/11903/23.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, щоподання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога відповідачу ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавалася АО «МАЙСТЕР ПРАВА», а сме адвокатом Кушніром Р. Ю згідно договору про надання правничої /правової допомоги від 01.03.2023 №0103-1/23.
На підтвердження витрат на правничу допомогу на суму 55 500,00 грн стороною відповідача долучено копію договору про надання правничої допомоги № 0103-1/23 від 01.03.23 з додатком №1 від 01.03.2023, копію ордеру Адвокатського Об'єднання«МАЙСТЕР ПРАВА», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1349 від 15.02.2018.
Згідно додатку №1 від 01.03.2023 питання, що потребують вирішення шляхом надання правничої допомоги включають - підготовка процесуальних документів та представництво інтересів клієнта в Деснянському районному суді м. Києва у справі №754/1305/23 за позовом ТОВ «Грейс Девелопмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння. Вартість роботи адвоката 1 500,00 грн. за 1 годину роботи при підготовці матеріалів до суду та 2 500,00 грн. за одне судове засідання при представництві інтересів Клієнта в Деснянському районному суді міста Києва.
Перелік можливих послуг з правничої допомоги відповідно до Додатку№1 від 01.03.2023 становитьорієнтовну вартість 63 000,00грн.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 25.09.2023 затверджено остаточну вартість правничої допомоги на суму 55 500,00грн. з переліком виконаних робіт (наданих послуг), зокрема: - вивчення матеріалів справи та за необхідності діючого законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи. Надання консультацій та роз'яснення клієнту щодо шляхів вирішення питання. Визначення орієнтовної вартості послуг та підготовка договору про надання правничої допомоги (3 год.) - 4 500,00 грн.; - складання заяв по суті справи: відзиву на позовну заяву та його надсилання/ подання до Деснянського районного суду міста Києва, а також надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (20 год.) - 30 000,00 грн.; - підготовка пакету документів - додатків до відзиву (збирання, копіювання та за необхідності їх посвідчення) (1 год.) - 1 500,00 грн.;- складання інших процесуальних документів - заяв, клопотань про витребування доказів, про виклик свідків, про приєднання доказів та їх надсилання/подання до Деснянського районного суду міста Києва, а також за необхідності надсилання іншим учасникам справи (3 год.) - 4 500,00 грн.;- представництво інтересів клієнта в Деснянському районному суді міста Києва (6 засідань) - 15 000,00 грн.
Також із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Грейс Девелопмент», отримавши відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, заперечило проти заявленого ним розміру витрат на правничу допомогу, вказуючи на їх неспімріність та необґрунтованість.
Так, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав такими, що не відповідають ознакам неминучості такі складові заявлених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу: вивчення матеріалів справи та за необхідності діючого законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи; надання консультацій та роз'яснення клієнту щодо шляхів вирішення питання; визначення орієнтовної вартості послуг та підготовка договору про надання правничої допомоги (3 год.) - 4 500,00 грн.; підготовка пакету документів - додатків до відзиву (збирання, копіювання та за необхідності їх посвідчення) (1 год.) - 1 500,00 грн., - оскільки відповідні дії представника фактично охоплюється дією зі складання відзиву на позовну заяву (20 год.) - 30 000,00 грн. При цьому, час витрачений на його оформлення (20 год.), а відповідно і розмір гонорару вочевидь, є суттєво завищеним і не відповідає критеріям реальності та розумності.
Вивчивши наявні у матеріалах справи докази понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, аналізуючи розмір заявлених витрат на оплату послуг адвоката на предмет співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, відмову у задоволенні позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність відшкодування відповідачу понесених ним витрат на правничу допомогу.
Ураховуючи предмет позову, кількість учасників, обсяг позовної заяви та доказів, доданих до неї, розмір наданих ОСОБА_1 адвокатом послуг (виконаних робіт), суд першої інстанції оцінив рівень складності цієї справи як значний та вважав, що ОСОБА_1 підлягають до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 27 750,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає таким, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Грейс Девелопмент» в цій частині висновки суду першої інстанції не спростовують.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Грейс Девелопмент» на користь ОСОБА_1 понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 27 750,00 грн, а фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону, якими врегульовано порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Отже, враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, колегія суддів дійшла висновку, що є справедливим стягнення з ТОВ «Грейс Девелопмент» на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 27 750,00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду попередньої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається, додаткове рішення суду відповідає вимогам вмотивованості.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на правничу допомогу є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог закону.
Доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК Україниколегія суддів залишає додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Грейс Девелопмент» без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейс Девелопмент», подану представником Мартиновою Світланою Геннадіївною, залишити без задоволення.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна