Справа № 591/1829/25
Провадження № 2-а/591/115/25
02 грудня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Васюти Дмитра Костянтиновича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Васюта Д.К. звернувся до суду з вказаним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та свої вимоги мотивує тим, що 16 лютого 2025 року позивач у своїй поштовій скриньці знайшов два конверти від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких були дві постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 лютого 2025 року.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення № X 01/25-512 від 01 лютого 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення абзацу першого першої частини та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення № X 01/25-513 від 01 лютого 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено штраф у розмірі 25 500 грн.
Позивач не був присутній при розгляді справ про адміністративне правопорушення та не був повідомлений про їх розгляд. Вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв'язку з наступним:
Щодо постанови № X 01/25-513 від 01 лютого 2025 року, вона не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи.
В оскаржуваній постанові зазначено «01.02.2025 о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку...».
У постанові не зазначена дата, час, місце та сама суть адміністративного правопорушення (протокол складений 24 січня 2025 року). Не вказано, яким саме чином позивач порушив законодавство про мобілізаційну підготовку.
По-друге, у матеріалах про адміністративне правопорушення відсутнє будь-яке підтвердження відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії.
У матеріалах про адміністративне правопорушення відсутній акт відмови від проходження військово-лікарської комісії.
По-третє, відповідач стверджує, що позивач порушив норму абзацу 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Але відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Але відповідач не приймав рішення про проходження позивачем медичного огляду для визначення придатності до військової служби, відносно нього жодною із комісією (з питань приписки; призовною, військово-лікарською) не приймалось будь-яке рішення, то відповідно і обов'язок проходження медичного огляду у нього не виник.
Позивач не був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений п. 21 та Додатком 1 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період спосіб.
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначають лише три типи документів, при отриманні яких у військовозобов'язаного виникає обов'язок прибуття до ТЦК та СП, та такими документами є: мобілізаційне розпорядження, повістка, розпорядження.
Щодо постанови № X 01/25-513 від 01 лютого 2025 року, вказує таке.
По-перше, відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Отже, в порушення ст. 36 КУпАП відповідач виніс дві постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 лютого 2025 року.
По-друге, відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У зв'язку з тим, що повістка, на яку посилається відповідач, була 21 жовтня 2024 року, а постанова про накладення адміністративного стягнення винесена 01 лютого 2025 року, то строк притягнення до адміністративної відповідальності минув.
З огляду на вищевикладене, ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд постанови про накладення адміністративних стягнень № X 01/25-512 та № X 01/25-513 від 01 лютого 2025 року, складені начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, справи про адміністративні правопорушення відносно позивача - закрити.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2025 року позивачу поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2025 року у справі залучено другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
27 березня 2025 року до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на норми законодавства, заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 . Свої заперечення обґрунтовує наступним.
У разі виявлення адміністративного правопорушення з боку призовника, військовозобов'язаного чи резервіста відповідальна посадова особа М(Р)ТЦК та СП зобов'язана скласти протокол та зареєструвати його у діловодстві, після чого надати для розгляду начальнику М(Р)ТЦК та СП.
Протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 складено посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Щодо адміністративного провадження №Х 01/25-512 від 01 лютого 2025 року:
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення було:
- роз'яснено суть вчиненого порушення (неявка за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6 ), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, що засвідчено підписами свідків;
- запропоновано надати письмові пояснення з приводу вчиненого проступку, проте Позивач відмовився надавати пояснення;
- зафіксовано факт відсутності будь-яких заяв, клопотань і зауважень;
- у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 15 год. 00 хв. 01 лютого 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , каб. №103 (тобто не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи), що засвідчено підписами свідків.
Від отримання другого примірника протоколу Позивач відмовився, що засвідчено підписами свідків. Зазначений протокол відповідає приписам Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні реквізити.
Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 № Х 01/25-512 від 01 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , під час особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію 21 жовтня 2024 року не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці (розпорядженню) для уточнення персональних даних, звірки даних військовооблікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин та був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 після звернення до органів Національної поліції України, що є порушенням аб. 1 ч. 1 та аб. 2 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та кваліфікується як вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що громадяни України зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Отже, громадяни України під час дії правового режиму воєнного стану зобов'язані з'являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою визначення їх призначення на особливий період.
11 жовтня 2024 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 було направлено повістку сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів через поштові засоби зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, де було зазначено про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 21 жовтня 2024 року з метою уточнення облікових даних.
Пунктом 41 Порядку № 560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до Р(М)ТЦК та СП або його відділу є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У ІНФОРМАЦІЯ_6 наявна інформація про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1992 р.н. зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , рекомендоване поштове відправлення було надіслано за тією ж адресою.
Отже, ОСОБА_1 було направлено рекомендоване поштове відправлення з метою оповіщення про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою уточнення облікових даних.
Громадянин ОСОБА_1 без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 у зазначений у повістці час для уточнення персональних даних та звірки облікових даних, звірки даних військовооблікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії.
ОСОБА_3 повинен був прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у визначений термін у повістці або повідомити про поважність причин не прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У зв'язку з вищевикладеним, начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 був змушений звернутися до органів національної поліції з метою доставки даного громадянина до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 .
17 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено звернення до Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області за вих № 1/1999 у зв'язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце визначені в повістці громадянином ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту доставки особи, яка вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП від 24 січня 2025 року гр. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Отже, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 надано правильну кваліфікацію адміністративному правопорушенню, оскільки дії гр. ОСОБА_1 вчиненні в період дії особливого періоду за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Щодо адміністративного провадження №Х 01/25-512 від 01 лютого 2025 року:
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення було:
- роз'яснено суть вчиненого порушення (відмова від проходження військоволікарської комісії), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, що засвідчено підписами свідків;
- запропоновано надати письмові пояснення з приводу вчиненого проступку, проте Позивач відмовився надавати пояснення; - зафіксовано факт відсутності будь-яких заяв, клопотань і зауважень;
- у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 15 год. 00 хв. 01 лютого 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , каб. №103 (тобто не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи), що засвідчено підписами свідків.
Від отримання другого примірника протоколу позивач відмовився, що засвідчено підписами свідків. Зазначений протокол відповідає приписам Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні реквізити.
Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 № Х01/25-513 від 01 лютого 2025 року, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , під час дії правового режиму воєнного стану відмовився від обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив аб. 3 ч.1 Закону № 3543-ХІІ, яким встановлено обов'язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно із рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
ОСОБА_1 24 січня 2025 року було повідомлено про необхідність проходження військово-лікарської комісії та доведено зміст повістки № 0585, від отримання, якої він відмовився, про що складений відповідний Акт. Згідно з Актом відмови від отримання повістки від 24 січня 2025 року позивач зазначив, що відмовляється від отримання повістки, все пояснить в суді.
Пунктом 74 Порядку № 560 передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
ОСОБА_1 , було видано направлення для проходження військово-лікарської комісії (за вих. № 49 від 24 січня 2025 року), відповідно до Порядку № 560 та картку обстеження та медичного огляду, запис міститься в Книзі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов'язаними для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Проте, відповідач відмовився від проходження військово-лікарської комісії.
Даний факт засвідчено в заяві написаної на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 з добровільною відмовою від проходження військово-лікарської комісії у зв'язку з тим, що не має довіри до військового керівництва, працівників лікарні ВЛК, оскільки має негативний досвід проходження ВЛК.
Представник відповідача зауважує, що безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснює медичний огляд військовозобов'язаних, оскільки ці функції здійснює військоволікарська комісія, яка складається із фахових лікарів відповідних спеціалізацій. Саме при проходженні ВЛК її членами лікарями вивчається стан здоров'я військовозобов'язаного. ІНФОРМАЦІЯ_2 не вчинялися жодні дії щодо вчинення перешкод у проходженні позивачем ВЛК та можливості надання позивачем лікарям ВЛК медичних документів про стан його здоров'я, в тому числі і результатів обстежень, направлення на які надаються під час проходження військовозобов'язаними ВЛК.
Таким чином, проходження ВЛК є не правом, а встановлений законом обов'язок військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Оскаржуваною постановою від 01 лютого 2025 року № Х 01/25-513 відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постанова винесена за результатом повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановленої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю (а.с. 26-43).
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Під час судового розгляду встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 № Х 01/25-512 від 01 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.
Зі змісту постанови встановлено, що 01 лютого 2025 року 15 год. 00 хв., у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено факт порушення ОСОБА_1 під час особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію 21 жовтня 2024 року не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці (розпорядженню) для уточнення персональних даних, звірки даних військовооблікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин та був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 після звернення до органів Національної поліції України, що є порушенням аб. 1 ч. 1 та аб. 2 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та кваліфікується як вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.10).
З протоколу про адміністративне правопорушення від 24 січня 2025 року, на підставі якого була винесена постанова, зазначено, що 24 січня 2025 року об 11 год. 30 хв. у приміщенні Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 5 за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд. 2 встановлено факт порушення ОСОБА_1 під час особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки
до ІНФОРМАЦІЯ_1 за викликом по повістці (розпорядженню) 21 жовтня 2024 року для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин, визначених Переліком поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 40).
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону № 2232-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).
З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин не прибуття за повісткою.
Під час судового розгляду встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі оскаржуваної постанови № Х01/25-512 від 01 лютого 2025 року слугував складений 24 січня 2025 року протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого суть адміністративного правопорушення полягала у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом по повістці (розпорядження) для уточнення облікових даних без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 14).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України №560 від 16 травня 2024року (далі - Порядок), передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п.23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Згідно п.28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У п.41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу (п. 41-1, 41-2 Порядку).
Тобто, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Таким чином, після набрання чинності змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».
Як видно з матеріалів справи, повістку за номером поштового відправлення №0600295989472 надіслано 11 жовтня 2024 року позивачу за адресою АДРЕСА_3 , засобами поштового зв'язку (а.с. 43), проте відомості про вручення її позивачу відсутні.
Будь-яких відомостей про те, що працівниками Укрпошти здійснювалася спроба вручення повістки, здійснювався вихід за адресою, зазначеною у поштовому відправлені, про відмову отримання поштового відправлення, про відсутність адресата за зазначеною адресою, за номером трекінгу №0600295989472 не відображено.
Таким чином відповідачем не надано доказів про те, що позивач був обізнаний про те, що на його адресу надійшла повістка та необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 21 жовтня 2024 року.
Матеріали справи не містять ані повістки із наявним особистим підписом позивача про її отримання, ані відеозапису процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані акту про відмову від її отримання.
З огляду на вказане, відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку вручення повістки.
За встановлених у справі обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення його в установлений законом спосіб про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування постанови №Х 01/25-512 від 01 лютого 2025 рокупро притягнення до адміністративної відповідальності із закриттям провадження у справі.
Щодо вимоги позивача про скасування постанови №Х 01/25-513 від 01 лютого 2025 року:
Під час судового розгляду встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 лютого 2025 року № Х01/25-513 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. 00 коп.
В постанові зазначено, що 01 лютого 2025 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізаціюв частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану відмовився від обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішення військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210 -1 КУпАП (а.с. 12).
24 січня 2025 року командиром 3 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_8 солдатом ОСОБА_4 складено протокол № Х 01/25-513 про адміністративне правопорушення, згідно якого суть адміністративного правопорушення полягала у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с. 33 зворотній бік).
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Отже, з наведеного вбачається що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року № 560.
Відповідачем надано копію направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду відносно позивача (а.с.36 зворотній бік), однак не надано доказів реєстрації такого направлення в журналі реєстрації направлень на ВЛК та вручення позивачу.
За таких обставин складання протоколу 24 січня 2025 року та прийняття 01 лютого 2025 року постанови № Х 01/25-513 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваних постанов та закриття провадження у справах відносно позивача.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України у зв'язку з задоволенням позовних вимог про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Васюти Дмитра Костянтиновича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити .
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № X 01/25-512 від 01 лютого 2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № X 01/25-513 від 01 лютого 2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 : місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 : місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя А.П.Сидоренко