Справа № 296/9373/25
Провадження № 2/0158/1190/25
/ЗАОЧНЕ/
01 грудня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Корецької В.В.
за участю секретаря Процик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивує тим, що 30.10.2019 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3554801137/157704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який укладений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Вказує, що відповідно до кредитного договору, ТОВ «Гоуфінгоу» зобов'язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Свої зобов'язання за кредитним договором ТОВ «Гоуфінгоу» виконало та перерахувало грошові кошти в сумі 4000 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 хх-хххх-6396.
Відповідач умови договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року, яка станом на 26.05.2025 становить 6738 грн, яка складається з 4000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2738 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
31.05.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року, укладеним з ОСОБА_1
03.06.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року, укладеним з ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
З врахуванням наведеного просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року у розмірі 6738 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.10.2025 року відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» не з'явився, згідно позовної заяви просить розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив. Крім того, подав до суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, згідно якої просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» 10500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відтак, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до статті 280 ЦПК України.
Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.10.2019 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3554801137/157704 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який укладений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Гоуфінгоу» надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.11.2019 року (п. 1.2 договору). За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3 договору).
Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлений та згідний з умовами договору, що підтверджується його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора R66948. Уклавши договір, підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Листом ТОВ «ПрофітГід» стверджується перерахування 30.10.2019 коштів ТОВ «Гоуфінгоу» та зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6396 ОСОБА_1 в розмірі 4000 грн.
Таким чином, ТОВ «Гоуфінгоу» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
31.05.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
03.06.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступило до ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року в сумі 6738 грн, яка складається з 4000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2738 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положенняст.638 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1. 3, 4. 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважаться таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного, у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин мас бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний, цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряться за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).
Статтею 1080 ЦК України визначено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заявлена у позові сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 гривень відповідає умовам договору, відповідачем не сплачена ні первісному кредитору, ні новому кредитору.
Отже, ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заборгованості за процентами суд дійшов такого висновку.
До стягнення позивач заявив заборгованість по відсотках в загальній сумі 2738 грн.
Аналізуючи досліджені по справі письмові докази та заявлену позивачем суму кредитної заборгованості по відсотках, суд дійшов висновку про її невідповідність умовам укладеного з відповідачем договору № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року.
Так, у п. 1.2 договору сторони чітко передбачили, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.11.2019 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір дії до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Також, відповідно до Додатку 1 до Договору № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року, сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 2220 грн.
У зв'язку із цим, нарахування відповідачу після 30 календарних днів з дня укладення договору (30.10.2019 року) процентів не знаходить свого належного юридичного обґрунтування і по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав для нарахування процентів після спливу визначеного у п. 1.2 договору строку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами визначено сторонами строку, у даному випадку після 30 днів з дня укладення договору, є безпідставним.
У зв'язку із цим заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсоткам буде становити 2220 грн. (4000 х 1,85 % х 30).
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав і мотивів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі непогашеного тіла кредиту 4000 грн та відсотків у розмірі 2220 грн, нарахованих в межах строку кредитування, визначених кредитним договором.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню кредитна заборгованість в загальній сумі 6220 гривень (4000 грн + 2220 грн).
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У ході розгляду даної справи позивачем було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги задоволено частково на суму 6220 грн.
Оскільки позов підлягає до часткового задоволення (6220 грн. х 100 : 6738 грн. = 92,31 %), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 2236,11 грн. (2422,40 х 92,31: 100) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10500 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025; акт про отримання правової допомоги від 03.11.2025; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 9703, відповідно до якого сума правничої допомоги становить 10500 гривень.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 554, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263- 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» заборгованість за договором № 3554801137/157704 від 30.10.2019 року у розмірі 6220 (шість тисяч двісті двадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн» судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 11 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ 44243120, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, 1008.
Представник позивача - Пархомчук Сергій Валерійович, адреса: проспект Героїв Небесної Сотні, 26/9, с. Софіївська Борщагівка Київської області.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька