02 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5622/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» (надалі - позивач), звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №31088/0901 від 09.07.2025 Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень плюс» штрафних санкцій в сумі 24000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що відповідачем за результатами фактичної перевірки здійснення ним господарської діяльності за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Богуслав, площа Ярослава Мудрого, будинок 1 було винесене податкове повідомлення-рішення №31088/0901 від 09.07.2025, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 24000,00 грн за порушення частини 16 статті 62 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817-ІХ).
Вказує на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки наказ про проведення перевірки №1717-п від 08.05.2025 не містить фактичну підставу її здійснення, відбитки печатки, а його копія засвідчена неналежним чином. Надані для ознайомлення керуючому Магазину перед початком перевірки направлення підписані не керівником Управління та/або особою, відомості про яку включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) як особу, що може вчиняти дії від імені Управління. При цьому, такі направлення, чи їх копії представнику позивача вручені не були, що у неможливило ознайомлення із їх змістом. Отриманий Товариством акт фактичної перевірки від 06.06.2025 має посилання на додатки, які відсутні. Також, в Акті перевірки вказано про долучення фіскального чека №1350218 та пояснень, однак під час формування Акта чи здійснення перевірки пояснення не надавались.
Звертає увагу, що підтвердження факту здійснення продажу позивачем вказаних у Акті перевірки алкогольних напоїв є фіскальний чек, однак станом на 19.06.2025 під час пошуку такого фіскального чека інформація щодо наявності факту продажу Товариством товару відсутня. Таким чином Товариство вважає недоведеним факт реалізації алкогольного напою, вказаного в Акті, адже відповідачем не надано належних доказів, в тому числі копію фіскального чека та/або його реквізитів, достатніх для його пошуку за допомогою електронних сервісів ДПС (електронного кабінету).
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що у період з 28.05.2025 по 06.06.2025 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №94 розташованого за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Богуслава, площа Ярослава Мудрого, буд. 1, що належить ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС», у присутності продавця ОСОБА_1 та керуючого магазину Клименко Олександра Миколайовича.
Вказує, що у процесі перевірки встановлено факт реалізації однієї пляшки вина напівігристого «COLLINOBOLO PROSECCO» біле, об'ємом 0,75л, міцністю 10,5%об., країна походження - Італія, дата виробництва (розливу) 30.10.2024, по ціні реалізації 269,99 грн, що підтверджується фіскальним чеком №1350218 від 28.05.2025, за відсутності марки акцизного податку встановленого зразка. Також, встановлено ненадання особі, яка отримує вказаний товар, розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, а саме: у фіскальному чеку №1350218 від 28.05.2025 на суму покупки 269,99 грн не зазначено обов'язковий реквізит фіскального чеку «Серія та номер марки акцизного податку.»
За результатами проведеної перевірки, перевіряючими складено акт фактичної перевірки від 06.06.2025 №27536/10/36/07/31774943 (далі - Акт перевірки), у якому відображені зазначені вище порушення. Акт перевірки вручено особисто продавцю ОСОБА_1 , що підтверджується її підписом.
Зауважує, що ОСОБА_2 ознайомився з направленнями на перевірку від 28.05.2025 №5877/10-36-09, №5878/10-36-09, №5879/10-36-07-08, №5880/10-36-07-08 та отримав копію наказу від 08.05.2025 №1717-п, про що власноручно зазначив у направленнях. У наданих контролюючому органу письмових поясненнях продавець ОСОБА_1 та керуючий магазину Клименко О.М. підтвердили та не заперечували факту реалізації алкогольного напою за відсутності марки акцизного податку встановленого зразка.
Зауважує, що ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» подало заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки Акта залишено без змін, про що повідомлено суб'єкта господарювання листом від 08.07.2025 №14944/12/10-36-07-08-05.
У наступному, на підставі висновків проведеної перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2025 №31088/0901 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 24000,00 грн.
Не погодившись із спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України «Про результати розгляду скарги» від 07.08.2025 №22834/6/99-00-06-03-02-06 зазначену скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.
Враховуючи викладене вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №31088/0901 від 09.07.2025 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24000,00 грн винесене відповідно до норм чинного податкового законодавства. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
23.06.2025 позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
04.09.2025 у відзиві на позовну заяву Головне управління Державної податкової служби у Київській області заявило клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.
19.08.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
08.09.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» зареєстроване як юридична особа із місцезнаходженням за адресою: Україна, 25014, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Перша виставкова, будинок 37Е. Основний вид діяльності є « 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» (а.с. 6).
На підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, статті 81, пункту 82.3 статті 82, пункту 69.27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) прийнято наказ №1717-п від 08.05.2025 про проведення фактичної перевірки з 08.05.2025 по 18.07.2025 ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Богуслава, площа Ярослава Мудрого, буд. 1 (а.с. 31).
На підставі вказаного наказу та направлень від 28.05.2025 №5877/10-36-09, №5878/10-36-09, №5879/10-36-07-08, №5880/10-36-07-08 (а.с. 32-33) у присутності продавця ОСОБА_1 та керуючого магазину Клименка Олександра Миколайовича проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину "Файномаркет" №94 за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Богуслава, площа Ярослава Мудрого, буд. 1, який належить ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС».
За результатами складено Акт фактичної перевірки №27536//10/36/07/31774943 від 06.06.2025 (а.с. 21-22).
Перевіркою встановлено порушення вимог:
- пункту 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР);
- частини 16 статті 62 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Зокрема, у ході перевірки встановлено факт реалізації однієї пляшки вина напівігристого «COLLINOBOLO PROSECCO» біле, об'ємом 0,75л, міцністю 10,5%об., країна походження - Італія, дата виробництва (розливу) 30.10.2024, по ціні реалізації 269,99 грн, що підтверджується фіскальним чеком №1350218 від 28.05.2025 за відсутності марки акцизного податку встановленого зразка. Також, встановлено ненадання особі, яка отримує вказаний товар розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, а саме: у фіскальному чеку №1350218 від 28.05.2025 на суму покупки 269,99 грн не зазначено обов'язковий реквізит фіскального чеку «Серія та номер марки акцизного податку.»
Додатково зазначено, що перед початком фактичної перевірки була проведена контрольна розрахункова операція. Зокрема, придбано одну пляшку вина напівігристого Collinobili Proseccо об'ємом 0,75 л, біле, 10,5% об. по ціні 269,99 грн, на загальну суму 269,99 грн. Фіскальний чек встановленої форми не надавався.
Додатки до акта перевірки: фіскальний чек №1350218; пояснення на 2 арк.
Акт перевірки було вручено керуючому магазину Клименку Олександру Миколайовичу 06.06.2025, що підтверджується його особистим підписом на примірнику відповідача. Також, зі змістом Акта ознайомлено продавця ОСОБА_1 (а.с. 21-22).
19.06.2025 позивач подав заперечення на Акт перевірки, у яких зазначив, що під час перевірки надано для ознайомлення, проте не вручено, копію наказу начальника Управління № 1717-п від 08.05.2025 про проведення фактичних перевірок, а також направлення на перевірку №5877/10-36-09 від 28.05.2025, №5878/10-36-09 від 28.05.2025, №5879/30-36-07-08 від 28.05.2025 та №5880/10-36-07-08 від 28.05.2025. У наказі не вказано фактичну підставу здійснення перевірки, відсутня печатка, а його копія засвідчена неналежним чином. Направлення підписані невстановленою особою. Докази факту продажу Товариством зазначеного в Акті перевірки товару відсутні (а.с. 23-25).
Про дату та час розгляд вказаних заперечень відповідач повідомив представнику позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення №0601167901623 (а.с. 72).
За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення про залишення їх без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 08.07.2025 №14944/12/10-36-07-08-05 (а.с. 68-69).
09.07.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №31088/0901, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ за порушення частини 16 статті 62 Закону №3317-IX до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24000,00 гривень (а.с. 18-19).
Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (а.с. 26-28).
За результатами розгляду скарги, ДПС України винесено рішення «Про результати розгляду скарги» від 07.08.2025 № 22834/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 09.07.2025 №31088/0901 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 29).
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно із підпунктами 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, наведена норма дозволяє проведення фактичної перевірки на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
За правилом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Суд наголошує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред'явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).
Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов'язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 02.04.2024 у справі № 640/22507/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Судом встановлено, що у наказі №1717-п від 08.05.2025 правовими підставами призначення перевірки зазначено підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Щодо підстав проведення перевірки, які викладені в наказі на підставі якого податковий орган здійснив перевірку позивача суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, згідно яких у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Поряд з цим у постанові Верховного суду від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 наведені правові висновки, відповідно до яких правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 Податкового кодексу України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Судом встановлено, що в наказі про проведення фактичних перевірок, зазначено, що метою проведення перевірки позивача є дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон №3817-IX.
Відповідно до частини 1 статті 72 Закону №3817-IX контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено Положення про Державну податкову службу України, яким установлено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом та обігом (пп. 27 п. 4).
За такого правового регулювання, суд вважає, що відповідач при здійсненні визначених законодавством функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального правомірно провів спірну фактичну перевірку позивача, відповідно до приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, позаяк норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 72 Закону №3817-IX покладені на відповідача.
Відтак у вказаному наказі наявний мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави для проведення перевірки позивача.
Аргументи позивача про невручення йому копії наказу Головного управління ДПС у Київській області №1717-п від 08.05.2025 та направлень від 28.05.2025 №5877/10-36-09, №5878/10-36-09, №5879/10-36-07-08, №5880/10-36-07-08 суд відхиляє з огляду на те, що надані представником відповідача копії таких направлень підтверджують, що 28.05.2025 керуючому магазином Клименко О.М. пред'явлені посвідчення і направлення перевіряючих та вручено копію вказаного наказу, про що свідчить його особистий підпис.
Що стосується дотримання відповідачем вимог щодо форми наказу про перевірку, то за наслідками дослідження наданої представником позивача копії наказу №1717-п від 08.05.2025, судом встановлено, що він не відповідає вимогам, що містяться в пункті 81.1 ПК України, а саме, підпис начальника Головного управління ДПС у Київській області не скріплений печаткою контролюючого органу.
Крім цього, витяг з Додатку до вказаного наказу, копія якого наявна у матеріалах справи, містить найменування та реквізити суб'єкта господарювання, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться; дату початку і тривалість перевірки.
Оскільки додаток до спірного наказу є його невід'ємною частиною та містить відомості, що згідно з положеннями статті 81 ПК України має містити безпосередньо наказ про проведення перевірки, такий додаток має відповідати вимогам до наказу, що визначені в статті 81 ПК України, зокрема, підпис керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та бути скріпленим печаткою контролюючого органу.
Втім, вказаний витяг з додатку до наказу №1717-п від 08.05.2025 не містить підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та не скріплений печаткою.
Так, у постанові від 11.09.2018 по справі №826/14478/17 Верховний Суд звернув увагу, що оскільки додаток до наказу про проведення перевірки, який є невід'ємною його частиною, не містить печатки (ні гербової, ні печатки без зображення герба), не містить підпису уповноваженої особи, то такий Додаток до наказу оформлено з порушенням вимог законодавства, які ставляться до наказу.
Таким чином, зважаючи на положення абзацу 2 пункту 81.1 статті 81 ПК України, додаток до наказу Головного управління ДПС у Київській області № 1717-п від 08.05.2025, так само як і сам наказ №1717-п від 08.05.2025 не можуть вважатися належними підставами для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки не містять усіх, визначених законом як обов'язкові, реквізитів.
При цьому, примірник витягу з додатку до наказу №1717-п від 08.05.2025, наданий суду представником відповідача, також не містить, ні підпису керівника, ні печатки контролюючого органу.
У постанові від 03.06.2021 по справі №822/1660/18 Верховний Суд сформував висновок, що акт перевірки, отриманий в результаті перевірки проведеної з порушенням процедури її призначення та проведення, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
З огляду на це, а також зважаючи на викладені вище порушення процедури проведення перевірки і невідповідності наказу про проведення фактичної перевірки позивача та додатку до нього вимогам законодавства, складений на підставі цієї перевірки Акт перевірки є недопустимим доказом, а тому і оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, встановлення протиправності податкового повідомлення-рішення внаслідок недотримання законодавчо визначених умов для проведення перевірки зумовлює відсутність підстав для перевірки висновків податкового органу, зроблених за результатами перевірки.
Зазначену правову позицію сформовано Верховними Судом, зокрема, у постанові від 27.02.2020 у справі №П/811/3206/15.
Разом з тим, суд вважає за необхідне надати оцінку наявності встановлених контролюючим органом порушень частини 16 статті 62 Закону №3817-ІХ.
За висновками контролюючого органу позивачем порушено вимоги частини 16 статті 62 Закону №3817-IX, що полягає у реалізації однієї пляшки вина напівігристого «COLLINOBOLO PROSECCO» біле, об'ємом 0,75л, міцністю 10,5%об., країна походження - Італія, дата виробництва (розливу) 30.10.2024, по ціні реалізації 269,99 грн, за відсутності марки акцизного податку встановленого зразка, що підтверджується фіскальним чеком №1350218 від 28.05.2025.
За приписами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно із підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
За правилами пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 ПК України).
Згідно із пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки; сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку; рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.
За змістом пунктом 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, забороняються.
Згідно із приписами пункту 226.7 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.
Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону
Частиною 16 статті 62 Закону №3817-IX передбачено, що алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-IX до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Згідно із вимогами частини 3 статті 73 Закону №3817-IX податкові органи застосовують та стягують фінансові санкції у вигляді штрафів, передбачені частиною другою (крім пунктів 3, 6, 24) цієї статті, у порядку, визначеному ПК України.
Суд звертає увагу, що склад правопорушення, за яке пунктом 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-IX передбачена відповідальність, утворює факт виробництва, зберігання, транспортування чи реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку.
Водночас, необхідною передумовою для прийняття рішення про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до акта перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області встановлено факт реалізації в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №94 за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Богуслава, площа Ярослава Мудрого, буд. однієї пляшки вина напівігристого «COLLINOBOLO PROSECCO» біле, об'ємом 0,75л, міцністю 10,5%об., країна походження - Італія, дата виробництва (розливу) 30.10.2024, по ціні реалізації 269,99 грн, за відсутності марки акцизного податку встановленого зразка. Доказом вказаного порушення зазначено фіскальний чек №1350218 від 28.05.2025, наданий позивачем за результатами контрольної розрахункової операції.
Так, відповідно до пункту 80.4. статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
За правилами підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цього Кодексу, мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до пункту 20.1.11 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями проводити контрольні розрахункові операції перед початком фактичної перевірки. Проте, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством.
На підтвердження здійснення контрольної розрахункової операції за наслідком якої встановлено порушення частини 16 статті 62 Закону №3817-IX відповідачем надано копію фіскального чеку на суму 269,90 грн (з урахуванням знижки 0,09 грн). Разом з тим, така копія є неналежної якості та не дозволяє встановити ні номер фіскального чека, ні номер РРО, точну дату та час операції, інші реквізити. Позивач у свою чергу стверджує про відсутність у нього будь-якої інформації про наявність такого розрахункового документа за результатами перевірки його наявності у базі податкового органу.
Суд також зауважує, що працівниками контролюючого органу не складались акт за результатами проведення контрольної розрахункової операції під час проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС». Також не відомо, яка саме посадова особа податкового органу здійснила контрольну розрахункову операцію та не вказано джерело походження коштів на її здійснення. Придбаний товар не повертався та не складався акт повернення придбаного товару позивачу за результатами такої контрольної розрахункової операції.
З огляду на вищезазначені обставини та наведені положення норм матеріального права, можна дійти висновку, що контрольна розрахункова операція посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, а зазначений фіскальний чек є неналежним та недопустимим доказом у цій справі.
Суд також критично оцінює надані відповідачем копії письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки останні не містять відомостей при яких обставинах та кому саме такі надані, тому на переконання суду також не є належними та достатніми доказами на підтвердження зазначених у Акті перевірки порушень податкового законодавства.
Інших, доказів реалізації алкогольних напоїв без паперових марок акцизного податку встановленого зразка матеріали справи не містять.
Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №813/2901/18.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Подібний правовий висновок наведений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №520/6006/21.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".
Отже, саме на відповідача покладено тягар доказування правомірності свого рішення, при цьому застосовується стандарт доказування "поза розумним сумнівом".
З огляду на викладене, враховуючи дослідженні докази у їх сукупності та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку що податкове повідомлення - рішення Головного управлінням Державної податкової служби у Київській області №31088/0901 від 09.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Представником позивача у позовній заяві також заявлено клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою, в сумі 5000,00 грн.
Дослідивши клопотання та наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, у справі №1740/2428/18 від 24.03.2020, у справі №320/3271/19 від 07.05.2020.
Разом з тим, на підтвердження обсягу наданих послуг та понесених позивачем витрат представником позивача жодних доказів не надано. При цьому судом встановлено, що позовну заяву підписано та подано керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» Тертишним Євгеном Валерійовичем, який діє на підставі Статуту (самопредставництво), розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження.
Таким чином, оскільки станом на дату розгляду справи позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, підстави для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області №31088/0901 від 09.07.2025 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень плюс» штрафних санкцій в сумі 24000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вулиця Святослава Хороброго, 5а, місто Київ, Київська область, 03151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31774943, вулиця Перша Виставкова, будинок 37 Е, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25014) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31774943, вулиця Перша Виставкова, будинок 37 Е, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25014).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вулиця Святослава Хороброго, 5а, місто Київ, Київська область, 03151).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК