02 грудня 2025 року
м. Київ
справа №360/456/25
адміністративне провадження № К/990/43085/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргуГоловного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 360/456/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Солонця Сергія Миколайовича звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Луганській області податкове повідомлення-рішення від 24.09.2024 №832/12-32-24-02 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 064 301,18 грн; стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10 643,01 грн; стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області сплачені витрати на професійну правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване прийняте Головним управлінням ДПС у Луганській області податкове повідомлення-рішення від 24.09.2024 №832/12-32-24-02, стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10 643,01 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 21.10.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 360/456/25.
Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
В обґрунтування зазначеного клопотання скаржником вказано, що первинну касаційну скаргу повернуто скаржнику ухвалою Верховного Суду від 09.10.2025, доставлено через електронний суд 09.10.2025 о 21:30 год. 10.10.2025 в наслідок масованої атаки Російської Федерації відбулося припинення електропостачання та доступу до мережі інтернет в адміністративних будівлях ГУ ДПС у Луганській області. Внаслідок відсутності електропостачання та доступу до інтернет мережі, ухвалу про повернення судового з урахуванням накопичення поштової кореспонденції було зареєстровано в ГУ ДПС у Луганській області лише 16.10.2025 за вх.№4279/5, та передано до виконавця. 21.10.2025 ГУ ДПС у Луганській області, не зволікаючи, повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Також скаржником зауважено, що з затвердженої чисельності управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Луганській області у складі 17 штатних одиниць наразі, у зв'язку із військової агресією та вимушеним переїздом з тимчасово окупованої Луганської області, здійснюють функціональні повноваження 7 працівників, на яких розподілено все навантаження по виконанню функціоналу.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху, податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі №360/456/25 порушено пункт 2 розділу 3 Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (далі Порядок №225) та підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права у подібних правовідносинах.
Також скаржником вказано, що судом апеляційної інстанції порушено підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 та абзац 4 підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права у подібних правовідносинах. Крім того, контролюючим органом вказано про порушення судом апеляційної інстанції абзацу 14 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального судами попередніх інстанцій, як має застосовуватись відповідна норма права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду, який висновок має бути сформульовано судом у даній справі.
Податковим органом не спростовано висновок суду, що обставини, спричинені військовою агресією російської федерації, які об'єктивно унеможливлюють своєчасне виконання зобов'язань, а саме враховуючи перебування позивача у тимчасовій окупації (з 26.02.2022 по 10.09.2022), тимчасове зупинення роботи Єдиного реєстру податкових накладних (з 24.02.2022 по 27.05.2022), відсутність електропостачання (з 18.05.2022 по 09.10.2022), відсутність покриття інтернет мережі (з 18.05.2022 по 28.11.2022) наданий відповідний сертифікат Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2025 №48/63.01-6 підтверджують відсутність можливості позивача використовувати засоби інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем Державної податкової служби України, для виконання податкового обов'язку щодо реєстрації ПНРК.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Недоліки в організації роботи відповідача не можуть бути визнані такими обставинами, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Луганській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 360/456/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 360/456/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко