02 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8164/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач подала на митний пост Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA20514004270U9 від 08.07.2025, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар: «Шпагат сільськогосподарський виготовлений із поліпропіленової нитки. Призначений для в'язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах. арт.2632200121100J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/2000m. - 1680 рулонів. Товщина-Тех 2000 (500 м./кг.) Довжина 2000 м. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто - 12600 кг. арт.2634250115210J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 400/5kg. - 400 рулонів. Товщина-Тех 2500 (400 м./кг.) Довжина 2000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 100 кг. Вага нетто - 4000 кг. арт.2634200115200J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/5kg. - 240 рулонів. Товщина-Тех 2000 (500 м./кг.) Довжина 2500 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто - 2400 кг. арт.2634100115201J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 1000/5kg. - 80 рулонів. Товщина-Тех 1000 (1000 м./кг.) Довжина 5000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 40 кг. Вага нетто - 800 кг. арт.2634340115201J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 350/5kg. - 80 рулонів. Товщина-Тех 2860 (350 м./ кг.) Довжина 1750 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 114 кг. Вага нетто - 800 кг. Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.07.2025 4 арт.2634170105201J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 600/5kg. - 80 рулонів. Товщина-Тех 1670 (600 м./кг.) Довжина 3000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 67 кг. Вага нетто - 800 кг». Декларантом буди заявлені та надані до митного оформлення в паперовому вигляді документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.
Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 №UA205140/2025/000207/2. У графі № 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться в адресу ФОП ОСОБА_1 , не може бути визнана за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей.
Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, викладеними у графі № 33 оскаржуваного рішення, та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач стверджує, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ФОП ОСОБА_1 було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованого товару виключаються. Митний орган безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, а надані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару. Оскаржуване рішення прийняте з порушеннями вимог частин п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не були проведені письмові консультації з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, а також з порушеннями вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 №UA205140/2025/000207/2.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 55).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 58-71) представник відповідача Клекоцюк Р.Є. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.
Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД №25UA20514004270U9 не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Ухвалою суду від 26.08.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 128).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на митний пост Волинської митниці подано МД №25UA205140042707U9 від 07.07.2025 (а. с. 75), за якою задекларовано ввезення, товару: «Шпагат сільськогосподарський виготовлений із поліпропіленової нитки. Призначений для в'язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах. арт.2632200121100J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/2000m. - 1680 рулонів. Товщина-Тех 2000 (500 м./кг.) Довжина 2000 м. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто - 12600 кг. арт.2634250115210J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 400/5kg. - 400 рулонів. Товщина-Тех 2500 (400 м./кг.) Довжина 2000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 100 кг. Вага нетто - 4000 кг. арт.2634200115200J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/5kg. - 240 рулонів. Товщина-Тех 2000 (500 м./кг.) Довжина 2500 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто - 2400 кг. арт.2634100115201J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 1000/5kg. - 80 рулонів. Товщина-Тех 1000 (1000 м./кг.) Довжина 5000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 40 кг. Вага нетто - 800 кг. арт.2634340115201J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 350/5kg. - 80 рулонів. Товщина-Тех 2860 (350 м./ кг.) Довжина 1750 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 114 кг. Вага нетто - 800 кг. Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.07.2025 4 арт.2634170105201J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 600/5kg. - 80 рулонів. Товщина-Тех 1670 (600 м./кг.) Довжина 3000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 67 кг. Вага нетто - 800 кг», ціна товару згідно графи 42 - 39838,00 євро.
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до МД були подані такі документи: пакувальний лист від 02.07.2025 (а. с. 23 зворот), рахунок-проформу №0010550028 від 17.06.2025 (а. с. 21), рахунок-фактуру (інвойс) №0010500348 від 02.07.2025 (а. с. 22 зворот - 23), автотранспортну накладну CMR197857 від 02.07.2025 (а. с. 25 зворот), платіжну інструкцію про сплату за товар №11 від 23.06.2025 (а. с. 22), рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг Р-117 від 02.07.2025 (а. с. 30 зворот), зовнішньоекономічний контракт №050220252 від 05.02.2025 (а. с. 31 зворот - 33), договір про надання послуг митного брокера від 04.03.2025, договір (контракт) про перевезення №07/05/25-2 від 07.05.2025 (а. с. 28-29), договір (контракт) про перевезення №31/03/25-1 від 31.03.2025 (а. с. 26-27), декларацію-інвойс, складена уповноваженим експортером № 0010500348 від 02.07.2025, заявку №27/06/2025-1 від 27.06.2025 (а. с. 30), митну декларацію країни відправлення №25CZ30000007VMWXA8 від 02.07.2025 (а. с. 24).
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів (а. с. 15-16) убачається, що митна вартість товару за вказаною МД не була визнана митним органом у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності:
- подана до митного оформлення автотранспортна накладна від 02.07.2025 №197857 не може бути взята до уваги, адже у графі 22 відсутній штамп відправника товару;
- відповідно до графи 21 автотранспортної накладної №197857 датою виставлення документа (завантаження) є 02.07.2025, що суперечить даті завантаження, зазначеній у заявці-договорі від 27.06.2025 №27/06/2025-1 2-3.03.2025. Датою розвантаження товару згідно заявки 09.06.2025, тобто надана заявка не стосується оцінюваної партії товару;
- платіжна інструкція в іноземній валюті від 23.06.2025 №11 не містить належних відомостей про надавача платіжних послуг його ІD ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією, отже, тапка платіжна інструкція не відповідає нормам Закону України від 21.06.2018 року «Про валюту та валютні операції»;
- відповідно до рахунка-фактури від 02.07.2025 №Р-117 зазначені експедиторські послуги, проте, такі витрати відображені за маршрутом Ужгород Вишнє-Нємецьке. Інформації щодо суми експедиторських витрат, які було понесено за маршрутом м. Оломоуц (Чехія) до митного переходу Ужгород-Вишнє-Нємецьке не надано, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України;
- відповідно до копії експортної митної декларації від 02.07.2025 №25CZ300000007VMWXA8 вказана вартість перевезення 3500 крон, проте такі витрати не включено до складової митної вартості товару.
В зв'язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаному випадку митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 08.07.2025 № 08/07-1, у відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларант повідомив митний орган про подання усіх документів для визначення митної вартості (а. с. 33 зворот - 34).
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 №UA205140/2025/000207/2 (а. с. 15-16), з графи 33 яких видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Застосовано резервний метод (стаття 64 МК України). Митну вартість визначено за резервним методом, а саме товар №1 на рівні 3,52 дол. США/кг за МД №UA100330/2025/101362 від 28.01.2025.
Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001814 (а. с. 16 зворот - 17).
В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA2051400042989U8 від 08.07.2025 (а. с. 19 зворот - 20).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.06.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі №520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи (наведені вище по тексту рішення), які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: пакувальний лист від 02.07.2025 (а. с. 23 зворот), рахунок-проформу №0010550028 від 17.06.2025 (а. с. 21), рахунок-фактуру (інвойс) №0010500348 від 02.07.2025 (а. с. 22 зворот - 23), автотранспортну накладну CMR197857 від 02.07.2025 (а. с. 25 зворот), платіжну інструкцію про сплату за товар №11 від 23.06.2025 (а. с. 22), рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг Р-117 від 02.07.2025 (а. с. 30 зворот), зовнішньоекономічний контракт №050220252 від 05.02.2025 (а. с. 31 зворот - 33), договір про надання послуг митного брокера від 04.03.2025, договір (контракт) про перевезення №07/05/25-2 від 07.05.2025 (а. с. 28-29), договір (контракт) про перевезення №31/03/25-1 від 31.03.2025 (а. с. 26-27), заявку №27/06/2025-1 від 27.06.2025 (а. с. 30), митну декларацію країни відправлення №25CZ30000007VMWXA8 від 02.07.2025 (а. с. 24).
У суду відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контрактом від 05.02.2025 №050220252 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов'язання продавця та покупця (а. с. 31 зворот - 33). Відповідно до інвойсу від 05.02.2025 №0010500348 загальна вартість товару становить 39838,00 євро, цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати (переклад - а. с. 50). Ціна товару в інвойсі від 05.02.2025 №0010500348 (39838,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205140042707U9 від 07.07.2025 (графа 22). До митної декларації надано банківський платіжний документ від 23.06.2025 № 11, відповідно до якої позивач перерахував на рахунок продавця 39838,00 євро.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначений платіжний документ не може бути підтвердженням оплати за товар, адже у платіжному документі від 23.06.2025 №11 вказано призначення платежу з посиланням на контракт від 05.02.2025 №050220252, платіж здійснено на рахунок продавця, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205140042707U9 від 07.07.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 05.02.2025 №0010500348. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №25UA205140042707U9 від 07.07.2025, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (50000,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 31.03.2025 №31/03/25-1 (а. с. 26-27), договором про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом від 07.05.2025 №07/05/25-2 (а. с. 28-29), заявкою-договором від 27.06.2025 №27/06/25-1 (а. с. 30), рахунком-фактурою від 02.07.2025 №Р-117 (а. с. 30 зворот), довідкою про транспортні витрати від 02.07.2025 №02 (а. с. 31).
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Митним органом зазначено, що подана до митного оформлення автотранспортна накладна від 02.07.2025 №197857 не може бути взята до уваги, адже у графі 22 відсутній штамп відправника товару; відповідно до графи 21 автотранспортної накладної №197857 датою виставлення документа (завантаження) є 02.07.2025, що суперечить даті завантаження, зазначеній у заявці-договорі від 27.06.2025 №27/06/2025-1 2-3.03.2025; датою розвантаження товару згідно заявки 09.06.2025, тобто надана заявка не стосується оцінюваної партії товару.
Однак такі посилання відповідача на певні недоліки в CMR суд до уваги не приймає та зазначає, що недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з урахуванням поданих позивачем документів. При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Стосовно інших тверджень митного органу (відповідно до рахунка-фактури від 02.07.2025 №Р-117 зазначені експедиторські послуги, проте, такі витрати відображені за маршрутом Ужгород Вишнє-Нємецьке; інформації щодо суми експедиторських витрат, які було понесено за маршрутом м. Оломоуц (Чехія) до митного переходу Ужгород-Вишнє-Нємецьке не надано, що свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України) суд зазначає про таке.
31.03.2025 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №31/03/25-1 (а. с. 26-27), який регулює взаємовідносини між замовником та виконавцем при організації та виконанні останнім по заявкам замовника перевезень вантажів автомобільним транспортом, транспортно-експедиторського обслуговування вантажів та інших обов'язкових з перевезення вантажів послуг (пункт 1.1).
07.05.2025 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №07/05/25-2 (а. с. 28-29), який регулює взаємовідносини між замовником та виконавцем при організації та виконанні останнім по заявкам замовника перевезень вантажів автомобільним транспортом, транспортно-експедиторського обслуговування вантажів та інших обов'язкових з перевезення вантажів послуг (пункт 1.1).
Відповідно до рахунку-фактури від 02.07.2025 №Р-117 ФОП ОСОБА_2 надала ФОП ОСОБА_1 наступні послуги: міжнародні автоперевезення за маршрутом м. Оломоуц (Чехія) до митного переходу Ужгород - Вишнє Нємецьке у розмірі 50000,00 грн; міжнародні автоперевезення за маршрутом Ужгород - Вишнє Нємецьке - до місця вивантаження м. Нововолинськ - 14232,00 грн, які включають винагороду виконавця (експедиторські послуги) в розмірі 500,00 грн, а всього 64232,22 грн (а. с. 30 зворот).
Вказана вартість узгоджується із довідкою про транспортні витрати від 02.07.2025 №02 (а. с. 31), зокрема транспортні витрати на перевезення вантажу по маршруту м. Оломоуц (Чехія) - м. Нововолинськ (Україна) становлять 64232,00 грн, з яких: від місця завантаження м. Оломоуц (Чехія) до митного переходу Ужгород - Вишнє Нємецьке - 50000,00 грн; від митного переходу Ужгород - Вишнє Нємецьке - до місця вивантаження м. Нововолинськ - 14232,00 грн, в т. ч. експедиторські послуги. З довідки також видно, що страхування вантажу не проводилось; навантажувальні роботи здійснювались за рахунок відправника.
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/ або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та відповідають встановленим вимогам.
Не є обґрунтованими, на думку суду, й аргументи митного органу, що відповідно до копії експортної митної декларації від 02.07.2025 №25CZ300000007VMWXA8 вказана вартість перевезення 3500 крон, проте такі витрати не включено до складової митної вартості товару.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 03.05.2023 у справі №140/6689/20, оскільки конвертація валют здійснювалася на території Євросоюзу та на основі даних банківської системи Євросоюзу й вказувалася відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації, то митний орган не може вказувати на неточності щодо заявлення митної вартості позивачем, яким митна вартість товару визначена на підставі рахунка-фактури.
Суд також зазначає, що митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.
Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано доказів, які б підтвердили митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом. Відтак, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару з огляду на те, що позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення належить задовольнити.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений платіжною інструкцією від 29.07.2025 №249 (а. с. 48) судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі (з урахуванням ціни позову 227879,22 грн) в сумі 2422,40 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).
Як видно із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правової допомоги від 27.04.2023 № 63-ЮП (а. с. 37-39), рахунку-фактури № 777 від 15.09.2025 (а. с. 131), платіжної інструкції від 15.09.2025 № 269 (а. с. 132), позивач сплатила кошти за надану адвокатом Крючковою А.Б. правову допомогу в сумі 4000,00 грн.
При цьому, згідно із попереднім розрахунком сум витрат на правову допомогу (а. с. 40) орієнтовна сума витрат на правову допомогу становить 8000,00 грн, а в рахунку-фактурі № 777 від 15.09.2025 (а. с. 131) зазначено про часткову оплату за оскарження рішення та представництво у Волинському окружному та Восьмому апеляційному адміністративних судах.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги (а. с. 71).
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, ціну позову (227879,22 грн), час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу, відсутність у поданих представником позивача документах чітких відомостей щодо видів та вартості кожної послуги, наданої у суді першої інстанції, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 4422,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 №UA205140/2025/000207/2.
Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 4422 гривні 40 копійок (чотири тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх