27 листопада 2025 року м. Київ справа №640/2223/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12.01.2021р. про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання позивачу;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача для отримання посвідки на тимчасове проживання та здійснити оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.
Законом України від 13.12.2022р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 прийнято адміністративну справу №640/2223/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є громадянином Республіки Індія, який на підставі наказу ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка №4118-33 зарахований на навчання студентом першого курсу з 16.12.2020 по 31.08.2026 року. Позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із навчанням. Однак відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні посвідки на тимчасове проживання на підставі того, що відповідно до позивача було прийнято рішення СБУ про заборону в'їзду на територія України терміном три роки.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем було подано заяву-анкету про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання. Водночас, на адресу відповідача надійшов лист Департаменту захисту національної державності СБУ, яким повідомлено, що за результатами проведеної перевірки СБУ було прийнято рішення про заборону в'їзду позивачу строком на 3 роки. А тому, необхідно врахувати вказану інформацію при вирішенні питання щодо надання посвідки.
Також, відповідачем подані додаткові пояснення, в яких зазначено, що станом на 15.06.2023 року позивач щодо отримання посвідки на тимчасове проживання не звертався. Крім того, зазначено, що згідно з інтегрованою міжвідомчою інформаційно-телекомунікаційною системою щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" позивач перебуває за кордон (05.08.2021 останнім здійснено виїзд).
Службою безпеки України надано письмові пояснення, до яких долучено постанову Управління контррозвідувального захисту національної державності Служби безпеки України від 09.12.2020 року №1 про заборону в'їзду в Україну позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 15 грудня 2020 року Ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця видано наказ № 3663/л-1 про зарахування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином Республіки Індія, на навчання студентом першого курсу (період навчання з 16.12.2020 р. по 31. 08. 2026 р. включно з періодом, необхідним для вступу на наступний освітньо-кваліфікаційний рівень та (або) здійснення офіційного засвідчення отриманих після завершення навчання документів) денної форми здобуття освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб ОСОБА_1 (далі - позивач)
Позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач) із заявою іноземця чи особи без громадянства для отримання посвідки на тимчасове проживання у зв'язку з навчанням.
12 січня 2021 року відповідачем прийнято рішення, яким позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 2 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.
Позивача повідомлено, що рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання відповідачем прийнято на основі повідомлення Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України про те, що Службою безпеки України прийнято рішення про заборону в'їзду позивачу на територію України терміном на 3 (три) роки.
Постанова Управління контррозвідувального захисту національної державності Служби безпеки України від 09.12.2020 року №1 про заборону в'їзду в Україну міститься в матеріалах справи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який у тому числі встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 1 Закону №3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Частиною 10 статті 4 Закону №3773-VI передбачено іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
У частині 10 статті 5 Закону №3773-VI зазначено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року (далі - Порядок №322).
Пунктом 21 Порядку №322 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Наведене в сукупності свідчить, що контролюючий орган має право на підставі проведеної перевірки та після встановленого факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, відмовити в оформленні або видачі посвідки.
Так, рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 12.01.2021 №80111300006272 відмовлено громадянину Республіки Індія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 2 пункту 61 Порядку №322.
Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення є інформація уповноваженого підрозділу Служби безпеки України про те, що дії позивача можуть нести загрозу національній безпеці.
Так, відповідно до постанова Управління контррозвідувального захисту національної державності Служби безпеки України від 09.12.2020 року №1 про заборону в'їзду в Україну позивач є прихильником праворадикальної організації Республіки Індія - «Хінду Ракша Дал» (Ліга захисту індусів), яка взяла на себе відповідальність за напад 5 січня 2020 року на кампус «JNU» (Jawaharlal Nehru University- Університет Джавахарлала Неру), та причетний до масових заворушень в містах Республіки Індія, які відбулись в кінці 2019 - на початку 2020 року через прийняття змін до закону про громадянство Індії. Така діяльність ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суперечить ч. 1, 2 ст.3 Конституції України: «Людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою цінністю», «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» та може призвести до проявів екстремізму, порушень громадського порядку (ст. 293 КК України), масових заворушень (ст. 294 КК України), порушень рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань (ст. 161 кк України), а також інших деструктивних проявів, здатних дестабілізувати суспільно-політичну обстановку в Україні.
Таким чином, оскільки такі дії позивача суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України з метою захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Так загальновідомим є те, що 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на цей час.
Попередні події, які мали місце починаючи з лютого 2014, також є загальновідомими, відтак інформації, яка наявна у відповідних уповноважених правоохоронних та спеціальних органів щодо питань забезпечення інтересів держави, суверенітету, державної безпеки, оборони, а також усунення відповідних загроз, приділяється особлива увага, яка не може бути заперечена або проігнорована в умовах воєнного часу.
У той же час, суду не надані належні докази, які дозволяють будь - яким чином спростувати наявність такої інформації або обґрунтовано не взяти зазначене до уваги. Зважаючи на це, суд не може поставити під сумнів як існування відповідної інформації загалом, так і її значення для безпеки держави і громадян зокрема.
Одночасно з цим, доводи, на які посилається позивач (у тому числі щодо відсутності стосовно останнього рішення про заборону в'їзду в Україну строк на 3 роки) не спростовують покликання відповідача на підставу, яка передбачена підпунктом 2 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018.
Суд звертає увагу на те, що орган Міграційної служби зобов'язаний перевіряти відповідні обставини щодо осіб, що проживають/перебувають на території держави, оскільки вони мають або можуть мати значення в умовах воєнного стану з метою забезпечення інтересів держави, суверенітету, державної безпеки та оборони.
Позивачем фактично не зазначено, в чому протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а його протиправність зводиться за твердженнями останнього до необґрунтованості та відсутності доказів на підтвердження інформації, викладеної в інформації від Служби безпеки України.
Разом з цим, позивач не оскаржує дії Служби безпеки України, не зазначає про оскарження інформації, наявність відповідних звернень до органів МВС щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно нього
Таким чином, оскаржуване рішення від 12.01.2021 прийняте в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відтак, оскільки суду не доведено відсутність або необґрунтованість обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення відповідача, і оскільки останній діяв в межах вимог закону, не вийшовши при цьому за межі наданих повноважень, позовні вимоги є необґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.