24 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/4533/25
номер провадження 22-ц/824/15081/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Басараб Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року /суддя Ключник А.С./
у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням в гуртожитку, -
Позивач у лютому 2025 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням в гуртожитку.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 98-101/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд проігнорував ст. 8 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ («Прокопович проти Росії», «Кривіцька та Кривіцький проти України») про те, що поняття «житло» є автономним і не залежить від наявності ордера. Тривале (понад 24 роки) фактичне проживання і достатні та триваючі зв'язки з кімнатою АДРЕСА_1 роблять її «житлом» позивачки, а відмова у визнанні права користування - невиправданим втручанням у право на повагу до житла. Суд порушив ст. 47 Конституції України та ст. 64 ЖК УРСР: позивачка вселилася разом з батьком-наймачем ще у 2001 році як малолітня дитина (член сім'ї за законом), постійно проживає, сплачує комунальні, зареєстрований факт спільного проживання підтверджується актовою довідкою та показаннями свідків. Відсутність її імені в ордері батька - технічна помилка підприємства, а не відсутність права на житло. Верховний Суд у 2024 році (постанова від 27.08.2024 у справі № 201/193/22 та аналогічні) прямо вказав: відсутність ордера сама по собі не є підставою для відмови у визнанні права користування кімнатою у гуртожитку, якщо доведено тривале фактичне проживання та вселення як члена сім'ї наймача. Суд формально підійшов до оцінки доказів (ст. 89 ЦПК): не дав оцінки ні свідченням, ні платіжним документам з 2017 року за комунальні послуги на її ім'я, ні довідці про склад сім'ї, ні тому, що з 2017 року вона одна проживає у кімнаті і ніхто її не виселяв. Висновок суду про «безпідставність позову через відсутність ордера» суперечить сучасній практиці ВС та ЄСПЛ і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову.
Представник відповідача в судове засідання свого представника не направив, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у позові з підстав обрання неналежного способу захисту.
Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», рішень Київської міської ради від 15 грудня 2011 року № 844/7080 «Про впорядкування прийняття майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передачі його у володіння та користування, передачі до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, закріплення майна на праві господарського відання або оперативного управління», від 15 грудня 2022 року № 5907/5948 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж ПрАТ «АТЕК» та внесення змін у додаток до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» (зі змінами), даний гуртожиток було прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Києва і передано до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням від 20.11.2023 № 1063 «Про закріплення гуртожитку, що переданий до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації», Святошинська держадміністрація закріпила гуртожиток на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія по утриманню житлового фонду у Святошинському районі м. Києва».
Відповідно до матеріалів, які додані до позовної заяви, батько позивачки ОСОБА_3 30 березня 2011 року отримав спеціальний ордер №142 на заселення в гуртожиток на АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Також встановлено, що батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і з 2017 року, як вона зазначає у позові, вона проживає у кімнаті 927 вказаного гуртожитку. /а.с. 1/
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 127, 128, 129 Житлового кодексу Української РСР про те, що жила площа в гуртожитку надається за рішенням адміністрації підприємства (органу місцевого самоврядування), а спеціальний ордер є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку; ст. 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України про те, що позивач зобов'язаний довести обставини, на які посилається; суд оцінює докази за внутрішнім переконанням; показання свідків та інші непрямі докази не можуть замінити офіційний документ про вселення (ордер); правовим висновком Верховного Суду (постанови КЦС ВС від 12.06.2019 у справі № 686/21936/17, від 15.09.2021 у справі №757/32975/19-ц, від 23.03.2022 у справі № 761/17455/19) про те, що право користування жилим приміщенням у гуртожитку державного (комунального) фонду виникає виключно на підставі спеціального ордера; факт тривалого проживання та сплати комунальних без ордера не породжує самостійного права користування.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що спеціальний ордер № 142 від 30.03.2011 видано виключно на ім'я батька позивачки ОСОБА_3 на кімнату № АДРЕСА_1 ; позивачка не надала жодного офіційного документа (ордера, рішення адміністрації, договору найму тощо), який би підтверджував її вселення саме до кімнати № АДРЕСА_1 як члена сім'ї наймача; показання свідків про фактичне проживання не замінюють ордер і не є підставою для визнання права користування; відсутність доказів правомірного вселення до спірного приміщення свідчить про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовлено повністю.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
ОСОБА_3 30 березня 2011 року отримав спеціальний ордер №142 на заселення в гуртожиток на АДРЕСА_1, ордер видано на одну особу - ОСОБА_3 , який у 2017 році помер.
15.12.2022 року прийнято Рішення Київської міської ради №5907/5948 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж ПрАТ «АТЕК» та внесення змін у додаток до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва».
ОСОБА_1 зверталась з заявою про надання ордеру на кімнату № АДРЕСА_1 , блок № НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1 .
На виконання рішення Київської міської ради від 13.11.2013 року №73/9961 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 року №596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва» було розглянуто на засіданнях наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій 21.11.2024 року (протокол №4) та громадської комісії з житлових питань Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації 03.12.2024 року (протокол №21) питання видачі ОСОБА_1 ордеру на кімнату № АДРЕСА_1 , блок № НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1 і прийнято рішення про відмову у видачі ордеру з підстав відсутності підстави для вселення (ордеру, рішення суду), про що повідомлено позивача 21 січня 2025 року Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією.
20 березня 2024 року між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та позивачкою було укладено договір про надання послуг з обслуговування будинку (гуртожитку) та прибудинкової території на кімнату АДРЕСА_1 .
Водночас, за поясненнями в суді апеляційної інстанції також встановлено, що позивачка поселилась по ордеру у кімнату АДРЕСА_4 , разом з матір'ю. Зареєстрована у вказаній кімнаті.
Батько ж отримав кімнату № АДРЕСА_1 по ордеру окремо на себе.
Рішень суду про визначення місця проживання ОСОБА_1 разом з батьком не має.
У позові вона зазначає, що проживає у кімнаті № АДРЕСА_1 з 2017 року /абзац 3 позову а.с.1/.
Позивачка зверталась до Святошинської РДА щодо отримання ордеру на кімнату № АДРЕСА_1 блок № НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1 , їй було відмовлено. /а.с. 6-8/.
Вказане рішення, дія чи бездіяльність позивачкою не оскаржувалась.
Отже, в даному випадку, її право проживання не оспорюється, на що суд першої інстанції уваги не звернув, водночас, Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією відмовлено саме у видачі ОСОБА_1 ордеру на кімнату № АДРЕСА_1 , блок № НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема права на житло, належать, зокрема, визнання права; оскарження рішення, дії чи бездіяльності органу влади; зобов'язання вчинити певну дію. ЇЇ право на проживання не оспорюється. У випадках, коли порушення права пов'язане з рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а у даній справі позовні вимоги стосуються саме відмови Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації у видачі ордера на кімнату в комунальному гуртожитку, обрання позивачкою цивільного способу захисту у вигляді визнання права користування, яке ніким не оспорюється, без попереднього оскарження адміністративного рішення призводить до неналежного застосування норм матеріального права, оскільки цивільний суд не може замінити адміністративний порядок вирішення спору щодо надання житлової площі органом місцевого самоврядування.
Вимог про виселення ОСОБА_1 з кімнати № АДРЕСА_1 , блок № НОМЕР_2 у гуртожитку по АДРЕСА_1, Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією не заявляється, їй було відмовлено у видачі ордеру, що є підставою для подальшої приватизації, водночас з нею укладено договір про надання послуг з обслуговування, фактично вона кімнатою користується, проживає.
Отже, в даному випадку, вимога про визнання права користування житловим приміщенням у гуртожитку, не є належним способом захисту права (ст. 16 ЦК України), оскільки на час звернення права позивачки на проживання ніким не оспорюється, не порушується, що є підставою для відмови у позові саме з цих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта, оскільки у вимогах позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року - скасувати та постановити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням в гуртожитку відмовити.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: