Головуючий суддя в суді І інстанції
Юрченко С.О.
Єдиний унікальний № 374/397/25
24 листопада 2025 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Юрченка С.О.,
за участі:
секретаря - Маламан Я.О.,
позивачки: ОСОБА_1 (не з'явилась),
представника позивачки - ОСОБА_2 (не з'явилась),
представника відповідача - (не з'явився),
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Київської області про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, -
У жовтні 2025 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява ОСОБА_1 . Позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 , відповідно до Наказу Ржищівського держлісгоспу № 61 від 06.06.1997, передано у приватну власність будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до виписки з протоколу № 2 від 25.02.1998 засідання виконкому Ржищівської міської ради Київської області, станом на 25.02.1998 у відповідності до статті 116, 118 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 отримав у безоплатну приватизацію земельну ділянку площею 0,09 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок. ОСОБА_3 помер, і його дружина, ОСОБА_4 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, отримала уже не будинок, а квартиру. ОСОБА_4 звернулася до виконавчого комітету Ржищівської міської ради для оформлення у встановленому порядку технічної документації на будівництво сараю та гаражу. Комісією виконкому було складено акт та експлікацію, згідно якої на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок, веранда, гараж, сарай, туалет. Відповідно до договору дарування квартири від 14.01.2006 ОСОБА_4 подарувала своїй внучці - позивачці по справі ОСОБА_1 , вищевказаний житловий будинок. Намагаючись змінити статус об'єкта, а саме квартиру на будинок, позивачка ОСОБА_1 звернулась із заявою до виконавчого комітету Ржищівської міської ради щодо надання дозволу на узаконення капітального ремонту житлового будинку, для того, щоб привести документацію в порядок та вписати єдине формулювання для об'єкта «житловий будинок». Рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської ради № 19 від 18.01.2013 позивачці було надано дозвіл узаконити прибудову до житлового будинку та добудову мансардних приміщень над будинком в АДРЕСА_1 , як таких, що не являються самочинним будівництвом. Другим пунктом цього ж рішення виконавчий комітет Ржищівської міської ради доручив КП КОР «Ржищівське бюро технічної інвентаризації» внести зміни в облікові матеріали на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , та знаходиться в АДРЕСА_1 . 27.12.2012 КП КОР «Ржищівське бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , якому присвоює реєстраційний номер 10957470 та реєстровий номер 3082. Після цього позивачка була впевнена, що в документах на житловий будинок більше не існує поняття «квартира», а записано вірно «індивідуальний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами». Однак, звернувшись 22.05.2024 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ржищівської міської ради, позивачка знову з'ясувала, що КП КОР «Ржищівське бюро технічної інвентаризації» не було внесено зміни в облікові матеріали на нерухоме майно. Проте, коли позивачка звернулась до Ржищівської міської ради з клопотанням про зміну статусу нерухомого майна з квартири на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, то отримали по суті звернення відмову з посиланням на те, що вирішення такого питання не належить до повноважень органів місцевого самоврядування, а врегульовується такий спір лише в судовому порядку. Крім того, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно від 08.07.2025 позивачці відмовлено у проведенні реєстраційних дій відносно даного об'єкта житлової нерухомості у зв'язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, в якому зокрема зазначено: "Відповідно до Договору дарування від 14.01.2006 № 75, виданого державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В., в якому йдеться про дарування квартири під АДРЕСА_2 , технічний паспорт видано на житловий будинок. Подані документи не дають змогу визначити тип об'єкта". У зв'язку із допущеною помилкою в назві даного житлового об'єкта позивачка не може володіти та розпоряджатися у повній мірі своєю власністю. Виправити цю помилку в досудовому порядку неможливо, оскільки ДП "Ржищівське лісове господарство" реорганізоване. За таких обставин, єдиним способом захисту майнових прав позивачки щодо усунення розбіжностей у визначенні типу спірного об'єкта нерухомого майна є звернення до суду з даним позовом. Оскільки визнанню права власності на будівлю передує скасування права власності на спірну квартиру, то відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, вираженої у її постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, правильним способом захисту порушеного права, за таких обставин, буде подання позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України. Відповідачем у такому позові слід зазначати власника земельної ділянки, на якій спірна будівля чи споруда розташована.
У позовній заяві позивачка просили визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , 1964 року побудови, загальною площею 152,4 кв.м., житловою площею 22,6 кв.м., що були набуті шляхом приватизації.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
У судове засідання позивачка та представник позивачки не з'явились, подавши клопотання про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду. Копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 21.10.2025, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.
Враховуючи викладене вище, суд вирішив розглядати справу без участі сторін відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.
Судом встановлено наступні обставини.
Згідно копії рішення № 7 від 06.06.1997, Ржищівський держлісгосп передав в особисте користування ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 . Зазначений будинок з липня 1997 року знято з балансу Ржищівського держлісгоспу на основі рішення про передачу його в особисту власність (а.с.12).
Згідно копії наказу директора Ржищівського держлісгоспу № 61 від 06.06.1997, ОСОБА_3 передано у приватну власність будинок АДРЕСА_1 (а.с.15).
Згідно копії виписки з протоколу засідання виконкому Ржищівської міської ради № 2 від 25.02.1998, у відповідності до ст. 20,10,67 ЗК України ОСОБА_3 надано та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок (а.с.16).
Згідно копії договору дарування квартири від 14.01.2006, ОСОБА_4 передала в дар ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 (а.с.19).
Згідно документів технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.23-31), виготовленого 27.12.2012 на замовлення власника ОСОБА_1 , підтверджено, що тип об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 , - житловий будинок.
Згідно з рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно № 79812550 від 08.07.2025 позивачці відмовлено у проведенні реєстраційних дій відносно даного об'єкта житлової нерухомості у зв'язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (а.с.32).
Згідно інформації Філії "Столичний лісовий офіс" № 17561/40.1.7-2025 від 15.08.2025, відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 09.06.2021 № 347 "Про припинення ДП "Ржищівське лісове господарство" шляхом його реорганізації, а саме - приєднання до ДП "Богуславське лісове господарство". Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 940 від 28.10.2022 припинено ДП "Богуславське лісове господарство", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків ДП "Богуславське лісове господарство". Майно філії "Богуславське лісове господарство" ДП "Ліси України" було передано на баланс філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України". Однак, на балансі філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" не обліковується будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32 (зворот)-33).
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таку ж правову позицію містить постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 465/7960/18-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Крім того, необхідно зазначити, що Законом України № 1952 такого способу захисту порушених речових прав як внесення змін до будь-яких розділів Державного реєстру речових прав закон не передбачає.
Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як зазначено в пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Оцінка судом аргументів сторін, доказів.
Дослідивши подані докази, судом встановлено, що в правовстановлюючих документах щодо нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_1 , існує розбіжність у визначенні типу об'єкта нерухомого майна, хоча фактично це будинок садибного типу.
Через наявні розбіжності позивачка не може скористатись своїм правом щодо розпорядження майном.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо відшкодування судового збору суд виходив з такого.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку, коли у справі про визнання права власності відповідачем виступає орган місцевого самоврядування, який є відповідачем в силу закону та не заперечує проти задоволення позовних вимог, за відсутності будь-якої правової норми, яка врегульовує це питання іншим способом, ніж зазначено у ЦПК України, застосовуються різні підходи у питаннях сплати судового збору, суперечить принципу рівності, який є одним з основних засад цивільного судочинства (пункт 2 частини третьої статті 2 ЦПК України). Така ж правова позиція міститься у постанові Київського апеляційного суду від 18.04.2024 у справі № 359/4126/23.
Позивачка понесла витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15.10.2025 № SQU7-6FFS-1M2E (а.с.1). Отже, в порядку ст. 141 ЦПК України, витрати на відшкодування судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
В порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст.ст. 4, 15, 321, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 82, 128, 247, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Київської області про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , 1964 року побудови, загальною площею 152,4 кв.м., житловою площею 22,6 кв.м., що були набуті шляхом приватизації.
Стягнути з Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Київської області (ЄДРПОУ 04358218, юридична адреса: Київська область, Обухівський район, вул. Соборна, 22) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на відшкодування судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Юрченко