Справа № 752/13028/25
Провадження № 1-кс/752/8890/25
07 листопада 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «РТ«Рівер», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025100000000256 від 05.03.2025 року, накладеного ухвалою слідчого судді від 26.08.2025 року у справі № 752/13028/25, провадження № 1-кс/752/6826/25,
за участю :
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «РТ«Рівер», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025100000000256 від 05.03.2025 року, накладеного ухвалою слідчого судді від 26.08.2025 року у справі № 752/13028/25, провадження № 1-кс/752/6826/25.
В обґрунтування вимог клопотання адвокат вказує, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно власник майна та його представник не були залучені до участі у судовому засіданні, що позбавило суд можливості отримати всебічну та об'єктивну інформацію про правовий статус нерухомості. На переконання представника власника майна, прокурор подав до суду односторонній та неповний матеріал, тоді як наявні у слідства документи свідчать про приватний, а не державний характер спірної гідротехнічної споруди. Так, адвокат посилається на офіційні відповіді Фонду державного майна України та Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву, відповідно до яких у базах данних відсутні будь-які відомості про належність причалу чи будь-яких інших об'єктів за адресою: м. Київ, вул. Покільська (Камишинська), 4 до державної форми власності. Додатково Фонд державного майна України підтвердив, що ВАТ «Київпорядкомплект» та ВАТ «Асфальтобетонний завод», до майнового комплексу якого входила гідротехнічна споруда №1093, були приватизовані ще у 1995 році, а до моменту приватизації перебували у комунальній, а не у державній власності. Згідно ж із базою Регістру судноплавства України, причал №1093 тривалий час обліковувався за ПрАТ «Асфальтобетонний завод», а згодом за ТОВ «РТ «Рівер», що повністю спростовує твердження прокурора про можливе незаконне набуття права власності чи державну належність цього майна. Адвокат також надає суду копії генеральних планів, робочих креслень причалу 1960 року, матеріали технічних вишукувань 1990 року та паспорт земельної ділянки 1996 року, які свідчать, що вантажний причал №1093 з моменту своєї побудови був складовою єдиного майнового комплексу ПрАТ «Асфальтобетонний завод», функціонував як приватний об'єкт та ніколи не обліковувався державою на праві власності. На думку представника власника майна, прокурор свідомо не надав ці документи суду, хоча вони перебували у його розпорядженні після проведеного обшуку та численних запитів. Крім того, адвокат доводить, що ТОВ «РТ «Рівер» не вчиняло жодних дій, які могли б свідчити про намагання приховати, відчужити чи знищити майно. Навпаки, підприємство з початку розслідування добровільно надавало слідству всі запитувані документи, забезпечувало доступ до об'єкта та не здійснювало жодних реєстраційних чи інших юридично значущих дій щодо зміни стану майна. За таких обставин, на переконання заявника, відсутні будь-які ризики, передбачені ч. 1-2 ст. 170 КПК України, які б виправдовували подальше обмеження права приватної власності. Адвокат окремо звертає увагу, що накладений арешт створює суттєві перешкоди господарській діяльності товариства, особливо в умовах воєнного стану. У зв'язку з наявністю відомостей про арешт у державних реєстрах банки відмовляють компанії у кредитних лімітах, а контрагенти - у співпраці, що фактично загрожує нормальному функціонуванню підприємства та робочих місць. Водночас відсутня будь-яка шкода чи цивільний позов, для забезпечення якого арешт міг би застосовуватися, а майно не підлягає ані конфіскації, ані спеціальній конфіскації.
Так, адвокат вважає, що у сукупності ці доводи, свідчать про те, що арешт було накладено необґрунтовано та без наявності передбачених законом підстав, а потреба у його подальшому застосуванні повністю відпала.
Тому адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «РТ «Рівер» просить слідчого суддю скасувати арешт майна, що накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 про накладення арешту на майно (справа №752/13028/25), якою накладено арешт на гідротехнічну споруду (причал) № 1093 (кол. назва «Причал на Теличке»), яка розташована за адресою: м. Київ (Хутір-острів) вул. Покільська (кол. Камишинська), 4, яка включає в себе наступні об'єкти нерухомості, а саме: № І, ІІ - причал; № ІІІ - містки; № ІV - містки; № V - берегова смуга; № VІ - вимощення; № 1,2 - огорожа, загальною площею 2 904,4 кв.м. № VІІ - бетонне вимощення берегової смуги - 1798,0 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1617682080000 (перебуває у власності ТОВ «РТ «РІВЕР» код ЄДРПОУ 44970540), заборонивши суб'єктам державної реєстрації (нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації прав) визначеним приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо внесення записів пов'язаних з зміною власника, іпотекодержателя, інших записів пов'язаних з відступлення права вимоги за договорами забезпечення тощо, приватним та державним нотаріусам вчиняти нотаріальні дії щодо посвідчення правочинів пов'язаних переходом права власності на гідротехнічну споруду, а також заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам розпоряджатись вказаною гідротехнічною спорудою.
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 наполягав на скасуванні арешту позиція щодо скасування - зводилася до того, що спірний об'єкт, тобто гідротехнічна споруда №1093 не є державним майном і ніколи таким не був, оскільки після набуття Україною незалежності він був віднесений до комунальної форми власності відповідно до Постанови КМУ №311, а надалі законно приватизований разом із майновим комплексом заводу. Адвокат підкреслив, що прокурор помилково застосував норми про державну власність, тоді як усі офіційні відповіді Фонду держмайна та дані реєстрів підтверджують приватний правовий статус причалу. Заявник наголосив, що ризиків відчуження або знищення майна не існує, ТОВ «РТ «Рівер» співпрацює зі слідством, а арешт лише створює безпідставні перешкоди господарській діяльності підприємства.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, наголошуючи, що на час можливого вибуття спірної гідротехнічної споруди з державної чи комунальної власності діяли нормативні обмеження, які прямо забороняли приватизацію таких об'єктів, зокрема мораторій 2018 року, положення Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», норми якого у ст. 4 та ч. 2 містять перелік майна, яке не підлягає приватизації, серед якого прямо зазначено гідротехнічні споруди, а також Постанова Верховної Ради України № 3943 щодо порядку розпорядження майном загальносоюзних організацій. Прокурор також звернув увагу суду на наявність відомостей про проєкт водогосподарського призначення, у межах якого здійснювалося спорудження причалу, що підтверджує його спеціальний статус і підсилює сумніви щодо правомірності його подальшого відчуження. Крім того, прокурор повідомив, що орган досудового розслідування направляв запити щодо перевірки дій посадових осіб, які у 2018 році здійснили державну реєстрацію права власності на підставі акта від 08.08.2018, та отримав інформацію про те, що на сьогодні такі перевірки комунальних підприємств не проводяться, у зв'язку з чим ініційовано додаткову перевірку дій приватного нотаріуса. Одночасно прокурор заявив клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження документів, що стосуються практики річкових портів щодо визначення відповідних об'єктів як причалів, а також наказу про передачу майна між підприємствами, вважаючи, що ці матеріали мають значення для оцінки законності переходу права власності та підтверджують необхідність подальшого збереження об'єкта під арештом.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи представника власника майна, а також прокурора, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000256 від 05.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року ц справі № 752/13028/25 (провадження № 1-кс/752/6826/25) клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на гідротехнічну споруду (причал) № 1093 (кол. назва «Причал на Теличке»), яка розташована за адресою: м. Київ (Хутір-острів) вул. Покільська (кол. Камишинська), 4, яка включає в себе наступні об'єкти нерухомості, а саме: № І, ІІ - причал; № ІІІ - містки; № ІV - містки; № V - берегова смуга; № VІ - вимощення; № 1,2 - огорожа, загальною площею 2 904,4 кв.м. № VІІ - бетонне вимощення берегової смуги - 1798,0 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1617682080000 (перебуває у власності ТОВ «РТ «РІВЕР» код ЄДРПОУ 44970540), заборонивши суб'єктам державної реєстрації (нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації прав) визначеним приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо внесення записів пов'язаних з зміною власника, іпотекодержателя, інших записів пов'язаних з відступлення права вимоги за договорами забезпечення тошо, приватним та державним нотаріусам вчиняти нотаріальні дії щодо посвідчення правочинів пов'язаних переходом права власності на гідротехнічну споруду, а також заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам розпоряджатись вказаною гідротехнічною спорудою.
Зі змісту наведеної вище ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на спірний об'єкт нерухомості накладений на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України тобто з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, накладаючи арешт на спірне майно, слідчим суддею встановлено, що постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 від 26.06.2025 року гідротехнічну споруду (причал) № 1093 (кол. назва «Причал на Теличке»), яка розташована за адресою: м. Київ (Хутір-острів) вул. Покільська (кол. Камишинська), 4, яка включає в себе наступні об'єкти нерухомості, а саме: № І, ІІ - причал; № ІІІ - містки; № ІV - містки; № V - берегова смуга; № VІ - вимощення; № 1,2 - огорожа, загальною площею 2 904,4 кв.м. № VІІ - бетонне вимощення берегової смуги - 1798,0 кв.м визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025100000000256 від 05.03.2025 року.
Тобто накладаючи арешт на спірний об'єкт нерухомості, слідчий суддя самостійно перевіряє його відповідність ознаками речових доказів, які визначені у статті 98 КПК України, та з огляду на задоволення клопотання прокурора слідчий суддя визнав обґрунтованими посилання прокурора щодо визнання гідротехнічної споруд.
Вивчивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя виходить із того, що спірні об'єкти нерухомості постановою слідчого визнані речовими доказами у межах досудового розслідування, а тому на них може бути накладений арешт відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Під час постановлення ухвали про накладення арешту слідчим суддею вже було здійснено перевірку відповідності цих об'єктів критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, та встановлено наявність сукупності підстав для тимчасового обмеження права власності з метою забезпечення збереження таких доказів.
Разом із тим, доводи адвоката щодо походження правового титулу власності ТОВ «РТ «Рівер» на гідротехнічну споруду, її історичного режиму комунальної чи державної власності, а також процедури приватизації, не можуть бути предметом оцінки слідчого судді у межах провадження за ст. 174 КПК України. Вирішення питання про законність набуття майна у власність потребує аналізу доказів, які виходять за межі повноважень слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт або його скасування, та за своєю правовою природою може бути встановлене лише або в межах окремого цивільного чи господарського судочинства, або в ході повного та завершеного досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
На стадії досудового розслідування слідчому судді достатньо встановити наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з можливим зловживанням службовим становищем при розпорядженні об'єктами нерухомості (кваліфікація, наведена у матеріалахза ч. 2 ст. 364 КК України), що, на переконання органу процесуального керівництва, підтверджується зібраними доказами.
Слідчий суддя погоджується, що на цьому етапі розслідування існують достатні підстави вважати, що кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а спірні об'єкти нерухомості можуть містити відомості, що підлягають дослідженню у межах кримінального провадження.
Ураховуючи викладене, арешт майна має характер тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження, спрямованого на запобігання можливому відчуженню нерухомості, що може ускладнити або зробити неможливим подальше встановлення фактичних обставин справи. На даному етапі слідчий суддя не має належних підстав дійти висновку, що потреба в арешті відпала або що арешт накладено необґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи представника власника майна стосовно законності набуття ТОВ «РТ «Рівер» права власності на гідротехнічну споруду, історії її належності до комунальної чи державної власності, процедур приватизації та балансоутримання не можуть бути предметом вирішення у межах провадження, передбаченого ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя, розглядаючи питання про накладення або скасування арешту майна, не уповноважений встановлювати чи спростовувати правовий титул власника, вирішувати спір про право чи давати оцінку законності приватизаційних процесів. Вирішення таких питань можливе: або у цивільному чи господарському судочинстві, якщо йдеться про спір щодо права власності; або в межах повного досудового розслідування, коли слідство досліджує обставини можливого зловживання посадових осіб при розпорядженні майном.
На стадії досудового розслідування слідчому судді достатньо встановити наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також того, що майно потенційно відповідає ознакам речового доказу та його відчуження може ускладнити подальше встановлення істини.
З огляду на подані прокурором матеріали, слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування має достатні підстави стверджувати про ймовірність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Наявність такої підозри не потребує доведення обставин, які підлягають вирішенню при ухваленні вироку, але є достатньою для застосування тимчасового заходу, як арешт майна.
Арешт гідротехнічної споруди накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливому відчуженню, зміні правового статусу чи іншим діям, які можуть перешкодити встановленню обставин кримінального правопорушення. На цьому етапі немає належних доказів того, що потреба в арешті відпала або що арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на положення ст. 170 та ст. 174 КПК України, а також враховуючи мету арешту та стадію кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що підстав для скасування арешту майна не встановлено.
Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, зокрема, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Так, відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Слідчий суддя виходить з того, що питання законності набуття права власності на спірну гідротехнічну споруду, включно з перевіркою приватизаційних процесів, історії переходу об'єкта та правомірності державної чи комунальної форми власності на відповідному етапі, не входить до предмета розгляду в межах процедури, передбаченої ст. 174 КПК України, оскільки ці обставини фактично стосуються спору про право та потребують дослідження доказів, що за своєю природою виходять за межі контролю за заходами забезпечення кримінального провадження. На стадії розгляду клопотання про скасування арешту суд перевіряє виключно наявність чи відсутність підстав для подальшого збереження майна як речового доказу, а не дає оцінку правомірності приватизації, попередніх правочинів чи адміністративних рішень, що передували реєстрації права власності. Тому доводи адвоката про законність набуття майна у приватну власність у даному процесуальному контексті не можуть бути підставою для скасування арешту, оскільки сам характер підстав для втручання у право власності, передбачених ст. 170 КПК України, ґрунтується не на доведеності кримінального правопорушення чи встановленні законності попередніх правочинів, а на існуванні обґрунтованої підозри щодо можливого злочинного механізму вибуття майна та необхідності його збереження для досягнення мети кримінального провадження.
Арешт на зазначене майно було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, що відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а з урахуванням особливостей даного кримінального провадження така мета є об'єктивно обґрунтованою. Зокрема, відповідно до відомостей, зазначених у витягу з ЄРДР, предметом досудового розслідування є можливе зловживання службовими особами органу виконавчої влади м. Києва своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди, за попередньою змовою з фізичними та юридичними особами, налагодили протиправний механізм прийняття та ухвалення рішень щодо земельних питань на користь даних осіб, а також, за грошову винагороду, вирішення проблемних питань щодо землекористування та відведення земельних ділянок у приватну власність. Крім того, у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування за фактом можливого зловживання правами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - гідротехнічну споруду (причал) № 1093 (кол. назва «Причал на Теличке»), яка розташована за адресою: м. Київ (Хутір-острів) вул. Покільська (кол. Камишинська), 4.
Разом з тим слідчий суддя бере до уваги надані адвокатом дані щодо виникнення права власності на гідротехнічну споруду №1093, зокрема документи про перебування майнового комплексу у комунальній власності та його подальшу приватизацію у спосіб, який на перший погляд відповідає вимогам законодавства, а також те, що кінцевий власник набув спірний об'єкт на підставі договору купівлі-продажу, що формально підтверджує безперервність переходу права власності між різними суб'єктами та зміни правового режиму цього майна. Ці відомості, безумовно, мають значення для повного з'ясування обставин можливого правопорушення, а тому не можуть залишатися поза увагою органу досудового розслідування.
Однак навіть за умови їх достовірності та переконливості вони не спростовують визначеної законом мети накладення арешту, а саме необхідності збереження нерухомого майна як речового доказу, оскільки зміст кримінального провадження пов'язаний не стільки із добросовісністю нинішнього власника, скільки з перевіркою правомірності рішень та дій службових осіб на попередніх етапах переходу майна, де навіть формально законні документи можуть бути результатом можливого зловживання владою, що підлягає дослідженню у межах досудового розслідування.
Тому доводи адвоката, хоч і свідчать про наявність у сторони власника майна власної обґрунтованої версії походження майна, не доводять того, що арешт накладено необґрунтовано або що відпала потреба у його подальшому застосуванні, а отже не є підставою для скасування арешту відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Оскільки гідротехнічна споруда, арешт якої оскаржується, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні за фактом можливого зловживання правами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема щодо реєстрації права власності на гідротехнічну споруду (причал) № 1093 (колишня назва - «Причал на Теличці»), розташовану за адресою: м. Київ (Хутір-острів), вул. Покільська (кол. Камишинська), слідчий суддя вважає, що існують вагомі підстави для подальшого дослідження законності виникнення та державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт. За таких обставин арешт є виправданим процесуальним заходом, спрямованим на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розслідування, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Крім того, слідчий суддя, вирішуючи питання про скасування арешту майна за поданим клопотанням, враховує, що Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII у редакції, чинній на відповідний період, регулював також приватизацію комунального майна, що прямо передбачалося ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону. Разом з тим береться до уваги і правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 914/654/24, відповідно до якої право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності насправді не існує.
Наведені обставини, у сукупності з матеріалами досудового розслідування та поясненнями прокурора, дають слідчому судді достатні підстави вважати, що у провадженні наявна обґрунтована підозра щодо можливого вчинення службовими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а спірна гідротехнічна споруда за наявності встановлених даних об'єктивно має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні та потребує застосування заходів забезпечення. У ході судового розгляду клопотання про скасування арешту майна не встановлено підстав, які б свідчили про відпадіння потреби у подальшому застосуванні арешту або про його необґрунтованість.
Оскільки, матеріали клопотання не містять належного документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала потреба у арешті майна у його задоволенні слід відмовити.
Посилання представника власника майна на негативні наслідки арешту для господарської діяльності товариства не можуть бути враховані слідчим суддею як підстава для скасування арешту, оскільки арешт накладено за п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України виключно з метою збереження речових доказів, а оцінка можливих фінансових чи ділових втрат юридичної особи не входить до переліку критеріїв, визначених законом для скасування такого заходу.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що під час постановлення ухвали від 26.08.2025 року прокурору було відмовлено в частині клопотання щодо заборони будь-яким фізичним та юридичним особам користуватися спірною гідротехнічною спорудою, що свідчить про те, що судом уже було застосовано найменш обтяжливий із можливих заходів забезпечення кримінального провадження. Отже, обраний обсяг арешту спрямований виключно на запобігання відчуженню чи зміні правового статусу майна, не позбавляє власника можливості його фактичного використання та є співмірним поставленій законом меті.
З огляду на наведені слідчим суддею міркування, оцінку наданих сторонами доводів та документи, а також з урахуванням вимог глави 17 КПК України щодо підстав і порядку застосування та скасування арешту майна, підстав для висновку про те, що арешт накладено необґрунтовано або що потреба в його подальшому застосуванні відпала, не встановлено, а тому у задоволенні клопотання адвоката слід відмовити.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 98, 110, 174, 309 КК України,
клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «РТ«Рівер», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025100000000256 від 05.03.2025 року, накладеного ухвалою слідчого судді від 26.08.2025 року у справі № 752/13028/25, провадження № 1-кс/752/6826/25, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1