01.12.25
22-ц/812/2213/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 489/6984/23
Номер провадження 22-ц/812/2213/25 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
01 грудня 2025 року місто Миколаїв справа№ 489/6984/23
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
з секретарем судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Власенка С.О.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бєлової Р.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Бєловою Родікою Володимирівною, ухвалу Інгульського районного суду м.Миколаєва від 21 жовтня 2025 року, постановлену у складі головуючої судді Рум'янцевої Н.О. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та виплати грошової компенсації,
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та виплати грошової компенсації.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він та ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 березня 2023 року є співвласниками по 1/2 частки наступного нерухомого майна: приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 та магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за, адресою: АДРЕСА_2 .
Користування вищевказаним нерухомим майном спільно з відповідачем неможливо, оскільки в кожному із приміщень облаштовані окремі магазини.
З метою вирішення питання щодо користування вказаним майном, що знаходяться у спільній частковій власності, позивачем неодноразово пропонувалось ОСОБА_2 провести реальний поділ майна з виплатою компенсацією вартості її частки.
Між тим, ОСОБА_2 ігнорує всі звернення позивача.
Посилаючись на викладенні обставини, ОСОБА_1 просив:
провести реальний поділ спільного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке належить їм по 1/2 частки кожному:
виділити ОСОБА_2 нежитлові приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на право 1/2 частку вказаного об'єкту;
виділити ОСОБА_1 нежитлові будівлі магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на право 1/2 частку вказаного об'єкту;
припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку на нежитлові будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку на нежитлові будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
виділити ОСОБА_2 компенсацію вартості різниці нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у розмірі 372 550 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
18 жовтня 2025 представниця відповідачки ОСОБА_2 - адвокатка Бєлова Р.В. подала до суду зустрічний позов із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви у цивільній справі № 489/6984/23.
В обґрунтування заяви зазначала, що у постанові Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, ухваленій у даній справі з іншого процесуального питання, було звернуто увагу на те, що саме зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін у справі, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у справах. Дане клопотання було подано після закриття підготовчого провадження з поважних причин, а саме відсутність у відповідачки ОСОБА_2 можливості сплати судового збору для подання зустрічного позову та можливості внесення на депозитний рахунок коштів для компенсації ринкової вартості майна ОСОБА_1 , що є обов'язковою умовою для подання відповідного позову. Можливість визначення ринкової вартості майна лише після проведення відповідної судової експертизи. Крім того, не бажання ОСОБА_1 укладати з Веселовою С.А. мирової угоди по справі.
Заперечуючи проти такої заяви представник позивача вважав, що заява про поновлення процесуального строку не підлягає задоволенню. Зазначав, що починаючи з 10 січня 2024 року заявницею пропущено строк на подання зустрічного позову, тобто на 1 рік та 10 місяців. Підставою для поважності причин встановленого процесуального строку відповідачка зазначає - відсутність коштів у сумі 3155032,50 грн. Вищенаведена підстава, як поважність, суперечить й змісту положень вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, яка передбачає, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Відсутність коштів лише унеможливлює прийняти відповідне судове рішення.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 21 жовтня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бєлової Р.В. у поновленні процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка без поважних причин пропустила встановлений законом строк на звернення до суду із зустрічним позовом.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 , діючи через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим що, суд першої інстанції не навів належного обґрунтування підстав такої відмови.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Власенко С.О., посилаючись на необґрунтованість її доводів, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про реальний поділ майна та виплату грошової компенсації, в якому просив:
провести реальний поділ спільного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке належить їм по 1/2 частки кожному:
виділити ОСОБА_2 нежитлові будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на право 1/2 частку вказаного об'єкту;
виділити ОСОБА_1 нежитлові будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на право 1/2 частку вказаного об'єкту;
припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку на нежитлові будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку на нежитлові будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_2 ;
виділити ОСОБА_2 компенсацію вартості різниці нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у розмірі 372 550 грн. (т. 1 а.с.2-3).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі (т. 1 а.с.67-68).
09 січня 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бєловою Р.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с.75-84).
16 січня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - Родіоновою В.Є. подано заяву про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи (т. 1 а.с.94-97).
12 лютого 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бєловою Р.В. подано до суду заяву, в якій міститься клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи (т. 1 а.с.106.-108).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2024 року призначено у справі судово-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи (т. 1 а.с.111-112).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2024 року поновлено провадження у справі (т. 1 а.с.175).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с.181).
Судовий розгляд по суті було призначено на: 26 листопада 2024 року, 27 січня 2025 року, 13 березня 2025 року, 12 травня 2025 року, 31 липня 2025 року, 02 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року.
З матеріалів справи убачається, що на вказані судові засідання позивач та його представник жодного разу не з'являлися, про причини неявки суд не повідомляли. Від представника відповідачки надходили клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, зокрема і з повідомленням про те, що сторони не втратили бажання щодо укладення мирової угоди по справі та введення перемов щодо її умов.
29 липня 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бєлова Р.В., подала до суду заяву, в якій просила поновити пропущений процесуальний строк на подання клопотання про об'єднання справ в одне провадження та об'єднати вищевказану цивільну справу №489/6984/23 зі справою №489/4268/25, в якій ОСОБА_2 просила:
провести реальний поділ спільного майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та яке належить їм по 1/2 частки кожному;
припинити право особистої власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 240 163 грн компенсації вартості 1/2 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 82.7 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, адреса: АДРЕСА_1 ;
припинити право особистої власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 914 869 грн. 50 коп. компенсації вартості 1/2 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину, загальною площею 121.6 кв.м, розташованої на першому поверсі житлового будинку літ.А-2, за адресою: АДРЕСА_2 ;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані зі сплатою судового збору, витрати на проведення експертизи, а також витрати на правову допомогу адвоката.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвокатки Бєлової Р.В. про поновлення пропущеного процесуального строку та клопотання про об'єднання справ в одне провадження відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку залишено без змін.
Ухвалюючи таке судове рішення та погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд звернув увагу на те, що саме зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги сторін у справі, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у справах.
18 жовтня 2025 представниця відповідачки ОСОБА_2 - адвокатка Бєлова Р.В. подала до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви у цивільній справі № 489/6984/23, пред'явив зустрічний позов із вимогами аналогічними із вимогами за позовом ОСОБА_2 у справі №489/4268/25.
В обґрунтування заяви зазначала, що у постанові Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, ухваленій у даній справі з іншого процесуального питання, було звернуто увагу на те, що саме зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін у справі, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у справах. Дане клопотання було подано після закриття підготовчого провадження з поважних причин, а саме відсутність у відповідачки ОСОБА_2 можливості сплати судового збору для подання зустрічного позову та можливості внесення на депозитний рахунок коштів для компенсації ринкової вартості майна ОСОБА_1 , що є обов'язковою умовою для подання відповідного позову. Можливість визначення ринкової вартості майна лише після проведення відповідної судової експертизи. Крім того, не бажання ОСОБА_1 укладати з ОСОБА_2 мирової угоди по справі.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У відповідності до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої та пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У поданій заяві представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокатка Бєлова Р.В. заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання зустрічного позову.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення процесуального строку представник відповідача посилалася, зокрема на введення сторонами перемов щодо укладення мирової угоди.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, після закриття підготовчого провадження на судові засідання позивач та його представник не з'являлися, про причини неявки суд не повідомляли, тоді як представник відповідачки у клопотаннях про відкладення (перенесення) розгляду справи, зокрема повідомляла суд про бажання сторін щодо укладення мирової угоди по справі та введення перемов щодо її умов.
Такі обставини, з огляду на пасивну поведінку сторони позивача протягом тривалого часу розгляду справи, дають підстави вважати переконливими та обґрунтованими посилання сторони відповідача про намагання вирішити спір шляхом укладення мирової угоди та можуть свідчити про пропуск строку звернення відповідачки із зустрічним позовом до суду за захистом її прав з поважних причин та підставою для поновлення судом строків, установлених в статті 127 ЦПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що подання вказаної заяви представником відповідачки не можна вважати зловживанням процесуальними правами в розумінні положень статті 44 ЦПК України.
Апеляційний суд підкреслює, що зустрічний позов про реальний поділ спірного нерухомого майна безпосередньо пов'язаний із первісним позовом про реальний поділ цього ж майна, тому спільний їх розгляд є доцільним.
У зв'язку з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відмова у поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову, є передчасною, з огляду на залишення вищенаведених обставин справи поза увагою суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відмову у поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову, оскільки не врахував наведених вимог цивільного процесуального закону та обставин справи щодо вирішення заяви відповідача про поновлення строку на подачу зустрічного позову.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання про судові витрати заявника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції підлягають вирішенню судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі.
Керуючись статтями 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Бєловою Родікою Володимирівною, задовольнити.
Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 02 грудня 2025 року.