Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 грудня 2025 року Справа №200/2738/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом адвоката Сокирки Ігоря Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №200/2738/25 адміністративний позов адвоката Сокирки Ігоря Івановича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення з 15 жовтня 2024 року перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 15 жовтня 2024 року перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024, та раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
27 серпня 2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №200/2738/25 судом видано виконавчі листі по справі.
02 грудня 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просив суд постановити ухвалу про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 жовтня 2025 року за №914260188257, про перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01 березня 2025 року, та порушення цим рішенням прав позивача на стадії виконання рішення Донецьким окружним адміністративним судом від 19 травня 2025 року в адміністративній справі №200/2738/25.
Заява обґрунтована тим, що на стадії виконавчого провадження боржником прийнято рішення від 16 жовтня 2025 року за №914260188257, про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за минулий період з 01 березня 2025 року, який також був предметом дослідження під час розгляду даної адміністративної справи №200/2738/25. За інформацією, наданою відповідачем (боржником у виконавчому провадженні), цей перерахунок полягає в зміні правових підстав і її обчислення, внаслідок чого відбулося припинення нарахування цієї пенсії на підставі довідки про оплату праці позивача за виконання робіт в зоні відчуження по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. В результаті цього рішення, прийнятого 16 жовтня 2025 року, пенсія позивача з 01 березня 2025 року зменшилася до розміру, не тільки меншому від належної йому пенсії за протоколом/розпорядженням про призначення/перерахунок пенсії від 25 лютого 2025 року, але й навіть меншому від фактично сплаченої йому пенсії на момент його звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
При цьому, в зазначеній заяві представником позивача не наведено доводи щодо питання строку звернення до адміністративного суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ознайомившись із заявою в порядку статі 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує наступне.
В порядку статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частин першої-третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129-1 Конституції України та статтею 14 КАС України.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах регулює розділ IV КАС України.
Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано статтею 383 КАС України.
Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (частина третя статті 383 КАС України).
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина четверта вказаної статті).
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Отже, суд при прийнятті до розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, повинен перевірити таку заяву на відповідність вимогам, визначеним частинами другою-четвертою статті 383 КАС України.
Так, із наданих в заяві пояснень вбачається, що з листом від 18 листопада 2025 року вих.№0500-0405-5/124937 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зокрема, про прийняття рішення від 16 жовтня 2025 року №914260188257 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року.
Водночас, із доданих до заяви доказів вбачається, що позивач має доступ до особистого кабінету на вебпорталі Пенсійного фонду України, в якому також містяться протоколи/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії, зокрема, оскаржуване рішення від 16 жовтня 2025 року №914260188257. Відтак, у суду наявні підстави вважати, що позивач повинен був та мав можливість дізнатись про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 16 жовтня 2025 року №914260188257 з дати його прийняття.
При цьому, представник позивача не зазначає жодних обґрунтувань дотримання строку звернення до суду із цією заявою.
Відтак, у суду наявні всі підстави вважати, що станом на 18 листопада 2025 року позивачу вже повинно бути достеменно відомо про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 16 жовтня 2025 року №914260188257.
Суддя враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» заява №11681/85).
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 04 жовтня 2001 року; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, §48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 01 квітня 2008 року; and Muscat, цит.вище, §44) (п. 53).
У постанові від 10 липня 2023 року у справі №9901/988/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, пов'язане саме з оскарженням дій та бездіяльності відповідача при примусовому виконанні судового рішення, на користь чого свідчать приписи пунктів 6-8 частини другої статті 383 КАС України, за якими позивач має зазначити у заяві, зокрема: відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформацію про хід виконавчого провадження. Тобто, перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа-позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов'язаними з примусовим виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2021 року у справі №9901/598/19 зазначала, що зі змісту частин першої та четвертої статті 383 КАС України вбачається, що строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку цієї статті починає свій перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві, або ж - про порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.
У постанові від 14 липня 2022 року у справі №295/9823/21 Верховний Суд дійшов до висновку, що правила статей 122, 123 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення є загальними, підлягають застосуванню у випадку звернення до суду із адміністративним позовом, а не з заявою в порядку статті 383 КАС України.
Зазначений висновки щодо застосування строків звернення з заявою узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі №990/23/22.
На переконання суду, про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивач міг і повинен був дізнатися з особистого кабінету на вебпорталі Пенсійного фонду України.
Проте, позивач (його представник) своєчасно не звернувся до суду з відповідною заявою.
Враховуючи вищезазначене, у суду наявні всі підстави вважати, що позивач (його представник) із заявою від 02 грудня 2025 року в порядку статті 383 КАС України звернувся до суду з порушенням десятиденного строку, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлене порушення частини четвертої розглядаємої статті та встановлені судом недоліки заяви є самостійними підставами для повернення заяви на підставі частини п'ятої статті 383 КАС України.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що заява представника позивача, що подана в порядку статті 383 КАС України, не відповідає вимогам її частини четвертої, тому підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 257-262, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ухвалив:
1. Заяву представника позивача від 02 грудня 2025 року про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 19 травня 2025 року у справі №200/2738/25 - повернути заявнику без розгляду.
2. Копію ухвали про повернення заяви надіслати сторонам по справі.
3. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
Суддя Молочна І.С.