про повернення позовної заяви
м. Вінниця
01 грудня 2025 р. Справа № 120/15614/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 11.11.2025 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення із наданням належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску, а також доказів сплати судового збору в розмірі 968 грн 96 коп.
24.11.2025 за вх.№73713/25 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Для обґрунтування необхідності поновлення строку представник зазначає, що суд дійшов хибного висновку, що позивачеві стало відомо про відмову у виплаті саме 24.12.2023 і що перебіг шестимісячного строку звернення до суду починається з дати реєстрації такого листа відповідача. Жодних доказів, що позивач отримала лист відповідача, який зареєстрований 24.12.2023 року, саме в день реєстрації чи іншій день суду не надавались і такі докази відсутні. Про даний лист від 24.12.2023 стало відомо з надісланих додатків до відповіді на адвокатський запит №176 від 07.07.2025. У даному адвокатському запиті в п. 3, крім іншого було прохання: “Надати інформацію про результати розгляду вказаних заяв ОСОБА_1 станом на дату надання відповіді на цей запит».
Розглянувши заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (заподіяння збитків).
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Предметом позову у даній справі є дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не виплаті допомоги на поховання загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Із матеріалів позову вбачається, що позивач зверталася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату допомоги на поховання її чоловіка - загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . На зазначене звернення відповідач надав лист від 24.12.2023 року, в якому повідомив про відмову у виплаті допомоги у зв'язку з ненаданням оригіналу витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть та запропонував надати такий документ для проведення виплати.
Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом становить шість місяців. До суду позивач звернулась 06.11.2025, тобто більше ніж через 1 рік 10 місяців з моменту оскаржуваної відмови.
Суд наголошує, що після отримання відповіді від 24.12.2023 позивач повторно із заявою про виплату допомоги до відповідача не зверталася, що підтверджується змістом позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
У постанові від 17.09.2020 по справі № 640/12324/19 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 по справі №806/2321/16.
Надаючи оцінку твердженням представника позивача, що викладені в заяві про поновлення строку звернення, суд зазначає наступне.
Доводи представника позивача про те, що позивач нібито не отримувала листа від 24.12.2023 та дізналася про нього лише у липні 2025 року, є необґрунтованими та спростовуються його ж власними поясненнями, викладеними у позовній заяві.
У позовній заяві прямо зазначено, що позивач неодноразово зверталась із заявами щодо виплати допомоги на поховання, надавала оригінали та нотаріально посвідчені документи, а також отримувала відповіді на свої звернення.
Зокрема вказано, що: "04.10.2023 ВЧ НОМЕР_1 у своїй відповіді на заяву ОСОБА_1 вих. №1619/157/6276 посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» зазначає, що здійснення виплати допомоги на поховання не підлягає виплаті. Оскільки ОСОБА_1 не надала довідку про здійснення поховання за власний рахунок, яка видається органом місцевого самоврядування та оригінал витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.
24.12.2023 ВЧ НОМЕР_1 у своїй відповіді на повторну заяву ОСОБА_1 вих. №1619/157/8859 посилаючись на ст. 11 Закону України “Про поховання та похоронну справу» та додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року №1269/5, зазначає, що здійснення виплати допомоги на поховання не підлягає виплаті. Оскільки ОСОБА_1 не надала оригінал витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання та просив надіслати на його адресу через начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надалі ОСОБА_1 неодноразово зверталась за роз'ясненнями та скаргами на таку вимогу до представників ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також до Міністерства оборони України (далі - МОУ). Зокрема, сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) подано звернення на «гарячу лінію» МОУ від 23.04.2025 за реєстраційним номером ЖО-18752071) щодо протиправних дій ВЧ НОМЕР_1 та надання належних роз'яснень щодо відмови у виплатах родині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 "
Тобто позивачеві було відомо про існування вимоги щодо надання оригіналу відповідного витягу ще у жовтні 2023 року, що вже саме по собі свідчить про її обізнаність про підстави відмови.
Крім того, після отримання відповіді-відмови на повторне звернення (лист відповідача від 24.12.2023) позивач неодноразово зверталася зі скаргами та заявами про роз'яснення, у тому числі до Міністерства оборони.
Зазначені обставини спростовують твердження представника позивача про те, що позивач дізналася про відповідь від 24.12.2023 лише у 2025 році.
Такі пояснення у клопотанні про поновлення строку суперечать поясненням, попередньо наведеними у позовній заяві, та свідчать про намагання штучно обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення.
З урахуванням викладеного, наявні матеріали справи свідчать, що позивач своєчасно була обізнана про оскаржувану відмову та її мотиви, а також вчиняла дії, спрямовані на оскарження та отримання роз'яснень щодо цієї відмови.
Тому строк звернення до суду сплив значно раніше, а наведені причини пропуску не можуть бути визнані поважними, оскільки суперечать фактичним обставинам і поведінці самого позивача.
Слід підкреслити, що строки звернення до суду з адміністративним позовом встановлюються не формально, а з метою забезпечення принципу правової визначеності, тобто обмеження періоду, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Невиправдане зволікання позивача нівелює цю мету та створює ситуацію правової невизначеності, що є неприпустимим у публічно-правових спорах.
Отже, позивач сама поставила себе в ситуацію, за якої реалізація права на судовий захист стала неможливою в межах процесуальних строків. Відповідальність за несвоєчасне звернення несе виключно позивач, а не відповідач чи його посадові особи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що представником позивача в заяві про поновлення строку звернення не наведено жодних обґрунтувань щодо підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, як і не надано доказів на підтвердження обставин такого пропуску.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відсутні причини пропуску строку звернення до суду, які суд може вважати поважними, а також відсутні належні та допустимі докази щодо цього.
Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Положення ч. 2 ст. 123 КАС України кореспондують приписам п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Суд роз'яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 255, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна