Справа № 127/20278/25
Провадження № 22-ц/801/2503/2025
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
02 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Покоєвича Андрія Олексійовича
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Воробйова В.В.,
у справі №127/20278/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (позивач)
до ОСОБА_1 (відповідач)
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №889563380 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. За умовами договору надано кредит в розмірі 12 000,00 грн та позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом.
28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. На виконання цього договору ними підписано Реєстр прав вимоги № 135 від 25.05.2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання цього договору ними підписано Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42 684,00 грн, яку просить стягнути із відповідача та яка складається із: 12000 грн заборгованості по тілу кредиту, 30 684 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем не здійснювались жодні нарахування за кредитним договором, як і погашення зі сторони відповідача.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 889563380 від 25.03.2021 року в розмірі 42 684,00 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Покоєвича А.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає судове рішення постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивач не є правонаступником ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» у даних кредитних правовідносинах і ним не доведено перехід права вимоги за договором факторингу, а також не надано доказів перерахування коштів за цим договором. Крім того, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем, з тих підстав, що кредитний договір укладений між ними значно пізніше.
Крім того, посилається на положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На час укладення кредитного договору та розгляду справи відповідач має статус військовослужбовця, а відтак вважає, що нього розповсюджується дія цього Закону в частині ненарахування штрафних санкцій у вигляді відсотків.
Вважає безпідставним стягнення витрат на правову допомогу, з тих підстав, що позивач здійснив викуп значної кількості однакових кредитів, а тому підготовка позовної заяви є стандартною процедурою для нього.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 13 листопада 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (42684 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 25.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір № 889563380 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 12 000 грн строком на 30 днів (до 24.04.2021 року) на умовах зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».
Згідно з п. 4.1. договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил.
Цей договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового індикатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до п. 1.4. договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 186,15 (сто вісімдесят шість цілих п'ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 0,51 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. 1.4.3. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Також наявний паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», який містить інформацію про основні умови надання кредиту з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 25.03.2021, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
З витребуваних судом доказів встановлено, що платіжна карта НОМЕР_1 була емітована ОСОБА_1 та 25.03.2021 на цей рахунок надійшли грошові кошти в розмірі 12 000 грн.
28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01.
Відповідно до реєстру прав вимоги №135 від 25.05.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №889563380 на суму 26 676 грн., з яких: 12 000 грн - заборгованості по основному боргу; 14 676 грн - заборгованості по відсоткам.
Також 05.08.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Відповідно до реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №889563380 на суму 42 684 грн, з яких: 12 000 грн - заборгованості по основному боргу; 30 684 грн - заборгованості по відсоткам.
29.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е.
Відповідно до реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №889563380 на суму 42 684 грн, з яких: 12000 грн - прострочене тіло; 30 684 грн - прострочені відсотки.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вони є повністю доведеними позивачем.
Колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» зазначало, що кредитний договір № 889563380 від 25.03.2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був введений позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до умов пункту 1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 12000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту.
На підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «Ейс» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 889563380 від 25.03.2021 підписаний одноразовим ідентифікатором MNV378QA, який введено позичальником цього ж дня о 16:21:47, а перерахування коштів відбулось 25.03.2021 о 16:21:55 год.
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «Ейс» надав копію платіжного доручення від 25.03.2021 року на суму 12000 грн, де отримувачем кредитних коштів зазначено - ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_2 хх-хххх-7357, який був зазначений позичальником в поданій заяві на видачу кредитних коштів.
Довідкою АТ «Універсал Банк» витребуваною судом першої інстанції, підтверджено, що вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 цим банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 на яку в період з 25.03.2021 по 30.03.2021 було здійснено зарахування коштів в сумі 12000 грн.
Також, позивачем на підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей надано до суду довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказано, що на виконання кредитного договору № 889563380 від 25.03.2021 року кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції , а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами:
Надавач платіжних послуг платника: АТ «ОТП банк», Надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Універсалбанк», Особа платника - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Особа отримувача - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , Рахунок /платіжна карта отримувача - 5375-41хх-хххх-7357, Сума платіжної операції 12000 грн, дата ініціювання платіжної інструкції 25.03.2021.
В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 не пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону, який він сам зазначив.
Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № 889563380 від 25.03.2021, проведеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 мав перед останнім кредитну заборгованість в розмірі 26676 грн., яка складалась із 12000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 14676 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Розмір заборгованості проведено за період з 25.03.2021 по 25.05.2021 року (а.с.77)
Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № 889563380 від 25.03.2021, року, проведеним ТОВ «Таліон Плюс» за період з 25.05.2021 по 31.08.2023 ОСОБА_1 мав кредитну заборгованість в розмірі 42684 грн., яка складалась із 12000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 30684 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 889563380 від 25.03.2021 року ОСОБА_1 станом на 0506.2025 має кредитну заборгованість в розмірі 42684 грн., яка складалась із 12000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 30684 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
За таких підстав колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів й неналежне виконання останнім його умов.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено права вимоги до відповідача за договором факторингу.
Досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги в аспекті доводів апеляційної скарги, суд звертає увагу на наступне.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу укладеного між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою, строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, сторони договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року.
Відповідно до п. 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Також в матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» відповідно до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало позивачу право грошової вимоги до боржників, згідно з реєстром боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
До зазначених договорів долучено копії витягів з Реєстру Боржників та Акти приймання-передачі Реєстру Боржників до договорів про відступлення прав вимоги.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги та платіжні інструкції про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01.
За приписами ч.1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після укладення кредитного договору №889563380 від 25.03.2021 року, а тому доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів доведеність позивачем права вимоги до відповідача, апеляційним судом до уваги не приймаються.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо розміру заборгованості за кредитним договором, та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
На підтвердження обставин поширення на відповідача ОСОБА_1 положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» його представник - адвокат Покоєвич А.О. надав суду першої інстанції довідки в/ч НОМЕР_4 (в копіях) про те, що ОСОБА_1 з 27.06.2020 року перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч від 2988 АДРЕСА_1 , та в період з 24.02.2022 по 24.09.2022, з 03.10.2022 по 01.12.2022, з 29.12.2022 по 08.01.2023, з 08.01.2023 по 15.02.2023, з 16.02.2023 по 23.08.2023, з 09.09.2023 по 06.08.2024, з 23.08.2024 по 24.02.2025, з 10.03.2025 по 09.06.2025, з 13.06.2025 по 15.06.2025, з 29.06.2025 по 03.07.2025, з 07.07.2025 по теперішній час брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у с. Водяне Донецькій області, н. п. Карлівка, Донецькій області, с. Первомайське Дніпропетровської області, с. Дебальцеве Запорізької області, н. п. Гуляйполе Донецької області, м. Краматорську Донецької області, н. п. Майське Донецької області, н. п. Федорівка Донецької області (а.с.129,130).
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав правовий висновок про перелік необхідних документів для доведення статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.
У даній справі встановлено, що на момент укладення кредитного договору (25.03.2021) ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 (з 27.06.2020) по теперішній час, відтак має статус військовослужбовця Збройних Сил України, і на нього поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», застосування яких є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.
Не звернувши увагу на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягнувши заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, які не підлягали нарахуванню боржникові ОСОБА_1 .
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що із відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 12 000 грн, що становить тіло кредиту, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог .
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду.
Щодо судових витрат
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У частині третій статті 137 ЦПК України вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження №61-44217св18) та інших.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За подання позову до суду першої інстанції ТОВ «ФК «Ейс» сплатило 2422,40 грн судового збору.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн в суді першої інстанції до позовної заяви долучено у копіях: договір про надання правничої допомоги від 29.05.2025 №29/05/25-04 року, додаткову угоду від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги ,акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК Ейс» задоволено на суму 12 000 грн, що становить 28,11 % від розміру заявлених, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 680,94 (28,11% х 2422 грн) у відшкодування судового збору та 1967,7 (28,11% х 7000 грн) у відшкодування витрат на правничу допомогу, а всього 2648,64 грн.
У суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, які просив стягнути з позивача.
Разом з апеляційною скаргою відповідач надав у копіях: договір про надання правової допомоги від 20.10.2025, укладений із АО «Захист у криміналі» в особі адвоката Покоєвича А.О., квитанцію про сплату суми гонорару, розрахунок витрат на правову допомогу, ордер адвоката.
Апеляційну скаргу сторони відповідача задоволено на 73,89 %, відповідно з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 7189 грн (73,89 % х 10000 грн) у відшкодування витрат на правничу допомогу.
З урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України, з ТОВ «ФК «Ейс» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 4 540,36 грн (7189 грн - 2648,64 грн) понесених останнім судових витрат.
Крім того, оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплатив, зазначені судові витрати у зв'язку із частковим задоволенням його апеляційної скарги в силу вимог статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з останнього в дохід держави у розмірі 1021,40 грн (3 633,60 грн розмір, що підлягав сплаті х 28,11%).
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Покоєвича Андрія Олексійовича задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №889563380 від 25.03.2021 року в розмірі 12 000 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у справі в розмірі 4540,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1021,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І.М. Стадник
Судді: Ю.Б. Войтко
І.В. Міхасішин