Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.
01 грудня 2025 р. Справа № 520/14389/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025, по справі № 520/14389/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по дату здійснення виплати (11.04.2025);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати належної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по дату здійснення виплати (11.04.2025).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по дату здійснення виплати (11.04.2025).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати належної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по дату здійснення виплати (11.04.2025).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказав, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а тому визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Апелянт зазначає, що в огляду на зазначене, що якщо позивач набуде право на компенсацію, то лише після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2021 №11, наявного в матеріалах справи, вбачається, що позивача з 19.01.2021 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
На виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 №520/5423/22 та від 31.07.2025 №520/9808/25 відповідач 11.04.2025 виплатив позивачу частину грошового забезпечення.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 було порушено строки виплати належного грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.01.2021, та не було виплачено йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Позивач 24.04.2025 звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати позивачу втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 11.04.2025.
Відповідач листом від 09.05.2025 №594 повідомив позивача про те, що кошторисом військової частини НОМЕР_1 на 2025 рік не передбачена безспірна виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. Виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, може бути здійснена тільки після належним чином отриманого військовою частиною НОМЕР_1 відповідного судового рішення.
Позивач, не погоджуючись бездіяльністю відповідача, звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку й підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Питання компенсації громадянам за втрату частини доходів у разі порушення строків їх виплати регулюється Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050).
Згідно зі статтею 1 цього Закону, підприємства, установи та організації будь-якої форми власності зобов'язані компенсувати громадянам втрату частини доходів, якщо є затримка у виплаті цих доходів, зокрема, з вини власника або уповноваженої ним особи чи органу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам здійснюється у разі затримки виплати їх доходів на один або більше календарних місяців, починаючи з дня набрання чинності зазначеним Законом.
До доходів, які підлягають компенсації, відносяться грошові виплати громадянам, які мають регулярний характер, зокрема суми індексації доходів.
Стаття 3 Закону № 2050 встановлює, що сума компенсації обчислюється як множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) та індексу інфляції за період, коли виплата не була здійснена (з урахуванням інфляції за місяць, коли дохід виплачено, не враховується).
Згідно з статтею 6 Закону № 2050, компенсація може здійснюватися за рахунок:
- власних коштів - для підприємств, установ і організацій, що не отримують бюджетного фінансування;
- коштів бюджету - для підприємств і організацій, що фінансуються або дотуються з державного чи місцевих бюджетів;
- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та інших соціальних фондів.
Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок компенсації громадянам втрати частини доходів, що конкретизує умови та механізм виплати компенсації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за місяць та індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на 100.
Таким чином, для виплати компенсації повинні бути виконані такі умови: нарахування регулярних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендій); порушення строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємства); затримка виплати доходів на один чи більше календарних місяців; зростання споживчих цін; доходи мають регулярний характер.
Колегія суддів зазначає, що компенсація має компенсаторний характер, її метою є підтримання рівня життя громадян в умовах інфляції та підвищення цін.
Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі №520/5423/22 зобов'язано Військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016 - 28.02.2018 із урахуванням наявності підстав, визначених Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 Порядком проведення індексації грошових доходів населення із використання місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 з урахуванням раніше проведених платежів.
Також судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №520/9808/25 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 у фіксованій величині 4095,31 грн. в місяць, відповідно до норм абз. 4, 5, 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
11.04.2025 відповідач на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 року у справі №520/5423/22 та від 31.07.2025 у справі №520/9808/25 виплатив на користь позивача виплата грошового забезпечення.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що оскільки з вини відповідача нарахована індексація грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 19.01.2019 не була виплачена своєчасно, а лише 11.04.2025 відбулася її виплата без суми компенсації, невиплата компенсації у тому ж місяці, в якому здійснено погашення заборгованості по пенсії, порушує права позивача на отримання компенсації.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.04.2025.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 по справі № 520/14389/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов