П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33436/24
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,
повний текст судового рішення
складено 08.09.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів на суми помісячної пенсії за період з 01.09.2000 по 30.11.2023 рік, що були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у червні 2024 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суми помісячної пенсії за період з 01.09.2000 по 30.11.2023 рік., які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у червні 2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що по досягненні пенсійного віку та наявності достатнього страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон. 05.03.2000 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Починаючи з 01.09.2000 року і станом на сьогоднішній день, позивач призначеної по закону пенсії не отримує. 15.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення йому пенсії з 01.09.2000 року та виплатити її на визначений ним банківський рахунок. 08.02.2021 року відповідач протиправно відмовив у поновленні пенсії. Позивач був змушений звернутися до суду з позовом у адміністративній справі №540/1656/21. Херсонський окружний адміністративний суд в рішенні від 22.06.2021 року, зі змінами які викладені в ухвалі суду від 20.07.2022 року у адміністративній справі №540/1656/21 визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії із прийняттям відповідного рішення та вирішити питання про поновлення пенсії із урахуванням висновків суду із 01.09.2000 р. з компенсацією втрати частини доходів. Дата набрання законної сили 29.03.2022 року. На неодноразові звернення позивача, відповіді щодо добровільного виконання рішення від відповідача не надходило. Позивачем під час чергової перевірки пенсійного кабінету на порталі Пенсійного фонду України було виявлено Протокол/Розпорядження №212850009041 від 26.08.2022 року про перерахунок пенсії з яким позивач не погодився та був змушений звернутися до суду з позовною заявою. 17.05.2023 року Одеським окружним адміністративним судом було проголошене рішення у адміністративній справі №420/2765/23, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Херсонський області №212850009041 від 26.08.2022 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2000 року з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, надбавки за понаднормовий стаж 3 роки та індексації відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також визначення щомісячної компенсаційної виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з урахуванням раніше виплачених сум. Дата набрання законної сили 06.09.2023 року. 14.06.2024 року до суду від представника ГУ ПФУ надійшов звіт про виконання рішення суду. Відповідач в своєму листі від 31.05.2024 року повідомив, що на виконання рішення суду від 17.05.2023 пенсію перераховано з 01.09.2000 та розраховано заборгованість в сумі 262 567,37 грн за період з 01.09.2000 по 30.11.2023 та що зобов'язань щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, передбаченої статтею 46 Закону №1058, рішення суду не містить. Під час поновлення виплати пенсії позивача за період з 01.09.2000 по 30.11.2023 рік у сумі - 26 2567,37 грн., на момент її виплати - на 06.2024 року, повинна бути нарахована компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати. Виплата пенсії проведена у червні місяці 2024 року тобто здійснена з порушенням строків, а саме з затриманням до 06.2024 року стосовно кожного місяця з 01.09.2000 по 30.11.2023 рік.
Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2000 року по 30.11.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.09.2000 року по 30.11.2023 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була призначена пенсія за віком.
05.03.2000 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.
Починаючи з 01.09.2000 року позивач призначеної по закону пенсії не отримує, що не спростовано відповідачем.
15.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення йому пенсії з 01.09.2000 року та виплатити її на визначений ним банківський рахунок. 08.02.2021 року відповідач відмовив у поновленні пенсії.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року, зі змінами які викладені в ухвалі суду від 20.07.2022 року у адміністративній справі №540/1656/21 ухвалено наступне: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії у спосіб встановлений п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії із прийняттям відповідного рішення та вирішити питання про поновлення пенсії із урахуванням висновків суду із 01.09.2000 р. з компенсацією втрати частини доходів». Дата набрання законної сили 29.03.2022 року (а.с.19-31).
Позивачем в електронному пенсійному кабінеті на порталі Пенсійного фонду України було виявлено Протокол/Розпорядження №212850009041 від 26.08.2022 року про перерахунок пенсії з яким позивач не погодився та був змушений звернутися до суду з позовною заявою.
17.05.2023 року Одеським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у адміністративній справі №420/2765/23, яким було вирішено: «Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Херсонський області №212850009041 від 26.08.2022 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2000 року з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, надбавки за понаднормовий стаж 3 роки та індексації відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також визначення щомісячної компенсаційної виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з урахуванням раніше виплачених сум.». Дата набрання законної сили: 06.09.2023 року (а.с.33-40).
Ухвалою суду від 22.04.2024 зобов'язано ГУ ПФУ подати до суду звіт про виконання рішення суду від 17.05.2023 у справі № 420/2765/23 в частині здійснення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 01.09.2000 року з урахуванням індексації відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 29.05.2024 визнано звіт, поданий ГУ ПФУ, таким, що не підтверджує виконання рішення суду від 17.05.2023 у справі №420/2765/23 в частині здійснення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2000 року з урахуванням індексації. Встановлено ГУ ПФУ новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
31.05.2024 року на звернення представника позивача, відповідач в своєму листі №4985-3634/З-02/8-2100/24 від 31.05.2024 року повідомив, що на виконання рішення суду від 17.05.2023 пенсію перераховано з 01.09.2000 та розраховано заборгованість в сумі 262567,37 грн за період з 01.09.2000 по 30.11.2023. Зобов'язань щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, передбаченої статтею 46 Закону №1058, рішення суду не містить (а.с.43-50).
Позивач вважає, що під час поновлення виплати пенсії за період з 01.09.2000 по 30.11.2023 рік у сумі - 262567,37 грн, на момент її виплати - на 06.2024 року, повинна бути нарахована компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати. Виплата пенсії проведена у червні місяці 2024 року здійснена з порушенням строків, а саме з затриманням до 06.2024 року стосовно кожного місяця з 01.09.2000 по 30.11.2023 рік у зв'язку з чим змушений звернутись до суду.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, додаткової грошової винагороди).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належного грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі №460/4765/20.
Стаття 1 та 7 Закону № 2050-ІІІ передбачають, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Апеляційний суд зазначає, що позивачеві на виконання рішення суду від 17.05.2023 пенсію перераховано з 01.09.2000 та розраховано заборгованість в сумі 262 567,37 грн. за період з 01.09.2000 по 30.11.2023, виплата пенсії проведена у червні місяці 2024 року.
Відповідно до статті 4 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, апеляційний суд вважає бездіяльність відповідача протиправною, а тому позивач на законних підставах звернувся за захистом своїх прав до суду.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька