02 грудня 2025 року Справа № 480/3776/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3776/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:
- визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 23.09.1991 по 20.01.1997 в АТЗТ «Мегапол» з дати призначення пенсії, а саме з 04.02.2025 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії, а саме з 04.02.2025 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 07.03.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.09.1991 по 20.01.1997 в АТЗТ "Мегапол", однак отримав відмову, оскільки не прослідковується зміна назви організації, що не відповідає вимогам пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, юстиції, соціального захисту України від 29.07.1993 №5. Довідка про реорганізацію відсутня.
Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 15.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/3776/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
07.03.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.09.1991 по 20.01.1997 в АТЗТ "Мегапол" та здійснення перерахунку.
Листом від 11.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, що до розрахунку страхового стажу для призначення пенсії не зарахований період роботи відповідно до трудової книжки від 21.06.1982 НОМЕР_1 з 23.09.1991 по 20.01.1997, оскільки не прослідковується зміна назви організації, що не відповідає вимогам пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, юстиції, соціального захисту України від 29.07.1993 №5. Довідка про реорганізацію відсутня.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1982 ОСОБА_1 , окрім іншого, працював:
- запис №13: 23.09.1991 - прийнятий на посаду нормувальника у Фірму "Мегапол" (наказ №39-л від 23.09.1991);
- запис №16: 20.01.1997 - звільнений за власним бажанням (наказ №02-л від 20.01.1997.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області зазначає, що до розрахунку страхового стажу для призначення пенсії не зарахований період роботи відповідно до трудової книжки від 21.06.1982 НОМЕР_1 з 23.09.1991 по 20.01.1997, оскільки не прослідковується зміна назви організації, що не відповідає вимогам пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, юстиції, соціального захисту України від 29.07.1993 №5. Згідно із записом 13 трудової книжки ОСОБА_1 прийнятий 23.09.1991 до Фірми "Мегапол", а запис про його звільнення 20.01.1997 завірений печаткою АТЗТ "Мегапол". Інформація про реорганізацію підприємства у записах трудової книжки відсутня.
Згідно з пунктом 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, юстиції, соціального захисту України від 29.07.1993 №5, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, наявність певних недоліків у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу у спірні періоди, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, суд враховує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Враховуючи викладене, посилання відповідача в оскаржуваній відмові на те, що заявник був прийнятий на роботу та звільнений з Фірми "Мегапол", а на печатці, якою завірено запис про звільнення прослідковується назва АТЗТ "Мегапол", не може бути підставою незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві провести виплату перерахованої пенсії, суд зазначає наступне.
Дії зобов'язального характеру щодо призначення/перерахунку позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 року по справі №240/6201/23, від 16 жовтня 2024 року по справі № 140/14380/23.
Стосовно позовних вимог щодо дати, з якої відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.03.2025 з питань зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.09.1991 по 20.01.1997 в АТЗТ "Мегапол" та перерахунку пенсії, призначеної за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
За результатами розгляду заяви позивача від 07.03.2025 відповідач листом від 11.04.2025 повідомив, що відсутні підстави для зарахування викладеного вище періоду роботи до страхового стажу, а відповідно і для здійснення перерахунку пенсії.
Таким чином спірні правовідносини позивача із відповідачем виникли виключно після звернення із заявою від 07.03.2025 про перерахунок розміру пенсії позивача. У межах даної справи позивачем не оспорюється рішення про призначення пенсії позивача, судом не досліджується, не є предметом розгляду позовних вимог.
Позивач звернувся до суду виключно після отримання відмови у здійсненні перерахунку пенсії, викладене у листі ГУ ПФУ в Сумській області від 11.04.2025, і саме зазначене звернення представника позивача та підстави відмови є предметом розгляду даної справи.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) період роботи з 23.09.1991 по 20.01.1997 в АТЗТ «Мегапол».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) з 07.03.2025 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням зарахованих періодів до страхового стажу та, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик