28 листопада 2025 року м. Київ справа №640/28706/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ “Крок-Укргазбуд» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ТОВ “Крок-Укргазбуд» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.
Законом України від 13.12.2022р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 прийнято адміністративну справу №640/28706/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він під час спірних правовідносин не був перевізником, тому відповідно до вимог Закону України “Про автомобільний транспорт» на нього не може бути накладено штраф.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки актом перевірки було встановлено порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить залишити їх без задоволення.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
08.06.2020 року посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SDK SK40S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перевозив належний ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» сипучий вантаж - зерно кукурудзи.
За результатами габаритно-вагового контролю складено акт № 024245 від 08 червня 2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №043239 від 08 червня 2020 року.
У вказаних документах посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вказано, що виявлене порушення - перевезення вантажу с перевищенням вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 13,27 %.
Так, в акті зазначено, що перевірені транспортні засоби належить ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД». У цьому же акті зазначені номера свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів - CХЕ543731 на автомобіль MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та НОМЕР_3 на напівпричен SDK SK4OS, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Згідно цих свідоцтв автомобіль і напівпричіп належать не ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД», а фізичній особі - ОСОБА_1 .
07 листопада 2020 року ТОВ «Крок-Укрзалізбуд» отримало від Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205374 від 14 липня 2020 року у сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із наведеною постаново, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких приписів законодавства.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Згідно зі статтею 33 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Вимогами статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Закон України “Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).
Розділом V Закону України “Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідальність на підставі статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» при перевезенні вантажу покладається на перевізника.
Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено:
Перевізник - фізична або юридична особа, суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.
Судом встановлено, що транспортний засіб MAN TGX 18.440 та напівпричіп SDK SK4OS згідно свідоцтва реєстрацію транспортних засобів - CХЕ543731 на автомобіль та СХЕ496300 належать фізичній особі ОСОБА_1 .
Однак, в акті перевірки №024245 від 08.06.2020 зазначено, що вказані транспорті засоби належать ТОВ «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (водій ОСОБА_2 ).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Товариством «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» 21.02.2020 року було укладено договір №21/02-2-20 про надання послуг з автомобільних перевезень з ФОП ОСОБА_1 .
Так, відповідно до умов цього договору ФОП ОСОБА_1 товариству надавались послуги з автомобільного перевезення належного товариству майна.
Відтак, відповідальність застосована до позивача, якому власне надавались послуги з перевезення, що підтверджується договором про надання послуг №21/02-2-20 від 21.02.2020, а не до перевізника, як то передбачено статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частиною першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Як стверджує позивач, йому не належить транспортний засіб MAN TGX 18.440 та напівпричіп SDK SK4OS ні на праві власності, ні на праві користування, більше того, останній перебував у користуванні зовсім іншого суб'єкта користування.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частиною першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Водночас, Верховний Суд у своїй практиці констатує, що положення статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.
З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України “Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов'язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повного та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
Невірне визначення Укртрансбезпекою дійсного автомобільного перевізника та застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт до особи, яка не здійснювала спірного автомобільного перевезення є самостійною підставою для висновку про протиправність спірної постанови та її скасування, тому суд не надає оцінку іншим доводам позивача.
Обов'язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов'язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевезення автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20, від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21, від 06.07.2023 у справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 по справі № 300/4673/22.
Так під час перевірки, водій не надав інспектору документ, що підтверджує, що автомобільним перевізником на час проведення перевірки був ФОП ОСОБА_1 .
Натомість, відповідач виніс постанову про притягнення до відповідальності власника транспортного засобу, який у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт» під час проведення рейдової перевірки відповідачем, не мав статусу автомобільного перевізника.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідачі не довели суду належними та допустимими доказами правомірність спірної постанови, отже позов належить задовольнити.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується квитанцією №2148 від 10.11.2020.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (код ЄДРПОУ 25391763, бульвар Лесі Українки, 30-Б, кв. 14, м. Київ, 01133) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанови - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) №205374 від 14 липня 2020 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (код ЄДРПОУ 25391763, бульвар Лесі Українки, 30-Б, кв. 14, м. Київ, 01133) адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-УКРЗАЛІЗБУД» (код ЄДРПОУ 25391763, бульвар Лесі Українки, 30-Б, кв. 14, м. Київ, 01133) судовий збір в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.