83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.09.06 р. Справа № 41/222пд
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Возневій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Універсал», м. Донецьк
до відповідача-2: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного на підставі договору № НОМЕР_39 від 20.07.05р., стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 отримані за договором кошти в сумі 767500грн.; стягнення з відповідача 1 на користь держави продукцію, отриману за спірним зобов'язанням, а у разі неможливості стягнути її вартість у сумі 767500,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: Левченко О.М. - довіреність від 30.08.2006р.
від відповідача-2: не з'явились
від прокурора: не з»явились
Прокурор Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Універсал», м. Донецьк (далі - відповідач 1) та Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі - відповідач-2), про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного на підставі договору №НОМЕР_39 від 20.07.05р., стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 отриманих за договором коштів в сумі 767500грн.; стягнення з відповідача 1 на користь держави продукцію, отриману за спірним зобов'язанням, а у разі неможливості стягнути її вартість у сумі 767500грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор наводить, в працівниками прокуратури було встановлено, що між ТОВ «Торговий Дім «Універсал» та СПД фізичною особою ОСОБА_2. був укладений договір купівлі-продажу №НОМЕР_39 від 20.07.05р. Як на доказ виконання відповідачами зобов»язань за договором прокурор посилається на платіжні доручення №НОМЕР_1. на суму 12000грн., №НОМЕР_2. на суму 35000грн., №НОМЕР_3. на суму 12500грн., №НОМЕР_4. на суму 15000грн., №НОМЕР_5. на суму 30000грн., №НОМЕР_6. на суму 30000грн., №НОМЕР_7. на суму 20000грн., №НОМЕР_8. на суму 19000грн., №НОМЕР_9. на суму 20000грн., №НОМЕР_10. на суму 25000грн., №НОМЕР_11. на суму 30000грн., №НОМЕР_12. на суму 18000грн., №НОМЕР_13. на суму 15000грн., №НОМЕР_14. на суму 9000грн., №НОМЕР_15. на суму 35000грн., №НОМЕР_16. на суму 35000грн., №НОМЕР_17. на суму 29000грн., №НОМЕР_18. на суму 20000грн., №НОМЕР_19. на суму 25000грн., №НОМЕР_20. на суму 423, №НОМЕР_21. на суму 31000грн., №НОМЕР_22. на суму 29000грн., №НОМЕР_23. на суму 12500грн., №НОМЕР_24. нас уму 21000грн., №НОМЕР_25. на суму 10000грн., №НОМЕР_26. на суму 25000грн., №НОМЕР_27. на суму 12000грн., №НОМЕР_28. на суму 15000грн., №НОМЕР_29. на суму 5500грн., №НОМЕР_30. на суму 10000грн., №НОМЕР_31. на суму 13500грн., №НОМЕР_32. на суму 5500грн., №НОМЕР_33. на суму 25000грн., №НОМЕР_34. на суму 25000грн., №НОМЕР_35., №НОМЕР_36. на суму 23000грн., №НОМЕР_37. на суму 30000грн. Прокурор вказує, що спірне господарське зобов'язання було укладено та виконувалось відповідачами у 2005 році - після набуття чинності Господарським Кодексом України, тому його дія розповсюджується на ці правовідносини.
Прокурор зазначає, що Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 18.04.06р. по справі №2-А-31/06 за позовом Прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах ДПІ у Ленінському районі м. Донецька до ОСОБА_1. про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію, були визнано недійсною підприємницька діяльність здійснена від імені ОСОБА_1. з моменту державної реєстрації - з 21.01.04р., та визнані недійсними свідоцтво про державну реєстрацію СПД - фізичної особи ОСОБА_1. №НОМЕР_38 від 21.04.04р., видане Виконавчим комітетом Ленінської районної у м. Донецьку ради на ім»я ОСОБА_1 з моменту його видачі. Прокурор вважає, що таким рішенням було встановлено, що громадянин ОСОБА_1. не мав наміру займатись підприємництвом, фактично не займався ним. За позицією прокурора викладене підтверджує умисел відповідача-2 на укладення спірної угоди з протиправним наміром на ухилення від оподаткування. Тому прокурор просить визнати недійсним господарське зобов'язання між відповідачами та застосувати наслідки цього, які передбачені ст. 208 ГК України.
Відповідач-1 у відзиві позов прокурора заперечив, посилаючись на недоведеність позовних вимог. Відповідач-1 у засіданні надав суду пояснення, відповідно до яких спірна угода, яку прокурор просить визнати недійсною, взагалі не укладалась, відповідач-1 пояснив, що скоріш за все перераховані за платіжними дорученнями грошові суми є безпідставно отриманими СПД ОСОБА_1 коштами та повинні бути з нього стягнуті, при цьому посилався на ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Відповідач-2 про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
До початку судового засідання представниками сторін присутніми у судовому засіданні, заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. За результатами розгляду клопотання сторін задоволено судом.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані сторонами документи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 зареєстрований як юридична особа Калінінською районною радою м. Донецька, включений до ЄДРПОУ за кодом 32476717.
За даними прокурора між відповідачами укладений договір №НОМЕР_1 від 20.07.05р., відповідно до якого між сторонами виникло господарське зобов'язання, та за яким відповідач 2 продав відповідачу-1 паливо-мастильні матеріали на суму 767500грн. Прокурор вказує, що спірне господарське зобов»язання було виконане відповідачами, і що при цьому другий відповідач при укладенні та виконанні спірного договору мав протиправний умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Згідно із ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурором та позивачем не було надано суду будь-яких доказів, які підтверджували б укладення та виконання спірного договору, а також не було надано ані самого спірного договору, ані доказів його укладення.
Ухвалами суду від прокурора та позивача витребувались належним чином засвідчені копії первинних документів (накладні, податкові накладні, товарно-супровідні накладні, акти приймання-передачі та інше), які б підтверджували укладення та виконання спірного господарського зобов»язання, а від відповідачів витребувались оригінали та копії вказаних первинних документів. Проте ухвали суду не були виконані та витребувані документи не були надані. Позивачем та прокурором у засіданні суду пояснено, що вони не можуть надати такі документи за причин їх відсутності.
Відповідачем-1 у засіданні суду пояснено, що він не має можливості надати саме такі документи, оскільки вони у нього відсутні. Відповідач-1 вказує, що договір №НОМЕР_39 від 20.07.05р. між ним та відповідачем-2 не укладався, паливо-мастильні матеріали від СПД ОСОБА_1 не отримувались. Щодо перерахованих коштів, відповідач-1 пояснив, що, можливо, такі кошти є безпідставно отриманими другим відповідачем коштами. Щодо наданої Постанови про проведення виїмки документів від 23.01.06р., то у ній не вказується, що у першого відповідача були вилучені оригінали документів, які підтверджують укладення спірного договору та отримання за ним паливо-мастильних матеріалів за таким договором.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р., господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 174, 175 цього ж кодексу визначені підстави виникнення господарських зобов'язань та визначено майново-господарські зобов'язання, а саме встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суд не погоджується із твердженням прокурора про укладення та виконання між відповідачами господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору №НОМЕР_39 від 20.07.05р., оскільки укладення та виконання сторонами спірного договору прокурором та позивачем у визначеному Господарсько-процесуальним кодексом України порядку не доведено, доказів такого суду не надано. Таким чином, у суду не має підстав вважати, що спірне господарське зобов»язання взагалі укладалось та виконувалось, а отже не вбачається можливим визнати недійсним таке зобов»язання згідно із ст. 207 Господарського кодексу України.
Надані прокурором платіжні доручення №НОМЕР_1. на суму 12000грн., №НОМЕР_2. на суму 35000грн., №НОМЕР_3. на суму 12500грн., №НОМЕР_4. на суму 15000грн., №НОМЕР_5. на суму 30000грн., №НОМЕР_6. на суму 30000грн., №НОМЕР_7. на суму 20000грн., №НОМЕР_8. на суму 19000грн., №НОМЕР_9. на суму 20000грн., №НОМЕР_10. на суму 25000грн., №НОМЕР_11. на суму 30000грн., №НОМЕР_12. на суму 18000грн., №НОМЕР_13. на суму 15000грн., №НОМЕР_14. на суму 9000грн., №НОМЕР_15. на суму 35000грн., №НОМЕР_16. на суму 35000грн., №НОМЕР_17. на суму 29000грн., №НОМЕР_18. на суму 20000грн., №НОМЕР_19. на суму 25000грн., №НОМЕР_20. на суму 423, №НОМЕР_21. на суму 31000грн., №НОМЕР_22. на суму 29000грн., №НОМЕР_23. на суму 12500грн., №НОМЕР_24. на суму 21000грн., №НОМЕР_25. на суму 10000грн., №НОМЕР_26. на суму 25000грн., №НОМЕР_27. на суму 12000грн., №НОМЕР_28. на суму 15000грн., №НОМЕР_29. на суму 5500грн., №НОМЕР_30. на суму 10000грн., №НОМЕР_31. на суму 13500грн., №НОМЕР_32. на суму 5500грн., №НОМЕР_33. на суму 25000грн., №НОМЕР_34. на суму 25000грн., №НОМЕР_35., №НОМЕР_36. на суму 23000грн., №НОМЕР_37. на суму 30000грн. не є доказом укладення договору №НОМЕР_1 від 20.07.05р., хоча у них і вказано призначенням платежу «сплата за ПММ згідно договору №НОМЕР_39 від 20.07.05р.», з огляду на наступне.
Згідно із п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та із Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, із змінами і доповненнями, платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Згідно із п.п 3.8 п. 3 вказаної вище Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Із наведеного положення витікає, що банк не несе відповідальності за графу «призначення платежу» та не перевіряє дійсність викладених у такій графі платником даних, отже на підставі таких даних не можна робити висновок про існування, укладення та виконання вказаного у такій графі договору.
Таким чином, самі по собі платіжні доручення не є доказами укладення та виконання угоди, а є доказами перерахування відповідачу-2 коштів у розмірі 767500грн.
Виходячи із викладеного, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним господарського зобов»язання, яке виникло на підставі договору №НОМЕР_39 від 20.07.05р., на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки суду не доведено безпосереднє фактичне укладення та виконання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Універсал» та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 такого договору.
Окрім того, з приводу посилань прокурора на Заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 18.04.06р. по справі №2-А-31/06 за позовом Прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах ДПІ у Ленінському районі м. Донецька до ОСОБА_1. про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію, слід зазначити наступне.
Таким рішенням було визнано недійсною підприємницьку діяльність, здійснену від імені ОСОБА_1., з моменту державної реєстрації - з 21.01.04р., та визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію СПД - фізичної особи ОСОБА_1. №НОМЕР_38 від 21.04.04р., видане Виконавчим комітетом Ленінської районної у м. Донецьку ради на ім»я ОСОБА_1 з моменту його видачі. У вказаному рішенні суд зробив висновки про те, що громадянин ОСОБА_1 не мав наміру займатись підприємництвом, фактично не займався ним, його документами скористувались інші особи для проведення незаконної діяльності.
Прокурор вважає, що вищевказане Заочне рішення підтверджує умисел відповідача-2 на укладення спірної угоди з протиправним наміром на ухилення від оподаткування, у зв»язку з чим прокурор просить визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між відповідачами, на підставі ст.. 207 Господарського кодексу України, та застосувати наслідки цього, які передбачені ст. 208 ГК України.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно із ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
За змістом ст. 207 ГК України, у разі недійсності господарського зобов»язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, правові наслідки такого господарського зобов»язання залежать від наявності умислу у обох сторін або у однієї сторони та від виконання господарського зобов»язання - обома сторонами або однією.
Прокурор у позові посилається на наявність протиправного умислу у відповідача-2. Проте, наявність умислу не може бути підтверджена тільки рішенням районного суду про визнання недійсними засновницьких документів та визнання недійсною підприємницької діяльності однієї сторони спірного договору, оскільки предметом дослідження по такій справі є, зокрема, відповідність засновницьких документів вимогам діючого законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні господарського зобов»язання, що мало місце при здійсненні підприємницької діяльності суб»єкта. Висновки, зроблені Ленінським районним судом м. Донецька у заочному рішенні від 18.04.06р. по справі №2-А-31/06, не є обов»язковим для господарського суду. Рішення суду по цивільній справі, яке набрало законної сили, є обов»язковим для господарського суду згідно із ч. 4 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України у відношенні фактів (обставин), встановлених судом та які мають значення для вирішення спору. Юридичними наслідками визнання недійсними підприємницької діяльності та свідоцтва про державну реєстрацію повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, у ході якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, а сам факт визнання недійсним свідоцтва про держреєстрацію підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з момента державної реєстрації.
Як вбачається із заочного рішення Ленінського районного суду м. Донецька в ході розгляду цивільної справи не розглядалися обставини укладення угод між відповідачами, зокрема спірної угоди. Навіть сам факт такого укладення не був предметом дослідження, а тому це рішення не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Інших фактів, які б свідчили про недійсність укладеної угоди, прокурором та позивачем не надано. Прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами як взагалі наявність спірної угоди, так і те, що укладаючи спірне господарське зобов»язання, хтось з відповідачів завідомо діяв з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Універсал» та Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного на підставі договору №НОМЕР_39 від 20.07.05р., стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 отриманих за договором коштів в сумі 767500грн.; стягнення з відповідача 1 на користь держави продукцію, отриману за спірним зобов'язанням, а у разі неможливості стягнути її вартість у сумі 767500грн. - не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 3, 42, 55, 173, 174, 175, 207, 208 Господарського кодексу України , ст.ст.4-3, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Універсал» та Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного на підставі договору №НОМЕР_39 від 20.07.05р., стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 отриманих за договором коштів в сумі 767500грн.; стягнення з відповідача 1 на користь держави продукцію, отриману за спірним зобов'язанням, а у разі неможливості стягнути її вартість у сумі 767500грн.
Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Гончаров С.А.