справа № 360/1650/25
02 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
встановив:
3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану державі у розмірі 166709,51 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 адміністративну справу №360/1650/25 передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 головуючою суддею визначено суддю Морську Г.М.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 21.10.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.11.2025.
Протокольною ухвалою від 12.11.2025 оголошено перерву до 03.12.2025 о 15:00 год.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що даний спір віднесений до спору, пов'язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
Це підтверджується висновками, зазначеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі № 804/285/16, постанові Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі № 340/1019/19.
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс на інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії).
До того ж, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (суб'єкта владних повноважень) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати (матеріальну шкоду).
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.
Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати шкоду завдану державі законодавець пов'язує можливість звернення суб'єкта владних повноважень з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Відповідна правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2024 року у справі №160/19633/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи.
Так, позивач просить відшкодувати стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану державі у розмірі 166709,51 грн, яка, на думку позивача, виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх посадових обов'язків перебуваючи на військовій службі.
При цьому, листом від 27.06.2025 №5726/01-504/57 26/08 3 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС у Луганській області повідомив відповідача, що «…При здачі Вами посада начальника 3 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Луганській області (далі - 3 ДПРЗ Головного управління), було встановлено факт нестачі державного майна…
…Станом на 26.06.2025 сума завданої шкоди становить 166709,51 грн.
На підставі вищевикладеного, 3 ДПРЗ Головного управління пропонує добровільно відшкодувати суму завданої шкоди.
Про прийняте рішення просимо письмово повідомити 3 ДПРЗ Головного управління за адресою: м.Харків, вул.Баварська, буд.7 та електронну адресу 3dprz.lg@dsns.gov.ua у визначений законодавством темін…».
У відповідь на вказаний лист ОСОБА_1 листом від 08.07.2025 повідомив позивача про те, що ним підготовлено скаргу до ДСНС України щодо неправомірності дій керівництва 3 ДПРЗ в частині службової дисципліни, фінансової звітності та обліку матеріальних цінностей. Вказана відповідь було надіслана на електронну адресу 3 ДПРЗ 09.07.2025.
Суд зауважує, що відповідно до ст.12 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон №160-ІХ) у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Тобто, передумовою для звернення військової частини, установи, організації, закладу до суду із позовною заявою про стягнення завданої шкоди є відмова військовослужбовця від добровільного відшкодування завданої шкоди.
За таких обставин, місячний строк звернення до суду із позовною заявою про стягнення завданої шкоди розпочався із дня відмови ОСОБА_1 добровільно відшкодувати задану шкоду 09.07.2025.
Проте, до суду із даною позовною заявою позивач звернувся 18.08.2025, тобто поза межами місячного строку звернення до суду, визначеного ч.5 ст.122 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Після відкриття провадження у даній справі суд встановив, що позовну заяву позивачем подано без додержання вимог, викладених у статті 122 КАС України, з пропущенням строку звернення до суду.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку що позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків: подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведення підстав, які можуть бути взяті судом до уваги.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 360/1650/25 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Морська Г.М.