м. Вінниця
02 грудня 2025 р. Справа № 120/6999/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клапоущака Сергія Юрійовича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клапоущака Сергія Юрійовича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача №025450014288 від 01.05.2025 року про призначення пенсії, в частині призначення пенсії позивачу, вид пенсії - довічне утримання суддів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 52%.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки пiдстави для зарахування періоду проходження строкової військової служби та роботи на посаді консультанта Жмеринського міського суду Вінницької області до стажу роботи на посадi суддi, вiдповiдно до пункту 3 cтатті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вiдсутнi.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Рішенням Вищої ради правосуддя №749/0/15-25 від 08.04.2025 року позивача звільнено з посади судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Із вказаного рішення вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 безпосередньо на посаді судді становить 21 рік 4 місяці.
Наказом голови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 року №22-к, відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, як такого, що звільнений у відставку.
01 травня 2025 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 52% від середньомісячного заробітку.
Відповідач зазначив, що до стажу роботи на посаді судді позивачу було зараховано 21 рік 4 місяці 15 днів. Водночас період проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 6 місяців (з 26 листопада 1989 року до 3 червня 1992 року) та період роботи на посаді консультанта Жмеринського міського суду Вінницької області тривалістю 3 роки до цього стажу зараховано не було.
Позивач вважає рішення відповідача №025450014288 від 01.05.2025 року про призначення пенсії в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання 52% суддівської винагороди протиправним, оскільки до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню стаж роботи на посаді судді з 25.11.2003 року по 08.04.2025 року (21 рік 4 місяці 15 днів), період проходження строкової військової служби з 26.11.1989 року до 03.06.1992 року (2 роки 6 місяців 9 днів), період роботи на посаді консультанта Жмеринського міського суду Вінницької області тривалістю 3 роки, всього 26 років 10 місяців 24 дні, а тому звернувся до суду із адміністративним позовом для його скасування.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
За змістом пункту 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини 2 статті 142 Закону № 1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Абзацом 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Суд звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08.04.2025 року №749/0/15-25 /а.с. 26-28/, стаж роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на звільнення у відставку, на день ухвалення рішення становить 26 років 10 місяців, з них:
- стаж роботи на посаді судді - 21 рік 4 місяці;
- період проходження строкової військової служби - 2 роки 6 місяців;
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Згідно з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /а.с. 12/, стаж роботи позивача станом на 08.04.2025 року становить 26 років 10 місяців 24 дні, зокрема:
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки;
- період проходження строкової військової служби - 2 роки 6 місяців 9 днів;
- стаж роботи на посаді судді - 21 рік 4 місяці 15 днів.
Частиною 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (у редакцій, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає позивачу право на відставку, підлягають зарахуванню 3 роки роботи в галузі права, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Щодо неврахування до суддівського стажу позивача періоду проходження строкової військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" № 584/95 від 10.07.1995 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі №280/2167/21 та Сьомий апеляційний адміністративний суд у від 12.04.2024 у справі №600/5677/23-а.
Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , позивач у період з 26.11.1989 по 03.06.1992 проходив строкову військову службу /а.с. 17-22/.
Отже, до стажу роботи, що дає позивачу право на звільнення у відставку, зараховується також період проходження строкової військової служби з 26.11.1989 по 03.06.1992 (2 роки 6 місяців 9 днів).
З огляду на викладене, загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення), становить 26 років 10 місяців 24 дні, з яких:
- стаж роботи на посаді судді - 21 рік 4 місяці 15 днів (з 25.11.2003 по 08.04.2025);
- період проходження строкової військової служби - 2 роки 6 місяців 9 днів (з 26.11.1989 по 03.06.1992);
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
При цьому, частина 1 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачає, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Суд акцентує, що рішення Вищої ради правосуддя №749/0/15-25 від 08.04.2025 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку" не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відсутні.
Відтак, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.
Безпідставне не зарахування відповідачем спірного періоду роботи та періоду проходження строкової військової служби призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.
Більше того, на переконання суду відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу.
Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
Отже, жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.
Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/292/24 від 04 квітня 2024 року.
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає їй право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 26 років 10 місяців 24 дні, тому розмір довічного грошового утримання має складати 62 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби та період роботи на посаді консультанта Жмеринського міського суду Вінницької області, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025450014288 від 01.05.2025 року про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині призначення пенсії, вид пенсії - довічне утримання суддів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 52% є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, з метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді судді з 25.11.2003 року до 08.04.2025 року (21 рік 4 місяці 15 днів), період проходження строкової військової служби з 26.11.1989 року до 03.06.1992 року (2 роки 6 місяців 9 днів), стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, всього 26 років 10 місяців 24 дні та здійснити перерахунок і виплату його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням зазначених періодів у розмірі 62 відсотків заробітної плати судді, починаючи з 09 квітня 2025 року (дата призначення довічного грошового утримання судді у відставці), враховуючи фактично виплачені суми.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025450014288 від 01.05.2025 року про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині призначення пенсії, вид пенсії - довічне утримання суддів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 52%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді судді з 25.11.2003 року до 08.04.2025 року (21 рік 4 місяці 15 днів), період проходження строкової військової служби з 26.11.1989 року до 03.06.1992 року (2 роки 6 місяців 9 днів), стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, всього 26 років 10 місяців 24 дні та здійснити перерахунок і виплату його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням зазначених періодів у розмірі 62 відсотків заробітної плати судді, починаючи з 09 квітня 2025 року, враховуючи фактично виплачені суми.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Свентух Віталій Михайлович