02 грудня 2025 року Справа № 480/8751/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, і просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.11.2025 про накладення штрафу за виконавчим провадженням №74666613 на ІНФОРМАЦІЯ_3 за невиконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/5526/23 від 03.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидком І.І. прийнято постанову ВП №74666613 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду накладено на боржника - ІНФОРМАЦІЯ_1 - штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн. Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 по справі №№480/5526/23 не було виконане у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення і дій позивача та були обумовлені ненадходженням від головного розпорядника бюджетних коштів та розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня відповідних бюджетних асигнувань на виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом залучено до участі в розгляді справи у якості другого відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідачі повідомлялись про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надали.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється та справа розглядається в порядку письмового провадження.
Представник позивача у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №74666613 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 26.03.2024 Сумським окружним адміністративним судом по справі №480/5526/23 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2023 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
У межах даного виконавчого провадження, 12.11.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу у розмірі 10200,00 грн, за невиконання рішення суду (а.с. 8).
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Порядок виконання судового рішення, яким боржника зобов'язано вчинити певні дій врегульовано ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження», відповідно до частин 1 та 2 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» в контексті цієї справи, слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Однак, поряд з цим умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.
При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18, від 03.04.2024 у справі № 620/6019/23.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №480/5526/23, яке набрало законної сили 10.01.2024, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2023 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
З метою виплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання судового рішення від 03.10.2023 індексації грошового забезпечення у розмірі 246552,00 грн відповідачем здійснено відповідні запити на потребу коштів на виконання рішень судів, що підтверджується основною заявою-розрахунком на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення на грудень 2024 року - листопад 2025 року (а.с. 13-54).
Про вжиті заходи щодо виконання судового рішення позивач повідомляв державного виконавця листом від 13.11.2025 (а.с. 11), що також вбачається і зі змісту оскаржуваної постанови (а.с. 8).
Таким чином, суд зазначає, що позивач здійснював усі можливі дії для виконання судового рішення від 03.10.2023 у справі №480/5526/23. Однак у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування у розмірі, достатньому для виконання позивачем судового рішення об'єктивно унеможливлює його виконання. Вказана обставина не залежить від волевиявлення боржника та не може бути ним усунута.
Суд вважає, що невиконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині виплати ОСОБА_1 за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а та від 31 травня 2022 року по справі № 360/940/20.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності підстав для застосування до ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу за невиконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП №74666613 від 12.11.2025 про накладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП №74666613 від 12.11.2025 про накладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета