Справа № 752/28299/25
Провадження № 2-з/752/257/25
про забезпечення позову
01 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву Поліщука Олексія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прилуцька Нонна Муратівна, про визнання недійсним договору дарування як фраудаторного, скасування рішення про державну реєстрацію прав,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі також відповідач 1), ОСОБА_3 (надалі також відповідач 2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прилуцька Н.М., про визнання недійсним договору дарування як фраудаторного, скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Звертаючись до суду з указаним позовом, представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук О.М. подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить: накласти арешт на 1/2 частки у праві власності на квартиру, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3183227080000, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване проживання якої АДРЕСА_1 ; заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, в тому числі нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо 1/2 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3183227080000, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Заява обґрунтована тим, що необхідність забезпечення позову зумовлена поведінкою відповідача 1, яка свідчить про його намір ухилитися від виконання зобов'язань за договором позики. Після отримання письмової вимоги про усунення порушень відповідач 1 не лише не вжив жодних дій для повернення боргу, а навпаки безоплатно відчужив належну йому 1/2 частку квартири на користь своєї матері, відповідача 2. Таке відчуження відбулося у безпосередньовому зв'язку з пред'явленням вимоги про повернення боргу, що свідчить про штучне виведення майна з власності боржника та ризик подальшого його перепродажу чи приховування, а відтак реальну загрозу утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду. Заявник наголошує, що іншого майна чи коштів відповідач 1 не має, що підтверджується відповідями банків та матеріалами виконавчого провадження. Тому саме спірна частка квартири є єдиним активом, за рахунок якого можливе фактичне забезпечення виконання зобов'язань. Подальше її відчуження позбавить позивача можливості реалізувати належні йому права у разі задоволення позову, оскільки виникне необхідність нового судового спору вже з третіми особами.
У зв'язку з цим заявник вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом арешту та заборони реєстраційних дій є необхідним, співмірним і таким, що відповідає меті забезпечення позову, а саме запобігти недобросовісним діям відповідачів та гарантувати ефективність майбутнього судового рішення.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до позовної заяви документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд вважає необхідним задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову, представник заявника зазначає, що 23 травня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений, нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого позичальник зобов'язався повернути суму позики у розмірі 37000 доларів США у строк до 31 липня 2025 року. ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики у строки встановлені договором не виконані, тому 04 жовтня 2025 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу із усунення порушень за договором позики. А від так, позивач вважає, що ОСОБА_2 метою унеможливлення виконання зобов'язань за договором позики відчужив частку належного йому майна шляхом його дарування його матері - ОСОБА_3 . Договір дарування від 14 жовтня 2025 року позивач вважає є фраудаторними правочином, оскільки вчинений на шкоду позивача.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у позику грошові кошти у сумі 37 000 доларів США згідно договору позики грошових коштів, укладеного між позивачем (який виступив позикодавцем за договором позики) та відповідачем, який виступив позичальником за договором позики, посвідченого 23 травня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В., зареєстрованим у реєстрі за №872.
В пункті 2 договору позики від 23 травня 2025 року зазначено, що грошова сума, вказана в пункті 1 цього договору, передана позикодавцем та прийнята позичальником в повному обсязі до підписання цього договору.
В пункті 3 договору позики від 23 травня 2025 року зазначено, що позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) - 37 000 доларів США в повному обсязі, в строк та на умовах, передбачених пунктами 1 та 7 цього договору.
Згідно пункту 4 договору позики від 23 травня 2025 року позика вважається повернутою в момент повернення позичальником позикодавцеві в повному обсязі грошових коштів, зазначених в пункті 1 цього договору, шляхом передбаченим чинним законодавством України та даним договором. Факт розрахунку сторони підтверджують поверненням примірника оригіналу договору позикодавця позичальникові та відповідною розпискою та/або актом прийому-передачі грошей.
Повернення грошових коштів має відбутися не пізніше 31 липня 2025р. о 12 годині 00 хвилин (якщо Сторони не погодили інший час), за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з невиконанням відповідачем 1 свого зобов'язання з повернення коштів за договором позики, 02 жовтня 2025 року позивач, через нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В., направив відповідачу 1 за місцем реєстрації проживання останнього ( АДРЕСА_1 ) письмову заяву вимогу про усунення порушень, в якій позивач вимагав від відповідача 1 усунути порушення вимог пунктів 3, 4 договору позики грошових коштів від 23 травня 2025 року, виконати негайно порушене зобов'язання за договором позики грошових коштів від 23 травня 2025 року.
14 жовтня 2025 року відповідач 1 подарував свою частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , на користь своєї матері ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 14 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прилуцькою Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1027.
Із заяви представника вбачається, що він просить суд накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 14 жовтня 2025 року.
Представник заявника, зазначає, оспорюваний договір по своїй суті є фраудаторними правочинами, тому ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації.
Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості; майно відчужено на підставі безвідплатного правочину; майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.
Як встановлено судом, договір дарування спірної частки квартири, на яку представник заявника просить накласти арешт, був укладений 14 жовтня 2025 року, тобто вже після отримання відповідачем письмової нотаріальної вимоги про усунення порушень за договором позики та фактичного виникнення спору щодо належного виконання його умов. Такий часовий збіг свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна у період, коли він був обізнаний про наявність боргового зобов'язання та можливість звернення стягнення, що у свою чергу підтверджує реальність ризику утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ПН КМНО Прилуцька Н.М., в якому просить:
- визнати недійсним договір дарування частки в праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3183227080000, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.10.2025р. за реєстровим номером 1027, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прилуцькою Нонною Миколаївною;
- скасувати рішення державного реєстратора прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прилуцької Нонни Миколаївни від 14.10.2025р., індексний номер 81320731, про державну реєстрацію Уа частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , прийняте за договором дарування від 14.10.2025р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.10.2025р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прилуцькою Нонною Миколаївною за реєстровим номером 1027.
Тобто, як вбачається з позовної заяви, предметом позову є визнання фраудаторного правочину недійсним та скасування проведеної за ним державної реєстрації.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3183227080000 - перебуває у власності: на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 та на праві спільної часткової власності за ОСОБА_4 .
Відповідно до незаведеної інформації з реєстру ОСОБА_3 набула спільної часткового права власності на 1/2 часткуквартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування серія та номер: 1027, виданий 14.10.2025, видавник приватний нотаріус Прилуцька Н.М. Тобто на підставі договору, який оскаржується позивачем в судовому порядку, а саме визнається недійсним як фраундаторний.
Представник позивача просить накласти арешт саме на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає розміру частки, відчуженої за оспорюваним договором дарування.
Суд приходить до висновку, що обґрунтовано існує ризик відчуження нерухомого майна відповідачем (фіктивний продаж, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави, передача в іпотеку, обтяження майновими правами інших осіб, передача в оренду, здійснення поділу, зміна меж тощо) третім особам, що в подальшому може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про неефективність заходу про який просить позивач. З урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та змісту викладених обставин, заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстрацій дій щодо нерухомого майна, є достатніми та необхідними для забезпечення реального виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.
Одночасно, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Такий вид забезпечення відповідає частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та не порушує частку першу статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Перевіривши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення, оскільки наведені заявником обставини та долучені докази свідчать про наявність реальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Суд вважає слушними доводи представника позивача щодо відсутності підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки відповідач 1 отримав від позивача 33 804 долари США за договором позики та не повернув їх, фактично володіючи майном позивача у значному розмірі. За таких умов покладення на позивача обов'язку внесення зустрічного забезпечення є необґрунтованим. Крім того, накладення арешту на 1/2 частку квартири та заборона реєстраційних дій є тимчасовими заходами, що не завдають збитків чи істотних обмежень співвласнику.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з вимогами частини третьої статті 154 ЦПК України.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,
Заяву Поліщука Олексія Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прилуцької Нонни Муратівни про визнання недійсним договору дарування як фраудаторного, скасування рішення про державну реєстрацію прав - задовольнити.
Накласти арешт на 1/2 частки у праві власності на квартиру, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3183227080000, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання якої є адреса: АДРЕСА_1 , заборонивши суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, в тому числі нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3183227080000, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_2 , виданий Оболонським РУГУ МВС України в м. Києві 24.10.2006 р., РНОКПП НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Боржники:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 15.08.2019р., дійсний до 15.08.2029р., орган, що видав: 8024, запис НОМЕР_6, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа, яка не заявляє нотаріального округу самостійних вимог - - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прилуцька Нонна Муратівна, адреса: АДРЕСА_5 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала виготовлена 01 грудня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук