02 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4947/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.07.2025 року №0000101212404, яким до ФОП - ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» всього в сумі 45 540,21 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.07.2025 року №0000101192404, яким до ФОП - ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» всього в сумі 3 795,01 грн;
- визнати протиправним та скасувати Рішення №0000101222404 від 14.07.2025 року, яким до ФОП - ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції в розмірі 13 376,66грн., за несвоєчасно сплачену суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із донарахованої суму по Акту перевірки в розмірі 29 832,84 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0000101232404 від 14.07.2025 року, якою з ФОП - ОСОБА_2 ГУ ДПС у Кіровоградській області вимагає стягнути борг з зі сплати єдиного внеску в розмірі 29 832,84 грн.
В обґрунтування вимог зазначено про те, що платником податків допущена помилка при декларуванні витрат в податковій декларації про майновий стан та доходи в 2019 році та в 2020 році і про цю помилку, позивач фактично дізнався вже після отримання Акту перевірки, досліджуючи первинні бухгалтерські документи та інші документи. Податковий орган, не маючи претензій до первинних документів на придбання скрапленого газу, його подальший облік шляхом продажу, замість констатації фактів в частині заниження платником податків витрат в податковій декларації за 2019 рік та 2020 рік, маніпулює поняттями та робить заздалегідь помилкові та неправильні висновки, які призводять до неправомірного та безпідставного донарахування податку з доходів фізичних осіб в 2019 році та в 2020 році.
В письмовому відзиві на адміністративний позов ( а.с.194-197) представник відповідача просив у задоволенні вимог відмовити повністю, зазначивши, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу встановлено, що в результаті допущених порушень, в зв'язку з заниженням загального оподатковуваного доходу, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 225121,80 грн., в тому числі в тому числі за 2019 рік на суму 111517,5 грн., 2020 рік на суму 113604,3 грн., чим порушено вимоги пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України. Таким чином, у зв'язку із заниженням загального оподатковуваного доходу встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3376,82 грн., в тому числі за звітні податкові періоди 2019 рік на суму 1672,76 грн., 2020 рік на суму 1704,06 грн. чим порушено підпункт 1.1- підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України. Та заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності доходу на загальну суму 29832,84 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 14435,19 грн., за 2020 рік на суму 15397,65 грн. чим порушено частину 2 пункту 1 татті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), пункт 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449.
Представником позивача подано відповідь на відзив ( а.с. 236-237) в якому зазначив, що відповідач заперечує щодо заявленого позову, проте не наводить аргументів, доказів та підстав з чим пов'язані його заперечення. Фактично відповідач формулює у відзиві на позовну заяву позицію, що викладена в Акті перевірки, а не аргументи, підстави та докази, що спростовують заявлений позов.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 24.04.2025 №530-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 29.05.2025 року №818-п «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 » та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2024, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.06.2025 року №7747/11-28-24-04/ НОМЕР_1 та встановлені порушення, зокрема:
1. пункту 177.2, статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму на загальну суму 40521,92 грн., в тому числі за 2019 рік - 20073,14 грн., за 2020 рік - 20448,78 грн;
2. підпункту 1.1 - 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3376,82 грн., в тому числі за звітні податкові періоди 2019 рік на суму 1672,76 грн., 2020 рік на суму 1704,06 грн.;
3. частини 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 29832,84 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 14435,19 грн., за 2020 рік на суму 15397,65 грн.
Платником податку подано заперечення на Акт перевірки, що зареєстровані в контролюючому органі за №22138/6 від27.06.2025 року.
На адресу ФОП - ОСОБА_1 надійшла відповідь про розгляд заперечень №10684/6/11-28-24-04-04 від 07.07.2025 року, якою платника повідомлено про розгляд заперечень.
На підставі акту перевірки та розглянутих заперечень відповідачем зокрема прийнято:
податкове повідомлення - рішення №0000101212404 від 14.07.2025 року, яким ФОП - ОСОБА_1 збільшено суму грошових зобов'язань за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 45 540,21грн (40 521,92 + 5 018,29грн штрафна санкція);
податкове повідомлення - рішення №0000101192404 від 14.07.2025 року, яким ФОП - ОСОБА_1 збільшено суму грошових зобов'язань за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 3 376,82грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 418,19грн. (за 2019 рік, в 2020 році діяли обмеження);
рішення №0000101222404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 14.07.2025 року, яким до ФОП - ОСОБА_1 донараховано штрафні санкції в розмірі 13 376,66грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0000101232404 від 14.07.2025 року на суму 29 832,84грн зі сплати єдиного соціального внеску (2019 рік - 14 435,19грн., 2020 рік - 15 397,65грн.).
Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Відповідно пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Мінфіну від 23.06.2017 року № 591, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.2017 року за №871/30739, затверджено Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Відповідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто річниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.
Негрошова форма операції передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж гроші.
Так, перевіркою встановлено нестачу скрапленого газу станом на 31.12.2019 рік на загальну суму 111 517,5 грн, (протягом 2019 року придбано (документально підтверджені витрати) на суму 704 338,94 грн, реалізовано (колонка 5 Додатку Ф2 Декларації про майновий стан і доходи) на суму 541 924 грн, залишок за даними платника станом на 31.12.2019 року - 50 897,49 грн), станом на 31.12.2020 рік на загальну суму 113 604,30 грн, (залишок за даними платника станом на 31.12.2019 - 50 897,49 грн, протягом 2020 року придбано (документально підтверджені витрати) на суму 629 429,89 грн, реалізовано (колонка 5 Додатку Ф2 Декларації про майновий стан і доходи) на суму 555 305,73 грн, залишок за даними платника станом на 31.12.2020 - 11 417,34 грн). Тобто, нестачу скрапленого газу на загальну суму 225 121,8 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 111 517,5 грн, та за 2020 рік в сумі 113 604,3 грн. фізична особа-підприємець повинен включити до загального оподатковуваного доходу як виручку у негрошовій формі.
Фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 занижено загальний оподатковуваний дохід за рахунок не включення до його складу виручки у негрошовій формі на загальну суму 225 121,8 грн, чим порушено пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.
У зв'язку із заниженням загального оподатковуваного доходу встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3 376,82 грн., в тому числі за звітні податкові періоди 2019 рік на суму 1672,76 грн., 2020 рік на суму 1704,06 грн. чим порушено підпункт 1.1- підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.
Та заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності доходу на загальну суму 29 832,84 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 14435,19 грн., за 2020 рік на суму 15397,65 грн. чим порушено частину 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), пункт 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449.
Представником позивача у позовній заяві зазначено, що платником податків допущена помилка при декларуванні витрат в податковій декларації про майновий стан та доходи в 2019 році та в 2020 році і про цю помилку, позивач фактично дізнався вже після отримання Акту перевірки, досліджуючи первинні бухгалтерські документи та інші документи.
Так, у 2019 році витрати платника податків перевищили дохід на 217 365,13 грн., а тому зазначати меншу суму витрат у податковій декларації за 2019 рік не було підстав, оскільки цей рік був зі збитками на 217 365,13грн., відповідно і сплачувати податки у ФОП - ОСОБА_1 підстав не було.
Також, відповідно до Книги обліку доходів і витрат у 2020 році ФОП - ОСОБА_1 загальна сума отриманого доходу склала 779 901,21грн, а витрат 938 683,04грн. Тобто, витрати були більшими ніж доходи, а тому задекларована сума витрат в податковій декларації з податку на прибуток за 2020 рік в розмірі 778 581,21грн. є помилковою.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.1 пункту 50.1. у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно пункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов'язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.
Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.
Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, крім випадку подання уточнюючого розрахунку згідно з вимогами пункту 50.1-1 цієї статті, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Таким чином, платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), від 21 серпня 2019 року (справа №805/4187/16-а), від 24 лютого 2020 року № 440/4443/18).
Суд зазначає, що позивачем не заперечується допущення помилок у податковій звітності, доказів подання уточнюючих розрахунків до контролюючого органу після проведення перевірки та до прийняття оскаржуваних рішень до суду не надано.
А тому суд погоджується з висновком відповідача, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема подати податкові декларації про майновий стан і доходи без заниження сум податкового зобов'язання, однак не вжив достатніх заходів для цього. Вина платника податків, щодо заниження грошових зобов'язань зі сплати податків та зборів підтверджується тим, що дії с умисні, оскільки були створені умови заниження бази оподаткування в частині не дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування оподатковуваного доходу. Вищезазначене порушення с тривалим, проте платник податків не скористалася можливістю щодо усунення порушення шляхом нарахування податкового зобов'язання та подання уточнюючих декларацій. Таким чином, створення платником податків умов, які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії вчинені умисно.
Решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.
Отже, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов до висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення від 14.07.2025 року №0000101212404, діяв в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо решти оскаржуваних у цій справі рішень (податкове повідомлення - рішення від 14.07.2025 року №0000101192404, рішення про застосування штрафних санкцій №0000101222404 від 14.07.2025 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) №0000101232404 від 14.07.2025 року) суд зазначає, що вимоги контролюючого органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з суми оподатковуваного доходу фізичної особи, та нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і відповідних штрафних санкцій, викладені у цих рішеннях, є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов'язані із правомірністю визначення відповідачем оподатковуваного доходу позивача як об'єкту оподаткування і військовим збором, і єдиним внеском. Відтак, правомірність винесення цих рішень знаходиться у прямій залежності від правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 14.07.2025 року №0000101212404.
З огляду на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН