Справа № 591/6818/25
Провадження № 2-а/591/391/25
02 грудня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, який мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення № Х 05/25-554 від 26.05.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн..
Вказує, що дана постанова незаконна, необґрунтована, така, що винесена без наявності складу адміністративного правопорушення, на підставі недопустимого доказу - протоколу про адміністративне правопорушення, з істотним порушенням процедури розгляду справи. Просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити.
25.06.2025 року ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.07.2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому представник зазначає, що позивач у добровільному порядку був супроводжений в приміщення ТЦК, де перебував з 14.05.2025року по 15.05.2025 року, а після відмови від проходження ВЛК відносно нього було складено протокол. Будь-які клопотання про відкладення розгляду протоколу не надходили. Відповідачем було винесено оскаржувану постанову у межах повноважень, за результатом повного, об'єктивного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з урахуванням регламентованої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 відзиву на позов не подав.
Суд, дослідивши матеріал справи та докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 15.05.2025 року відносно позивача стрільцем-помічником гранатометника взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення № Х05/25-554 від 15.05.2025 року, відповідно до якого 15.05.2025 о 09 год. 29 хв. під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі направлення на ВЛК від 14.05.2025 № 3431998, чим порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Розгляд протоколу було призначено на 14-10 год. 26.05.2025року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , кабінет № 102.
На вказаний протокол адвокатом Маховиком Р.В. 24.05.2025року були подані заперечення разом із документами на підтвердження повноважень.
Після чого 25.05.2025року о 15-08 год. направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на лікуванні позивача.
В подальшому, постановою про накладення адміністративного стягнення № Х 05/25-554 від 26.05.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн..
Постанова мотивована тим, що 15.05.2025 о 09 год. 29 хв. під час дії особливого періоду ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеню придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі направлення на ВЛК від 15.05.2025 № 3431998, чим порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, абзацом 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Як вбачається зі змісту позовної заяви і не заперечується відповідачем, 14.05.2025 близько 22-30 год. ОСОБА_1 у м. Суми був доставлений працівниками поліції до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мешкає позивач у м. Лебедин Сумської області.
Згідно абз. 3 п. 3.5 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку. Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров'я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов'язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис.
Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.
З метою якісного призову проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).
Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І, Положення № 402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Воно поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно п. 1.1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та підчас дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Положення 402, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
В п. 3.4, 3.5 розділу ІІІ Положення 402 вказано, що військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ. Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.
Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов'язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану здоров'я особи, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Вищезазначене положення чинного законодавства об'єктивно не може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред'явлення в межах військово-лікарської комісії.
Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов'язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 було затримано та доставлено до приміщення ТЦК, останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цю ніч проходити військово-лікарську комісію.
У діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на докази, які підтверджують викладені в ній факти, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Також слід вказати, що як убачається зі змісту постанови, справу було розглянуто відповідачем 26.05.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 начальником ОСОБА_2 .
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представником позивача завчасно подано відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки ОСОБА_1 не мав змоги прибути на розгляд справи, надати пояснення, так як перебував на лікуванні у КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР. Також були надані копії первинної медичної документації - медичної картки стаціонарного хворого № 8187.
Проте вказане клопотання проігнороване відповідачем і проведено розгляд справи без участі позивача з мотивів нібито невчасного подання клопотання та відсутності документів на підтвердження повноважень адвоката. Проте як убачається з додатків до позовної заяви, клопотання про відкладення розгляду справи було надіслане завчасно, а документи на підтвердження повноважень адвоката долучались разом із запереченнями на протокол, але вказані заперечення до матеріалів справи уповноваженими особами відповідача не долучені.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008). ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, які розглядались, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».
Позивача було позбавлено можливості реалізувати будь-які права, передбачені ст. 268 КУпАП
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порушення ж норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу відповідачами не надано достатніх та переконливих доказів на спростування доводів позивача та його представника, не доведено правомірність прийнятого рішення з приводу винесення постанови. А тому, враховуючи конкретні встановлені обставини у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-10, 14, 22, 72-79, 136, 139, 211, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №05/25-554 від 26 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2025 року.
СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО