про продовження процесуального строку
01 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/9000/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Бедринець Мирослави Юріївни, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу № 955-ОС від 22.09.2025 року про притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності.
Ухвалою судді від 17.11.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 161 КАС України в частині не надання заяви про поновлення строку звернення до суду та позивачу встановлено десятиденний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
25.11.2025 року до суду надійшла заява представника позивача на виконання ухвали суду. У вказаній заяві представник позивача посилається на неправильне застосування судом матеріального права, а саме, наполягає на застосуванні до спірних правовідносин спеціальних норм КЗпП України, оскільки, ні Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ні Дисциплінарний статут ЗСУ, ні Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців, не містять чітко встановленого процесуального строку для оскарження наказу командира щодо притягнення військовослужбовця до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності.
Зазначає, що ст. 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк для звернення працівника до суду з вимогою про вирішення трудового спору щодо застосування дисциплінарного стягнення або притягнення до матеріальної відповідальності. Стверджує, що практика судів адміністративної юрисдикції також підтверджує можливість застосування трудових гарантій до військовослужбовців за аналогією, коли питання не врегульовано спеціальним законом.
Визначаючись щодо поданої заяви, суд вказує наступне.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 22.09.2025 року № 955-ОС «Про притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності», яким, начальнику продовольчої служби відділ тилового забезпечення майору ОСОБА_1 , який в період з 29.06.2021 року по 15.03.2022 року перебував на посаді начальника житлово-експлуатаційного відділення відділу матеріально-технічного забезпечення 24 окремої авіаційної ескадрильї, за неповне виконання вимог статтей 11, 16, 82, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, розділу І, ІІ Посадової інструкції начальника житлово-експлуатаційного відділення відділу матеріально-технічного забезпечення 24 окремої авіаційної ескадрильї, затвердженої наказом 24 окремої авіаційної ескадрильї від 05.08.2021 року № 53-ОД, що виразилось у невжитті вичерпних, дієвих та належних заходів, спрямованих на своєчасну оплату отриманих від підприємства послуг з постачання електричної енергії за листопад 2021 року у розмірі 127028,11 грн., у відповідності до статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в порядку пункту «б» статті 48 вищезазначеного Статуту, оголошено дисциплінарне стягнення «догана» та у відповідності до частини 2 статті 11 Закону України № 160-ІХ від 03.10.2019 року «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 115894,57 грн.
Спірний наказ прийнято за результатами проведеного службового розслідування.
31.10.2019 року набув чинності Закон України від 03.10.2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (стаття 2 Закону №160-ІХ).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 3, 4 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За усталеною практикою Верхового Суду, згідно постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 818/1688/16 та від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16, спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема, й питання відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
В свою чергу, згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Отже, наразі викладені позивачем у клопотанні доводи, судом вважаються безпідставними та такими, що не засвідчують поважність причин пропуску позивачем встановленого законом строку для подання цього позову.
Суд наголошує, що позивач жодних фактичних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду у місячний строк у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначив.
Враховуючи наведене, суддя вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. 121, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання даної ухвали.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Рейті