Справа № 620/4747/25
про залишення апеляційної скарги без руху
01 грудня 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Мєзєнцев Є. І., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскаржуване рішення прийнято в порядку письмового провадження без проведення судового засідання 11 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу вперше подано до суду 10 вересня 2025 року.
17 вересня 2025 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху з підстав, що апелянтом не було надано документу про сплату судового зборувідповідно до Закону України «Про судовий збір»
23 жовтня 2025 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
23 листопада 2025 року апелянт вдруге подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що період скарження припав на перебуванням на амбулаторному лікуванні апепелянта, що підтверджується медичною довідкою за періоди лікування з 05.09.2025 по 18.09.2025 та з 15.10.2025 по 13.11.2025.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад.
Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
При цьому, як вбачається зі змісту заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт не перебувала на стаціонарному лікуванні, тобто не знаходилась у стані, який дійсно не дозволяв їй звернутися до суду у встановлені процесуальним законом строки чи звернутись до адвоката для представлення її інтересів.
Таким чином вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному не перешкоджало апелянту звернутися до суду в установлений законом строк.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2019 року, Верховного Суду у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 815/1175/17, від 20 лютого 2020 року у справі №560/3070/19, від 26 березня 2020 року у справі № 805/2688/18-а, від 27 серпня 2021 року у справі № 520/17941/2020, від 25 травня 2023 року у справі №640/16276/21 та від 31 серпня 2023 року у справі №340/6025/22 щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв'язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, однак, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов'язків тощо.
Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.
Проте колегія суддів зазначає, що, отримавши 23 жовтня 2025 року в електронний кабінет представника позивача - адвоката Секркін К. Ю. - копію ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, скаржник лише 23 листопада 2025 року повторно звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Сплив такого проміжку часу об'єктивно не може свідчити про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2024 року у справі №140/3116/19.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України, а апелянт в своїй апеляційній скарзі не зазначає поважних причин для порушення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, то апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту надається строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом звернення з заявою про поновлення строків із зазначенням підстав для його поновлення.
За наведеного, апелянту необхідно надати заяву про поновлення строків із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного строку.
Згідно з приписами частини 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 КАС України, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху.
Керуючись ст. ст. 132, 133, 169, 295, 296, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Є.І. Мєзєнцев