Справа № 420/31115/24
01 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про заміну сторони за виконавчим листом в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду із заявою звернувся представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про заміну боржника за виконавчим листом у справі №420/31115/24 з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (ЄДРПОУ 36290160, вул. Косовська, 2 Д, м. Одеса, 65022) на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Ухвалою суду від 22.10.2025 року дану заяву прийнято до розгляду в порядку письмового провадження. Запропоновано ГУ ПФУ в Одеській області та ОСОБА_1 надати свої пояснення або заперечення щодо вказаної заяви протягом 2-х днів з моменту отримання даної ухвали.
23.10.2025 р. від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява про розгляд вказаної заяви без участі ГУ ПФУ в Одеській області.
При цьому, пояснень або заперечень з означеного питання від ГУ ПФУ в Одеській області та стягувача - ОСОБА_1 до суду не надійшло.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року у справі № 420/31115/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №58511-50033569-2024-1 від 25 липня 2024 року про відмову в призначенні допомоги переміщеним особам.
Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №420/31115/24, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року, шляхом викладення абзацу 3 резолютивної частини у новій редакції: "Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 липня 2024 року".
06.10.2025 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на примусове виконання судового рішення у справі №420/31115/24, яким зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 липня 2024 року.
Віршуючи питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, суд вказує про таке.
Заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована тим, що боржник відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 №765, яка діє з 25.06.2025, затверджено перелік видів державної соціальної допомоги, призначення та виплата яких здійснюється органами Пенсійного фонду України. Таким чином повноваження щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб перейшли від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до органів Пенсійного фонду України, а тому Пенсійний орган компетенційно набув статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше законодавчо були закріплені за Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15).
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому, виділяються дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №2-а-1710/11, від 14 лютого 2019 року у справі №2-а-2727/11/2209.
Як встановлено судом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 року № 765 "Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України" (далі - Постанова № 765), з 01.07.2025 року призначення та виплату державних соціальних допомог, здійснення фінансування соціальних стипендій згідно з Переліком, затвердженим цією постановою, зокрема допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, здійснюють органи Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 5 Постанови №765, Обласним і Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:
1) координацію роботи районних державних адміністрацій (військових адміністрацій), органів місцевого самоврядування з передачі структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи)/центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри з нарахування), головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві згідно з актами приймання передачі: пакетів документів щодо звернень за призначенням державних соціальних допомог, соціальних стипендій згідно з переліком, затвердженим цією постановою (далі - державні соціальні допомоги, соціальні стипендії), за якими не прийнято рішень станом на 30 червня 2025 р., - до 15 липня 2025 р.;
особових справ одержувачів державних соціальних допомог, соціальних стипендій в паперовій та електронній формі разом з відповідними списками, а саме:
- особових справ в електронній формі - до 25 червня 2025 р.;
- особових справ в паперовій формі, за якими здійснюється виплата державних соціальних допомог, соціальних стипендій, та архівних особових справ в паперовій формі, крім особових справ в паперовій формі, знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації (у разі знищення - засвідчених копій відповідних актів), - до 1 червня 2026 р., або протягом місяця після відновлення роботи (у разі, коли структурний підрозділ не виконує своїх функцій), або протягом трьох робочих днів на запити головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві;
сформованих відомостей на виплату державних соціальних допомог, соціальних стипендій для проведення виплати у липні 2025 р. - до 25 червня 2025.
Відповідно до Порядку дій при організації процесу передачі баз даних до Пенсійного фонду, наданого листом Міністерства соціальної політики України від 26.06.2025 №3918/13/2-25/56, доступ працівників органів соціального захисту населення до відповідних функцій Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з 30.06.2025 заблоковані.
Підпунктом 6 пункту 7 Постанови №765 встановлено, що Пенсійному фонду України забезпечити прийняття рішень про виплату сум державних соціальних допомог, соціальних стипендій, не отриманих своєчасно з вини структурних підрозділів, закладів фахової передвищої та вищої освіти.
З огляду на вказані норми Постанови № 765 та враховуючи, що з 01 липня 2025 року у Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відсутній доступ до відповідних функцій Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та Автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсії та допомог на базі комп'ютерних технологій (АСОПД/КОМТЕХ) та одночасно з 1 липня 2025 року питання призначення, виплати державних соціальних допомог, зокрема допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, здійснюють органи Пенсійного фонду України, суд погоджується з заявником, що в даному випадку повноваження щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб перейшли від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до органів Пенсійного фонду України, а тому Пенсійний орган компетенційно набув статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше законодавчо були закріплені за Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Положення цієї статті ( 374 КАС України) застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.(частина 4 ст. 374 КАС України)
Підсумовуючи вищезазначене та з метою виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 379 КАС України, для заміни боржника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на його компетенційного правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385).
Керуючись ст. ст. 52, 248, 256, 379 КАС України, суд -
ухвалив:
Задовольнити заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про заміну сторони за виконавчим листом.
Замінити у виконавчому листі № 420/31115/24, виданому Одеським окружним адміністративним судом 06 жовтня 2025 боржника - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (ЄДРПОУ 36290160, вул. Косовська, 2 Д, м. Одеса, 65022) його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна