Справа № 591/2124/25
Провадження № 2-а/591/130/25
02 грудня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Панченко Поліни Едуардівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Панченко П.Е. звернувся до суду з вказаним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 за частиною третьою ст. 210-1 КУпАП, позивача визнано винним у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн 00 коп.
Відповідно до п. 28 Порядку 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (п. 40 Порядку 560).
Позивач не викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження медичного огляду на 07 січня 2025 року, в порядку, передбаченому Порядком 560.
Як у протоколі про адміністративне правопорушення від 07 січня 2025 року № 01/25-06, так і в Постанові відсутні докази факту адміністративного правопорушення, вини позивача, оскільки протокол та постанова не містить фактичних обставин правопорушення (коли виник обов'язок, на підставі, якого документу, коли мав з'явитися, але не з'явився тощо), до них не долучено жодних доказів вини позивача.
Зі змісту постанови також неможливо з'ясувати момент встановлення факту адміністративного правопорушення, так як у протоколі вказано про встановлення факту адміністративного правопорушення ОСОБА_1 07 січня 2025 року о 10 год. 53 хв., а в постанові вказано, що факт адміністративного правопорушення позивачем встановлений 11 січня 2025 року о 15 год. 40 хв.
Відповідно до протоколу позивач був обізнаний про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення: о 15 год. 40 хв. 11 січня 2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .
Однак, позивач 08 січня 2025 року потрапив до лікарні з діагнозом гострий правобічний гнійний перфоративний середній отит, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 448.
Так як позивач не мав можливості особисто повідомити ІНФОРМАЦІЯ_4 про ушпиталення, але бажав належним чином повідомити відповідача про неможливість прибуття на розгляд справи про адміністративне правопорушення, в той же день, у період часу з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., до ІНФОРМАЦІЯ_4 пішов батько позивача, щоб поінформувати останніх про те, що сталося, просити перенести дату розгляду справи та віддати копію медичного листа хворого стаціонару.
Незважаючи на поважність причини неприбуття позивача та обізнаність про це відповідача, справа про адміністративне правопорушення була розглянута 11 січня 2024 року.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі позивача є грубим порушенням його конституційних прав та процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з вищенаведеного, оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів винуватості позивача у вчинені інкримінованого йому правопорушення, без належного аналізу фактичних обставин справи та з суттєвими процесуальними порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Посилаючись на вказані обставини, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 11 січня 2025 року № 01/25-06, винесену відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 березня 2025 року позивачу поновлено строк звернення до суду з цим адміністративним позовом, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2025 року залучено у справі другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
26 березня 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Зазначає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно позивача складено 07 січня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення було:
- роз'яснено суть вчиненого порушення (відмова від проходження військово- лікарської комісії), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, що засвідчено власноручним підписом позивача;
- запропоновано надати письмові пояснення з приводу вчиненого проступку, де позивач зазначив, що на момент затримання відмовляється від проходження військово-лікарської комісії, оскільки не має відповідних медичних документів, що підтверджують його стан здоров'я;
- зафіксовано факт відсутності будь-яких заяв, клопотань і зауважень;
- у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 15 год. 40 хв. 11 січня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб. №103 (тобто не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи), що засвідчено власноручним підписом позивача.
- надано позивачу другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення № 01/25-06, що засвідчено власноручним підписом позивача.
Зважаючи на вищевикладене, ІНФОРМАЦІЯ_2 виконано обов'язок, в частині повідомлення особи про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення оскільки, особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
Отже, зазначений протокол відповідає приписам Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні реквізити.
Ст. 268 КУпАП визначено, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У ІНФОРМАЦІЯ_6 наявні матеріали про сповіщення особи про місце і час розгляду справи про адміністративне провадження № 01/25-06 та у зв'язку з відсутністю жодних клопотань про відкладення розгляду справи було розглянуто матеріали адміністративного провадження без позивача.
Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_4 № 01/25-06 від 11 січня 2025 року, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , під час дії правового режиму воєнного стану відмовився від обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив аб. 3 ч.1 Закону № 3543-ХІІ, яким встановлено обов'язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно із рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки 07 січня 2025 року громадянину ОСОБА_1 було вручено повістку № 3775 з метою проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють направлення на огляд ВЛК військовозобов'язаних під час оголошеної мобілізації.
Позивачу було видано картку обстеження та медичного огляду, запис міститься в Книзі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов'язаними для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії.
Вказаний факт засвідчено в поясненнях, написаних під час складання адміністративного протоколу, де позивач зазначив, що на момент затримання відмовляється від проходження військово-лікарської комісії у зв'язку з відсутністю відповідних медичних документів, що підтверджують стан його здоров'я.
ІНФОРМАЦІЯ_2 не вчинялися жодні дії щодо вчинення перешкод у проходженні позивачем ВЛК та можливості надання позивачем лікарям ВЛК медичних документів про стан його здоров'я, в тому числі і результатів обстежень, направлення на які надаються під час проходження військовозобов'язаними ВЛК.
Також позивачем не надано жодних доказів та обґрунтувань необхідності збору медичної документації та явності у нього хвороб, травм, які б впливали на визначення ступеня придатності до військової служби.
Таким чином, проходження ВЛК є не правом, а встановлений законом обов'язок військовозобов'язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність.
Тобто, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко регламентований прямий обов'язок громадянина проходити ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Зазначає, що оскаржувана постанова винесена за результатом повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановленої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю.
Прийняттю вказаного рішення передувало складання протоколу про адміністративне правопорушення № 01/25-06 від 07 січня 2025 року, який повністю відповідає вимогам, формі та змісту, встановленими положеннями ст. 256 КУпАП.
Просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача у зв'язку з їх необґрунтованістю (а.с. 23-34).
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 11 січня 2025 року № Х 01/25-06 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500 грн. 00 коп.
В постанові зазначено, що 11 січня 2025 року о 15 год. 40 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с. 11).
Положеннями ч.3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 6 Розділу II. «Оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за № 36/41381 до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення
Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Відповідно до Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 року протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
07 січня 2025 року стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складено протокол № 01/25-06 про адміністративне правопорушення, згідно якого суть адміністративного правопорушення полягала у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим позивачем вчинено правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с. 10).
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка зазначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Отже, з наведеного вбачається що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року № 560.
До відзиву на позовну заяву представником ІНФОРМАЦІЯ_3 надано копію повістки про виклик позивача на 07 січня 2025 року о 15.00, в якій відсутні відомості про її одержання позивачем, та картку обстеження та медичного огляду
Відповідачами не надано доказів на підтвердження обставин вручення позивачу повістки про виклик для проходження медичного огляду та направлення на військово-лікарську комісію.
Крім того, згідно вказаного вище законодавства, в разі відмови військовозобов'язаного від отримання повістки належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 є відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки.
При цьому акта відмови від отримання повістки позивачем відповідачами не надано.
Доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано, посилань на здійснення такої відеофіксації не наведено.
За таких обставин складання протоколу 07 січня 2025 року та прийняття 11 січня 2025 року постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі відносно позивача.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України у зв'язку з задоволенням позовних вимог про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Панченко Поліни Едуардівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 11 січня 2025 року № 01/25-06, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ,місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя А. П. Сидоренко