01 грудня 2025 року м.Київ №320/50539/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №263040005057 від 19.10.2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 11.10.2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати ОСОБА_1 періоди пільгових стажу за Списком №1: з 01.02.2005 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2018 року по 13.03.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно відмовило у призначенні з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав для призначення пільгової пенсії за Списком №1, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 02.08.2001 року.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 11.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, однак за результатом розгляду документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було прийнято рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком №263040005057 від 19.10.2023. Підставою відмови є відсутність пільгового стажу за Списком №1, оскільки документи які б підтверджували зайнятість на підземних роботах повний робочий день відсутні.
Так, відповідачем не було зараховано періоди роботи за Списком №1 згідно довідок:
- від 12.07.2023 №071, №072 - за професією начальника дільниці зайнятого на підземних роботах 80% і більше робочого часу на рік, надана довідка не відповідає записам трудової книжки та копіям особових карток, а саме: з 01.03.2004 року начальник дільниці ремонтна група, з 01.02.2005 року начальник дільниці № 1 підземних робіт, з 11.01.2008 року по 09.02.2008 року виконуючий обов'язки головного інженера та з 19.03.2023 року по 16.04.2023 року виконуючий обов'язки заступника начальника дільниці № 1;
- від 12.07.2023 року № 072 - за посадою головний інженер, оскільки згідно наказу про атестацію робочих місць № 50/в від 27.04.2018 року атестована дільниця гірничо капітальних робіт. Документи, які б підтверджували зайнятість на підземних роботах повний робочий день не надані.
Відсутня довідка про перейменування ПАТ на АТ «Київметробуд».
Тобто, перевіривши подані позивачем матеріали, відповідачем, за результатами такої перевірки не враховано ОСОБА_1 , не враховано пільговий стаж роботи за Списком № 1, при цьому визначено, що загальний стаж складає 32 роки 7 місяців 16 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.05.2023 №2600-0205-8/83267 повідомлено позивача про те, що Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуто заяву від 11.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та відмовлено у її призначенні.
Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Аналогічні норми закріплені також в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Наведені правила є основною для вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Список № 1).
В Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 (далі - Список № 1), міститься розділ «I. ГІРНИЧІ РОБОТИ» (Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів , підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд), підрозділ « 2. Підземні роботи на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд» (Працівники, зайняті на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд).
В той же час, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є: наявність у особи одночасно наступних умов: досягнення необхідного віку, наявність загального страхового стажу роботи у чоловіків не менше 32 років, та наявність пільгового стажу не менше 5 років (половина від необхідних 10 років) стажу роботи зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та за наявності результатів атестації робочих місць.
Поряд з цим, суд вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Натомість уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду мав вік 53 роки та в нього був наявний загальний страховий стаж в розмірі 32 роки 7 місяців 16 днів.
Також, зважаючи на те, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, суд, досліджуючи наявні в ній записи, виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача в ній містяться такі записи:
- 11.11.1988 - 27.10.1990 служба в лавах Радянської Армії;
1) 16.01.1991 - прийнятий на роботу столяром 2 розряду в Житлово-комунальну контору Київметробуд;
2) 01.02.1991 - переведений електрослюсарем 3 розряду;
3) 02.11.1992 - переведений слюсарем-сантехніком 3 розряду;
4) 01.06.1994 - встановлено 4 розряд слюсра-сантехніка;
5) 01.03.1995 - переведений інженером з охорони праці та техніки безпеки;
6) 01.05.1995 - Житлово-комунальна контора «Київметробуд» перейменована в ремонтно-експлуатаційне управління ВАТ «Київметробуд»;
7) 31.05.1995 - призначений в.о. головного інженера РЕУ «Київметробуд»;
8) 23.09.1996 - переведений електрослюсарем 3 розряду;
9) 02.02.1998 - переведений інженером І категорії;
10) 04.01.1999 - переведений інженером по капітальному ремонту ІІ категорії;
11) 01.11.2001 - переведений інженером по капітальному ремонту І категорії;
12) 01.03.2004 - переведений начальником дільниці;
13) 01.01.2005 - Ремонтно-експлуатаційне управління ВАТ «Київметробуд» перейменовано в Управління реконструкції та будівництва ВАТ «Київметробуд»;
14) 01.02.2005 - переведений начальником дільниці №1 підземних робіт;
15) «Управління реконструкції та будівництва відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» змінено з 21.07.2010 на «Управління реконструкції та будівництва публічного акціонерного товариства «Киїметробуд»;
16) 10.01.2017 - звільнений по п. 5 ст. 36 КЗпП України в зв'язку з переведенням в ТЗ №14 ПАТ «Київметробуд»;
17) 11.01.2017 - прийнятий на посаду головного інженера Тунельного загону №14 ПАТ «Київметробуд» по переведенню з УРБ ПАТ «Київметробуд»;
18) 08.12.2020 - найменування підприємства змінено з «Тунельний загін №14 публічного акціонерного товариства «Київметробуд» на «Тунельний загін №14 акціонерного товариства «Київметробуд»;
19) 18.01.2021 - звільнено за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України;
20) 19.01.2021 - прийнято на посаду заступник головного інженера ТОВ «Альянс Будівельників України»;
21) 24.03.2021 - звільнено з посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;
22) 16.04.2021 - прийнято на посаду начальника управління Тунельний загін №7 Акціонерного товариства «Київметробуд».
При цьому, позивачем до заяви про призначення пенсії було надано наступні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній:
1) копію довідки Управління реконструкції та будівництва Акціонерного товариства «Київметробуд» № 071 від 12.07.2023 року та копію довідки Тунельного загону № 14 Акціонерного товариства «Київметробуд» № 072 від 12.07.2023 року, відповідно до яких:
- ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день в Управлінні реконструкції та будівництва Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» за період з 01.02.2005 року по 31.12.2013 року, виконував роботи на підземних роботах 80% і більше робочого часу за рік в обліковому періоді, здійснює організацію, контроль робіт на дільниці, керівництво і технічний нагляд за роботою на будівництві станцій метрополітену, за професією, посадою начальник дільниці, що передбачена Списком № 1 розділ І «Гірничі роботи» підрозділ 2 пункт 1.2б код КП 1222.2 підстава Постанова КМ України від 16.01.2003 року № 36, трудовий стаж ОСОБА_1 щодо виконання роботи в підземних умовах повний день складає 8 років 4 місяця 3 дні;
- ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день в Тунельному загоні № 14 Акціонерного товариства «Київметробуд» за період з 01.01.2018 року по 13.03.2019 року, виконував роботи на підземних роботах 80% і більше робочого часу за рік в обліковому періоді, здійснює керівництво і технічний нагляд за роботою на будівництві станцій метрополітену, за професією, посадою головний інженер, що передбачена Списком № 1 розділ І «Гірничі роботи» підрозділ 2 код КП 1223.1 підстава Постанова КМ України від 24.06.2016 року № 461, трудовий стаж ОСОБА_1 щодо виконання роботи в підземних умовах повний день складає 1 рік 2 місяця 13 днів;
2) документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці:
- копію наказу Управління реконструкції та будівництва Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» про атестацію робочих місць № 51/2 від 26.04.2005 року;
- копію наказу Управління реконструкції та будівництва Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» про атестацію робочих місць № 18/1 від 25.06.2010 року;
- копію наказу Тунельного загону № 14 Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про атестацію робочих місць № 50/в від 27.04.2018 року.
З вищевказаного вбачається, що позивач працював на посадах з повним робочим днем, що віднесені до Списку №1.
Суд критично оцінює доводи відповідача викладені в оскаржуваному рішення та у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне:
- щодо невідповідності довідки № 071 від 12.07.2023 року записам трудової книжки: Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 працював на посаді начальника дільниці № 1 підземних робіт в Управлінні реконструкції та будівництва Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» з 01.02.2005 року по 10.01.2017 року, згідно з довідкою Управління реконструкції та будівництва Акціонерного товариства «Київметробуд» № 071 від 12.07.2023 року ОСОБА_1 працював повний робочий день в Управлінні реконструкції та будівництва Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» за період з 01.02.2005 року по 31.12.2013 року виконував роботи на підземних роботах 80% і більше робочого часу за рік за професією, посадою начальник дільниці.
Викладене свідчить, що період роботи ОСОБА_1 саме на підземних роботах відповідно до довідки № 071 від 12.07.2023 року (з 01.02.2005 року по 31.12.2013 року) повністю охоплюється періодом роботи на посаді начальна дільниці № 1 підземних робіт в Управлінні реконструкції та будівництва Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» відповідно до записів в його трудовій книжці (з 01.02.2005 року по 10.01.2017 року).
- щодо непідтвердження відповідності роботи на посаді головного інженера стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідно до довідки № 072 від 12.07.2023 року:
Відповідно до наказу Тунельного загону № 14 Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» № 50/6 від 27.04.2018 року затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, за професією головний інженер (1223.1).
Згідно з довідкою Тунельного загону № 14 Акціонерного товариства «Київметробуд» № 072 від 12.07.2023 року ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день в Тунельному загоні № 14 Акціонерного товариства «Київметробуд» за період з 01.01.2018 року по 13.03.2019 року, виконував роботи на підземних роботах 80% і більше робочого часу за рік в обліковому періоді, здійснює керівництво і технічний нагляд за роботою на будівництві станцій метрополітену, за професією, посадою головний інженер, що передбачена Списком № 1 розділ І «Гірничі роботи» підрозділ 2 код КП 1223.1, що свідчить про проведення атестації робочого місця Позивача за посадою головного інженера.
Щодо здійснення атестації робочих місць, слід зазначити наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання, згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями (далі - Порядок №442).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Пунктом 6 Порядку № 442 визначено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Як вбачається із наказів про проведення атестацій робочих місць від 26.04.2005 №51/2 та про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 25.06.2010 №18/1, від 27.04.2018 №150/6, ними затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичними рекомендаціями по проведенню атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими Міністерством праці постановою №41 від 01.09.1992 і результати атестації робочих місць за умовами праці, серед яких підтверджено право на пільгову пенсію, в тому числі, працівникам за професією «головний інженер».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а зазначила наступне: «…на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про те, що несвоєчасне проведення атестації робочих місць на підприємстві не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та для відмови у зарахуванні спірного періоду її роботи підтвердженого належними доказами до пільгового стажу, а відтак, оскаржуване рішення і в цій частині не може бути таким, що прийнято обґрунтовано.
Отже, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком №1 не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо позовних вимог про зобов'язання пенсійного органу призначити пільгову пенсію, суд зазначає про таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем із заявою про переведення із одного виду пенсії на інший позивач звернувся 11.10.2023 року.
Враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини та зазначені висновки Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 позивача періоди роботи згідно трудової книжки та уточнюючих довідок з 01.02.2005 року по 31.12.2013, з 01.01.2018 по 13.03.2019. В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління ПФУ в м. Київ призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.10.2023, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №263040005057 від 19.10.2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 11.10.2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати ОСОБА_1 періоди пільгових стажу за Списком №1: з 01.02.2005 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2018 року по 13.03.2019 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.