02 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/10176/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №23 від 25 березня 2025 року, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що подав до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з відповідними документами. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив, в якому вказує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу є наявність у нього сестри, яка має можливість доглядати за батьком з інвалідністю. Разом з тим, підтверджуючих документів, що сестра являється особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду або перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, долучено не було.
Не погоджуючись із відзивом позивач подав відповідь на відзив. Вважає, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 має об'єктивно досліджувати обставини справи, приймати до уваги не тільки буквальні норми законодавства, а й фактичну ситуацію кожного військовозобов'язаного. Окрім того, він надав всі документи, які підтверджують неможливість здійснення сестрою догляду за батьком. Тому відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є незаконною.
Від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому звертає увагу на чітко встановлений законодавством перелік документів, що підтверджують право на відстрочку з вищевказаної підстави.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач 19.03.2025 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (батько ОСОБА_2 з інвалідністю 2 групи).
До вказаної заяви додавалися: копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади; копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12-ААГ №659689; копія довідки для отримання пільг інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу №217 від 17.02.2025; заява ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянки Республіки Польща ОСОБА_4 з перекладом; копія заяви Ю.Т.; копія медичних документів ОСОБА_4 із перекладом; копія військово-облікового документа.
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2025 №1190 за результатами розгляду заяви позивача доведено до відома, що протоколом від 25.03.2025 №23 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причинами відмови зазначено наявність у батька ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю другої групи, інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані його утримувати, а саме дочка ОСОБА_5 . Разом з тим, зазначено, що підтверджуючих документів, що донька являється особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду, або перебуває під арештом (крім домашнього арешту), або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі не долучено.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.
Встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).
У статті 1 Закону №3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024, затверджено Порядок №560, який визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
За нормами пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Формою, визначеною додатком 4, є саме Повідомлення.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У додатку 5 до Порядку №560 наводиться перелік документів, що підтверджують право на відстрочку, та за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII мають бути подані такі документи:
для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Отже, положеннями Постанови №560 закріплено всю процедуру та встановлено, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.
Як встановлено судом, причиною відмови в задоволенні заяви позивача є наявність у його батька ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю другої групи, дочки, яка не є військовозобов'язаною та відповідно до закону зобов'язана його утримувати. Крім того, підтверджуючих документів, що донька являється особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду, або перебуває під арештом (крім домашнього арешту), або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі не було надано.
Натомість позивач долучив документи про те, що його сестра наразі проживає і є громадянкою іншої країни, має скрутне фінансове становище через народження двійні, оскільки в одної дитини виявлено вроджену патологію.
На підтвердження своїх доводів до заяви надавав копію паспорту сестри, громадянки Республіки Польща № НОМЕР_2 , копію заяви з проханням звільнити ОСОБА_6 від обов'язків утримання батька від 19.03.2025, медичні документи, які підтверджують хворобу однієї з дітей.
Суд зазначає, в статті 51 Конституції України закріплено обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ст.172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
За приписами частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідач у своїх доводах посилається на те, що ОСОБА_6 звільняється від обов'язку утримання батька в тому випадку, якщо вона є: особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Перебування (проживання) особи за кордоном не звільняє її від обов'язку здійснювати утримання та догляд за батьками з І чи ІІ групою інвалідності згідно вимог п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом з тим, слід вказати, що обов'язок "здійснювати утримання батьків" та "здійснювати догляд за батьками", не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Тобто, "здійснювати утримання за батьками" це надання матеріальної допомоги, в той час як "постійний догляд" це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Судом враховано, що сестра позивача перебуває за кордоном, має громадянство іншої країни, отже на неї поширюється правовий режим та обов'язки, встановлені законодавством відповідної іноземної держави, а не законодавством України. Бажання повертатися на Україну нею не виявлено.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 має одну з дітей з патологією при народженні, яка потребує особливого догляду і нагляду. Тому, в неї відсутні можливості здійснювати належне утримання та догляд за батьком.
За таких обставин, суд вважає, що позивач як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов'язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своїм батьком як особою з інвалідністю 2 групи.
Аналогічна позиція викладена в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №400/6646/24 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №120/11876/24.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №23 від 25 березня 2025 року, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та належить до скасування.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення про надання йому відстрочки, суд зазначає наступне.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 та пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Таким чином, вимога про прийняття рішення про надання позивачу відстрочки задоволенню не підлягає, оскільки це є дискреційним повноваженням відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача - зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №23 від 25 березня 2025 року, яким відмовлено у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
02.12.25