02 грудня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2214/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 18 листопада 2025 року надійшла сформована 18 листопада 2025 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій представник позивача просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо непроведення індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного (кумулятивного) збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного (кумулятивного) збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, розрахованої з урахуванням належної індексації за період з 01 березня 2023 року по 31 грудня 2025 року у сумі 31 139,76 грн;
стягнути на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3633,60 грн та витрат на правничу допомогу - 5600,00 грн;
в порядку п.1 ч.2 ст. 371 КАСУ допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення пенсійних виплат за 2023 - 2025 роки.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали від 02.12.2025 про виправлення описки, позовну заяву адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу (представнику позивача) усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2023 року по 17 травня 2025 року включно та доказів поважності причин його пропуску; власного РНОКПП позивача; уточненої позовної заяви, з урахуванням висновків суду.
На виконання вищевказаної ухвали суду позивачем надано власний РНОКПП, уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не проведення індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом послідовного (кумулятивного) збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом послідовного (кумулятивного) збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, розрахованої з урахуванням належної індексації, за період з 01 березня 2023 року по 18 листопада 2025 року у сумі 29 124,35 (Двадцять дев'ять тисяч сто двадцять чотири) грн 35 коп;
стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору;
допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення пенсійних виплат за 2023 - 2025 роки.
Тобто, позивачем уточнено період стягнення недоотриманої пенсії, розрахованої з урахуванням належної індексації.
Також, згідно поданої заяви ОСОБА_1 просить суд поновити пропушений строк для звернення до суду.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 200/5836/24, яким зазначено, що у випадку, коли суттю спору є неправомірність дій відповідача, яка має триваючий характер і продовжує порушувати права особи у сфері публічно-правових відносин, строк звернення до суду не вважається пропущеним. Позивач має право вимагати припинення такої протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо належного перерахунку пенсії.
Отже, на думку позивача, вимога про зобов'язання відповідача здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивача починаючи з 01 березня 2023 року не може бути обмежена шестимісячним строком.
При цьому, про порушення своїх прав позивач дізнався з отриманого ним листа-відповіді УПФ від 10.11.2025. Спочатку повномасштабного вторгнення позивач перебував на окупованій території, а саме за адресою реєстрації: с. Оборотнівка, Сватівського району, Луганської області, звідки не відбувалась евакуація населення. Лише наприкінці 2022 року позивач, самостійно зміг евакуюватись з окупованих територій та повернутись на територію України. Із цим позовом до суду позивач звернувся негайно після отримання відповіді УПФ від 10.11.2025.
Позивач зауважує, що обставини, пов'язані з бойовими діями, окупацією, вимушеним переміщенням, втратою зв'язку з місцем реєстрації та станом здоров'я внаслідок психологічного стресу, є об'єктивно непереборними та прямо перешкоджали своєчасному зверненню до суду з позовом.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку, суд виходить з такого.
Спірним питанням під час розгляду справи № 200/5836/24 від 16.04.2025 була відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у проведенні позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796.
При цьому, вказана постанова не містить правової позиції щодо застосування строків звернення до суду з такими спорами, оскільки у касаційній інстанції переглядалось рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 200/5836/24, якими у задоволенні ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
При цьому, доводи позивача про те, що судами першої та апеляційної інстанцій у справі №200/5836/24 повернуто позовну заяву або відмовлено у задоволені позову через порушення строків звернення до суду, тоді як Верховним судом виправлено допущену судами нижчих інстанцій помилку та прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено, не відповідає дійсності.
Так, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14 та у розмірі 1,197, та як похідна вимога зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2024 року - було залишено без розгляду.
Вказана ухвала набрала законної сили 22.11.2024 та не переглядалась в апеляційному або касаційному порядку. Отже, посилання позивача на правову позицію Верховного суду у справі №200/5836/24 щодо застосування строків звернення до суду є необґрунтованим та судом до уваги не приймаються.
Доводи позивача щодо того, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався лише з отриманого листа-відповіді Пенсійного органу від 10.11.2025, суд вважає незмістовними з огляду на таке.
Звернення до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком з урахуванням проведення індексації та отримання від Головного управління Пенсійного фонду України листа від 10.11.2025 11330-11673/?-02/8-1200/25 на цю заяву, є датою, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо відновлення на його думку порушеного права, а не датою, з якої потрібно обраховувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
Щодо посилання позивача на обставину перебування ОСОБА_1 спочатку повномасштабного вторгнення на окупованій території, звідки зміг самостійно евакуюватися наприкінці 2022 року, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду за вимогами про оскарження дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії за період з 01 березня 2023 року по 17 травня 2025 року включно.
З огляду на доводи позивача про його евакуацію наприкінці 2022 року на територію, підконтрольну території України, суд доходить до висновку, що станом на 01.03.2023 ОСОБА_1 вже перебував на території України.
Отже посилання позивача на обставину перебування на окупованій території до кінця 2022 року, суд вважає необґрунтованим.
Крім того суд зауважує, що посилаючись на обставини, пов'язані з бойовими діями, окупацією, вимушеним переміщенням, втратою зв'язку з місцем реєстрації та станом здоров'я внаслідок психологічного стресу, які на думку позивача, є об'єктивно непереборними та прямо перешкоджали своєчасному зверненню до суду з позовом, ОСОБА_1 не надає жодних належних доказів на підтвердження цих обставин, а тому до уваги судом не приймаються.
Інших доказів на підтвердження обставин неможливості позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом, позивачем суду не надано.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
У зв'язку з викладеним, вказані в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що згідно ухвали від 24 листопада 2025 року про залишення позовної заяви без руху, позивач не був обмежений у праві надання доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку, передбаченого для звернення до суду.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог за період з 01 березня 2023 року по 17 травня 2025 року.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про повернення позивачу адміністративного позову в частині вимог за період з 01 березня 2023 року по 17 травня 2025 року.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву адвоката Єпіфанова Ярослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачу в частині позовних вимог за період з 01 березня 2023 року по 17 травня 2025 року.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян