02 грудня 2025 року справа № 340/2924/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідача про визнання протиправною бездіяльності стосовно обчислення грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 20 лютого 2025 року з урахуванням обчислення посадового окладу і окладу за військове звання на підставі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року.
Водночас просить суд зобов'язати військову частину перерахувати усі види грошового забезпечення і виплатити додаткові кошти.
Стверджує, що з 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року грошове забезпечення військовослужбовців збільшили, оскільки рішенням суду скасовано припис нормативно-правового акту Уряду України, котрий обмежував розмір нарахування і виплати посадового окладу й окладу за військове звання.
Зазначив, що, обчислюючи розмір складових грошового забезпечення військовослужбовців, держава мала керуватися прожитковим мінімумом для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року і 01 січня 2025 року.
Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.34-40).
Зазначив, що упродовж 2020-2025 років грошове забезпечення військовослужбовців не збільшили, тому відсутні підстави його перерахунку.
07 травня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.29-30).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, ОСОБА_1 з 04 грудня 2008 року по 20 лютого 2025 року проходив службу у військовій частині, яка певний період часу мала назву НОМЕР_2 (а.с.15-16, 18-19, 20-21).
Грошове забезпечення обчислювали на підставі постанови Уряду України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова).
Обчислюючи суми посадового окладу і окладу за військове звання, відповідач керувався розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня 2018 року (1762 грн) (а.с.34-40).
З урахуванням величини посадового окладу і окладу за військове звання визначають суми надбавок, премії, допомог.
Позов подано до суду 02 травня 2025 року (а.с.27).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Стосовно дотримання строку звернення до суду.
Так, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 не поширюється строк звернення до суду стосовно розгляду вимог про виплату заробітної плати, різновидом якої є грошове забезпечення, право на яку (яке) набуто до 19 липня 2022 року.
Стосовно розгляду позовних вимог про виплату заробітної плати, право на яку набуто після 19 липня 2022 року, поширюється строк звернення до суду.
За сталою практикою Верховного Суду у справах стосовно стягнення невиплачених коштів при звільненні (публічна служба) в частині обчислення строку звернення до суду застосовують приписи частини 2 статті 233 КЗпП України.
Цією нормою права встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, у справах щодо стягнення грошового забезпечення строк звернення до суду бере відлік не раніше дня звільнення зі служби.
У військових підрозділів може бути заборгованість перед військовослужбовцем за тривалі періоди перед звільненням зі служби, яку зобов'язані виплатити у день звільнення.
3-ох місячний строк звернення до суду після звільнення не зменшує періоду, заборгованість за який мала бути виплачена, а лише встановлює час, упродовж якого військовослужбовець має право звернутися до суду зі заявою про виплату усієї заборгованості за весь період служби.
ОСОБА_1 звільнений зі служби 20 лютого 2025 року (а.с.20-21).
Звернувся до суду із позовом 02 травня 2025 року (а.с.27).
Тому не пропустив строку звернення до суду.
Стосовно вимоги про нарахування і виплату посадового окладу і окладу за військове звання та перерахунку грошового забезпечення.
Так, Постанова почала діяти з 01 березня 2018 року.
Приписами пункту 4 Постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приписами пункту 3 розділу 2 Прикінцеві і перехідні положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року (далі - Закон) визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Закон набрав чинності 01 січня 2017 року і така редакція діяла до 01 березня 2018 року.
Розуміючи невідповідність (розрахунок робився з урахуванням мінімальної заробітної плати) припису пункту 4 Постанови нормі Закону, Уряд України привів підзаконний акт у відповідність до закону.
Так, приписами пункту 6 постанови Уряду України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова 2) внесли зміни до припису пункту 4 Постанови:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова 2 набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Отже, Постанова 2 набрала чинності до введення в дію Постанови.
Таким чином перша діюча редакція припису пункту 4 Постанови (з 01 березня 2018 року) така:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
29 січня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №826/6453/18 за позовом пенсіонера, який отримує пенсію на підставі Закону.
Суд визнав протиправним і скасував припис пункту 6 Постанови 2.
Рішення апеляційного суду не відновлює дію припису пункту 4 Постанови в першій редакції.
Припис пункту 4 Постанови в першій редакції, який прийнято 30 серпня 2017 року, ніколи не діяв.
Тому неможливо відновити дію того, що не почало діяти.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що з 29 січня 2020 року Постанова не містила пункту 4.
Постає запитання: як обчислювати розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2020-2025 роках?
З урахуванням другої редакції припису пункту 4 Постанови, яка застосована державою, при обчисленні враховується величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок року.
Виникає наступне питання: величина якого року, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб змінюється?
Преамбулою Закону України «Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії» (далі - Закон 2) встановлено, що цей Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Приписами частини 1 статті 6 Закону 2 визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Отже, прожитковий мінімум встановлюється виключно законом на певний час.
Таким законом є закон про Державний бюджет на поточний рік.
Приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон 3) встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон 4) встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні.
Приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон 5) встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 грн, а працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 грн.
Приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон 6) встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб - 2684 грн, а працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: - 2102 грн.
Приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон 7) встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.
Приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон 8) встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.
Військовослужбовці отримують грошове забезпечення, яке відноситься до форми оплати праці.
Нарахування і форма оплати праці регулюється спеціальним законом.
Таким законом є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» (далі - Закон 9) встановлено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до приписів частини 1 статті 3 Закону 9 військові частини, в яких проходять службу військовослужбовці, відносяться до структури Збройних Сил України.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.
Отже, військова частина - структурна частина Збройних Сил України - державний орган.
Посадовий оклад і оклад за військовими (спеціальними) званням обчислювали з урахуванням прожиткового мінімуму.
Суд не вбачає ознак невідповідності Конституції України у встановлені окремої величини (2102 грн) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, оскільки мова йде про встановлення розміру однієї складової грошового забезпечення, загальний розмір якої (складової) і якого (забезпечення) у рази перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб (2270 грн, 2481 грн, 2684 грн, 3028 грн).
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що втрата чинності приписом пункту 4 Постанови змушувала відповідача застосувати до спірних правовідносин сукупність приписів частини 1 статті 6 Закону 2, частини 1 статті 7 Закону 3, частини 1 статті 7 Закону 4, частини 1 статті 7 Закону 5, частини 1 статті 7 Закону 6, частини 1 статті 7 Закону 7, частини 1 статті 7 Закону 8.
З урахуванням сукупності норм права розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тому у відповідача виник обов'язок нарахувати усі види грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 лютого 2025 року, враховуючи величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн.
Військова частина не вчинила таких дій, чим допустила протиправну бездіяльність.
Аналізуючи судову практику Верховного Суду, висновки якого щодо застосування норм права є обов'язковими для суб'єктів владних повноважень відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Уряд України прийняв постанову від 12 травня 2023 року №481 (далі - Постанова 3), котрою заповнив вакуум правового регулювання спірних правовідносин.
Припис пункту 4 Постанови (в редакції пункту 2 Постанови 3) набув такого змісту (до цього часу норма права не містила жодного правила, висновок про що суд зробив вище за текстом).
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Постанова 3 набрала чинності 20 травня 2023 року.
Отже, з 20 травня 2023 року зменшено грошове забезпечення військовослужбовців, так як до цієї дати посадовий оклад і оклад за військове звання повинні були обчислювати з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн.
Приписи пункту 2 Постанови 3 суперечать приписам Конституції України з таких підстав.
Так, з 24 лютого 2022 року в країні введено в дію воєнний стан (загальновідомий факт).
Приписами частини 2 статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Право на заробітну плату, різновидом якого є грошове забезпечення, відноситься до конституційного права людини і громадянина (стаття 43 Основного Закону).
Отже, право на заробітну плату може бути обмежено.
Однак існує виняток з правила.
Виняток пояснюється приписами частини 1 і 5 статті 17 Конституції України.
Цими нормами права встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Отже, умовою виконання державою найважливішої функції та ще й в умовах воєнного стану, є забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формувань.
Сутнісний зміст слова «забезпечує» (забезпечує - зберігає або покращує) частини 5 статті 17 Основного Закону вказує, що грошове забезпечення військовослужбовців не може бути зменшеним і в період дії воєнного стану.
Зменшення грошового забезпечення військовослужбовців може породити ризик виконання державою найважливішої функції.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що приписи пункту 2 Постанови 3 суперечать сукупності положень частини 1 і 5 статті 17 Конституції України.
Приписами частини 4 статті 7 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Відсутня потреба звертатися до Верховного Суду з відповідним поданням, так як приписи пункту 2 Постанови 3 визнано протиправними і нечинними рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24.
18 червня 2025 року рішення суду набрало законної сили.
Отже, суд не застосовує приписи пункту 2 Постанови 3, так як суперечать Основному Закону і звернення до суду мало місце до визнання протиправним і нечинним підзаконного нормативно-правового акту.
Якщо би ОСОБА_1 звернувся з позовом після визнання протиправним і нечинним підзаконного нормативно-правового акту, то суд зробив би висновок про право на відшкодування державою шкоди відповідно до приписів статті 1175 ЦК України.
Таким чином грошове забезпечення військовослужбовців у 2021-2025 роках не зазнало змін по відношенню до 2020 року (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який враховується для обчислення посадового окладу і окладу за звання, не збільшили).
Отже, позов належить задовільнити частково.
Частковість задоволення полягає у тому, що у відповідача виник обов'язок перерахувати усі види грошового забезпечення з 29 січня 2020 року, а не з 01 числа того ж місяця і року.
Частковість задоволення полягає і у тому, що за змістом заяви позивач вважав, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумах 2270 грн, 2481 грн, 2684 грн, 3028 грн, 3028 грн за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Правовий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який міститься у постанові від 02 серпня 2022 року (справа №440/6017/21) в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено Законом 5.
Водночас Верховний Суд не зробив правовий висновок, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб треба застосовувати у 2021 році (2102 грн чи 2270 грн).
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у аналогічній справі (справа №340/3604/22).
Верховний Суд зробив висновок, що у 2022 році для обчислення посадових окладів і окладів за звання військовослужбовців треба застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2481 грн.
Правовий висновок Верховного Суду пояснюється наступним.
« 32. Колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
33. У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять.»
За логікою Верховного Суду відсутність застережень у Законі 4 і Законі 5 щодо застосування окремої розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб при обчисленні посадових окладів працівників державних органів зобов'язує застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумах 2270 грн і 2481 грн.
Однак такі застереження наявні у приписах статті 7 Закону 4 і Закону 5, про що суд зазначив у мотивувальній частині рішення.
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 02 квітня 2024 року у аналогічній справі (справа №340/608/23).
Верховний Суд зробив висновок, що у 2023 році для обчислення посадових окладів і окладів за звання військовослужбовців треба застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2684 грн.
Правовий висновок Верховного Суду пояснюється наступним.
« 35. Крім того, військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів, про яких йдеться в статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік».».
За логікою Верховного Суду застереження у Законі 6 щодо застосування окремої розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб при обчисленні посадових окладів працівників державних органів не поширюється на військовослужбовців, оскільки останні не відносяться до працівників державних органів.
Верховний Суд не обґрунтував такий висновок посиланням на норми законодавства.
Суд ж, проаналізувавши дві норми права, зробив висновок, що військові частини відносяться до державних органів, а військовослужбовці є їх працівниками (в широкому значенні цього терміну).
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення і осмислення.
У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.
Цим правом суд і скористався.
Сторони не понесли судових витрат (а.с.29-30).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування і виплати усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 20 лютого 2025 року з урахуванням, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати усі види грошового забезпечення ОСОБА_1 і виплатити додаткові кошти з 29 січня 2020 року по 20 лютого 2025 року, врахувавши, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відмовити у задоволені позову в іншій частині вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ