Справа № 159/8234/25
Провадження № 3/159/3354/25
01 грудня 2025 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Денисюк Т.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець, учасник бойових дій, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №603895 від 09.11.2025 ОСОБА_2 ставиться у провину те, що вона 09.11.2025 о 18 годині за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила у присутності дітей ОСОБА_3 , 2018 р.н., та ОСОБА_4 , 2012 р.н., домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо свого чоловіка ОСОБА_5 , яке полягало у шарпанні за одяг, намаганні затіяти бійку, погрозах фізичною розправою, чим завдала фізичного болю, але не заподіяла тілесних ушкоджень, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілих.
ОСОБА_1 в судовому засіданні 01.12.2025 факт вчинення домашнього насильства заперечила пояснила, що вона є військовослужбовцем, понад 3 місяці перебувала в зоні бойових дій. За цей період відносини з чоловіком погіршилися, було прийняте рішення про розірвання шлюбу. 09.11.2025 ОСОБА_5 приїхав провідати дітей, вона, в свою чергу, попросила повернути ключ від транспортного засобу. На цьому ґрунті виникла сварка, під час якої вони обоє висловлювалися емоційно на підвищених тонах. Чоловік викликав поліцію, відносно неї поліцейські склали протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Вона також написала заяву про вчинення чоловіком відносно неї домашнього насильства. На сьогодні вони з чоловіком розлучилися, проживають окремо, проблеми, які виникали останнім часом вирішують, в тому числі за сприяння сімейного психолога.
ОСОБА_5 в судовому засіданні 14.11.2025 пояснив, що 09.11.2025 ОСОБА_1 безпричинно влаштувала сварку, а тому він викликав поліцію.
Суддя, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, переглянувши долучений до протоколу відеозапис, дійшов такого висновку.
Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно зі статтею 7 Кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
За матеріалами справи ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення домашнього насильства у формі психологічного та фізичного щодо чоловіка.
Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п.п.3, 4, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями наведеного Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, наданий, окрім протоколу серії ВАВ №603895 від 09.11.2025, електронний рапорт поліції від 09.11.2025, заява та письмові пояснення ОСОБА_5 від 09.11.2025, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відеозапис події.
Разом з тим, домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім'ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Домашнє насильство передбачає домінування кривдника над постраждалою особою, а об'єктивна сторона ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної чи психічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Матеріали справи не містять доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що викладена у протоколі серії ВАВ №603895 від 09.11.2025 фабула адміністративного правопорушення за об'єктивною стороною не відповідає диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП, інкримінованої ОСОБА_1 , оскільки останній ставиться у провину вчинення домашнього насильства, тобто умисних дій, внаслідок яких могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої.
19.12.2024 набули чинності зміни до КУпАП, внесені відповідно до закону № 1604-IX від 01.07.2021, № 3733-IX від 22.05.2024, згідно із якими фабула ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто диспозиція ст. 173-2 КУпАП в новій редакції передбачає обов'язкову наявність факту «завдання шкоди» як наслідку протиправних дій. Відсутність у протоколі та матеріалах справи таких доказів, а лише припущення про можливість її завдання, унеможливлює встановлення повного складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії», рішення від 30.05.2013 (заява № 36673/04) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
За відсутності належних та допустимих доказів провини особи, суддя доходить висновку про відсутність складу правопорушення, а тому провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 251-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяТ. В. Денисюк