02 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10041/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) на підставі рапорту від 03.08.2025; зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 03.08.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що його мати ОСОБА_2 згідно висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі від 15.01.2025 потребує денного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, а згідно з актом про фактичне проживання №53 від 12.02.2025 підтверджується, що він проживає спільно з матір'ю є єдиною особою, яка має можливість та за законом зобов'язана у утримувати та здійснювати догляд за нею. У зв'язку з цим позивач 03.08.2025 звернувся із письмовим рапортом про звільнення його з військової служби з підстав, які передбачені підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, до якого долучив необхідні документи. Однак листом від 11.08.2025 №08/1536/25-Вих відповідач відмовив у звільненні з військової служби, посилаючись на те, що не долучено доказів наявності рішення суду, не долучено доказів від органів опіки та піклування про здійснення такої опіки, відсутні докази відсутності інших осіб, які можуть здійснювати таке піклування (опіку).
Таку відмову відповідача у звільненні з військової служби позивач вважає протиправною, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що 03.08.2025 старший солдат ОСОБА_1 звернувся до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII - у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами. За розглядом поданого рапорту, позивачу було відмовлено у звільненні, в зв'язку із відсутністю правових підстав, про що його було повідомлено листом від 11.08.2025 №08/61536/25-вн. Так відповідач зазначив, що позивачем до рапорту про звільнення від 03.08.2025 не було долучено жодного рішення суду, яким би ОСОБА_2 була визнана недієздатною особою, а ОСОБА_1 призначений її опікуном; також висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку №5/1 від 15.01.2025, долучений позивачем до рапорту про звільнення, встановлює лише рекомендації щодо отримання ОСОБА_2 соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, проте не містить жодного висновку, що остання є недієздатною особою та потребує встановлення над нею опіки. Окрім того, позивачем до рапорту про звільнення не було долучено доказів відсутності інших осіб, які здійснюють піклування (опіку) над ОСОБА_2 . Таким чином, позивач до рапорту про звільнення від 03.08.2025 не долучив жодних доказів, які б обґрунтовували зазначену ним у рапорті підставу для звільнення з військової служби, а позивачу правомірно відмовлено у звільненні з військової служби.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
03.08.2025 позивач подав рапорт (зареєстровано за вх.№9/12/59632/25-Вн) про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII - у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами. До вказаного рапорту позивач долучив копії таких документів: паспорту, довідки присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_1 , паспорту та картки фізичної особи-платника податків на ім'я ОСОБА_2 (матері позивача); висновку про наявність когнітивних порушень у громадянина похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі №5/1 від 15.01.2025; акту про фактичне проживання/не проживання громадян на території Луцької міської територіальної громади №53 від 12.02.2025; свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (батька позивача) серії НОМЕР_2 ; заяви гр. ОСОБА_4 (сестри позивача); довідки про місце проживання гр. ОСОБА_4 .
Листом від 11.08.2025 №08/61536/25-Вн відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду його рапорту правових підстав для звільнення немає, оскільки не долучено доказів наявності рішення суду, не долучено доказів від органів опіки та піклування про здійснення такої опіки, відсутні докази відсутності інших осіб, які можуть здійснювати таке піклування (опіку).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у рапорті від 03.08.2025 (зареєстровано за вх.№9/12/59632/25-Вн) просив звільнити його з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час дії воєнного стану, зокрема, на підставах: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, абзацом 15 пункту 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Відповідно до положень частини першої статті 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частиною п'ятою статті 63 Цивільного кодексу України також передбачено, що фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Аналізуючи вищезазначені приписи суд зазначає, що військовослужбовець може звільнитися з військової служби під час дії воєнного стану через необхідність здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється опіка іншими особами.
При цьому, для можливості звільнення військовослужбовця з військової служби з-за вищенаведеної підстави ключовим питанням є наявність рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення заявника опікуном цієї особи. Додатковою умовою звільнення з військової служби на підставі абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ також є відсутність в особи, визнаної судом недієздатною, інших осіб, які здійснюють над нею опіку.
Суд наголошує, що позивачем до рапорту від 03.08.2025 (зареєстровано за вх.№9/12/59632/25-Вн) не було долучено рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого б його матір ОСОБА_2 було визнано недієздатною, а позивача ОСОБА_1 було призначено її опікуном.
При цьому, висновок про наявність когнітивних порушень у громадянина похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі №5/1 від 15.01.2025, долучений позивачем до рапорту від 03.08.2025, встановлює лише рекомендації щодо отримання ОСОБА_2 соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, проте не містить жодного висновку, що остання є недієздатною особою та потребує встановлення над нею опіки.
Також позивачем до рапорту про звільнення не було долучено доказів відсутності інших осіб, які здійснюють опіку над ОСОБА_2 .
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 03.08.2025 у відповідача не було, оскільки позивачем не надано належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, а саме: необхідність здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог належить відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О. О. Андрусенко