П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22500/25
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Дата і місце ухвалення: 09.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 24 грудня 2020 року по 10 березня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та Інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 24 грудня 2020 року по 10 березня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 09 березня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 09 березня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 09.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що Кабінетом Міністрів України за наслідками скасування судовим рішенням по справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 не було внесені зміни в пункт 4 Постанови №704. А відтак, на момент виникнення спірних відносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.».
Також, апелянт посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704», яка набрала чинності 20.05.2023р., скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, та внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, шляхом викладення абзацу 1 в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Посилається апелянт і на те, що позивачу грошова допомога на оздоровлення у 2021, 2022 роках виплачена відповідачем в повному розмірі. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році не виплачувалась внаслідок відсутності відповідного рапорту на її виплату, а у 2022 році виплачена відповідачем в повному розмірі.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.12.2020р. по 09.03.2022р.
Згідно витягу з наказу від 09.03.2022р. №57-ОС «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення продовольчого та речового забезпечення відділу матеріально технічного забезпечення, який вибуває для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, виключено зі списків ескадрильї та всіх видів забезпечення з 09.03.2022р.
Згідно довідки штаб-сержанта 3 категорії - провідного бухгалтера ОСОБА_2 від 24.07.2025р. №20 у період з січня 2021 року по березень 2022 року в якості розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача, відповідач враховував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р., що еквівалентно 1 762,00 грн.
Відповідно до особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей позивача за 2021-2022 роки, за посадою «Начальник продовольчого та речового забезпечення», яку обіймав у військовій частині НОМЕР_1 , позивачу з січня 2021 року по березень 2022 року встановлено посадовий оклад у розмірі 5360, 00 грн. та оклад за військовим званням (підполковник) складав - 1410, 00 грн.
Вважаючи такий розрахунок грошового забезпечення протиправним ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Зокрема, позивач стверджував, що грошове забезпечення за період з 24 грудня 2020 року по 10 березня 2022 року (в т.ч. додаткові та одноразові види грошового забезпечення) має бути нараховане на його користь з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , визнав обґрунтованими доводи позивача, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. А відтак, за висновками суду, основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, виплачені на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2021р. по 09.03.2022р. включно, підлягають перерахунку на підставі Постанови №704, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законами про держбюджет України на відповідний календарний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками до Постанови №704.
Поряд з цим, суд не знайшов правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 основних і додаткових видів грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, зазначивши, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат (тобто, одночасно з виплатою грошового забезпечення). А відтак, за висновками суду, позовні вимоги у відповідній частині є передчасними.
Оскільки ОСОБА_1 не скористався правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, тому, на підставі ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , тобто в частині задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Стаття 9 Закону №2011-XII регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018р. (далі - Постанова №704).
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018р., збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови №704).
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року (далі - Постанова №103), якою були внесені зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 був викладений в новій редакції. Установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Отже, з 29.01.2020р. дія пункту 4 Постанови №704 відновила свою попередню редакцію, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Наведене спростовує доводи апелянта про те, що в період, в який виникли спірні правовідносини в цій справі, діяв пункт 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103.
Також, враховуючи, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017р.), обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, колегія суддів зазначає, що розрахунковою величною для визначення посадового окладу та окладу за військове звання є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020р. має застосовуватись у наступній редакції:
«Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
З вищевикладеного слідує, що у спірний період у позивача виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Варто зазначити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.
Відповідні зміни до п.4 постанови КМУ №704 внесені відповідно до постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, яка набрала чинності з 20.05.2023р.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошове забезпечення позивача за спірний період підлягає перерахунку, а також виплачені ОСОБА_1 у спірний період додаткові та одноразові види грошового забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на зміст заявлених позовних вимог та мотивувальної частини оскаржуваного рішення від 09.09.2025р., судом першої інстанції в абзаці третьому резолютивної частини вказаного рішення допущено описку, зазначивши, що грошове забезпечення ОСОБА_1 підлягає перерахунку з 01.01.2020р., а не з 01.01.2021р., як про це зазначено в абзаці другому резолютивної частини. Колегія суддів звертає увагу, що позивач розпочав проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 тільки з 24.12.2020р.
За таких обставин, сторони у справі не позбавлені права звернутися до суду із заявою про виправлення описки в порядку статті 253 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук