Справа № 199/15691/25
(3/199/7667/25)
іменем України
01 грудня 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.156 КУпАП
03.11.2025 о 12:40 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 здійснила торгівлю алкогольними напоями з рук, а саме: продала гр. ОСОБА_2 одну пляшку горілки «Древньо Київська», об'ємом 0,5 літра, за ціною 200,00 гривень, чим порушила п. 7 ч. 2 ст.71 Закону України №3817-ІХ від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 3 ст. 156 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явилася, була сповіщена про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою від 21.11.2025, а також через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для її повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Заяв чи клопотань від останньої про розгляд справи за її участю не надходило.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.08.2018 (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч. 1ст. 268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явилася в судове засідання, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у її відсутність, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як слідує із змісту протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 156 КУпАП, ОСОБА_1 у вину ставиться здійснення реалізації алкогольної продукції з рук.
Диспозицією ч. 3 ст. 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Згідно з вимогами п. 7 ч. 2 ст. 71 Закону України №3817-ІХ від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: з рук, лотків.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який неодноразово було продовжено та як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час триває.
За вимогами п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або з залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - забороняти у порядку визначеному Кабінетом міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
Розпорядженням начальника штабу - першого заступника Командувача об'єднаних сил від 17.05.2022 року за № 386 р «Про внесення змін до розпорядження начальника штабу - першого заступника Командувача об'єднаних сил від 25.03.2022 року № 62, заборонено на території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану ввезення з метою реалізації та торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (окрім речовин медичного призначення).
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за те, що вона перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 здійснила торгівлю алкогольними напоями з рук, а саме: продала гр. ОСОБА_2 одну пляшку горілки «Древньо Київська», об'ємом 0,5 літра, за ціною 200,00 гривень, чим порушила п. 7 ч. 2 ст.71 Закону України №3817-ІХ від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Однак у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо отримання ОСОБА_1 грошових коштів від продажу алкогольного напою - горілки «Древньо Київська», тобто виручки. Вказані дані також відсутні і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Зафіксовано, що свідком скоєння ОСОБА_1 правопорушення є ОСОБА_2 , потерпілих немає, правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно.
Як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.156 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 842427 від 03.11.2025 долучено: рапорти працівників поліції від 03.11.2025; протокол огляду речей від 03.11.2025; письмові пояснення свідка ОСОБА_2 від 03.11.2025; фотозображення вилученої у свідка ОСОБА_2 алкогольної продукції.
На переконання суду рапорти працівників поліції не можуть слугувати доказами винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення. Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20.05.2020; справа № 524/5741/16-а).
Відповідно до протоколу огляду від 03.11.2025 з фото-таблицею до нього, працівниками поліції в присутності двох понятих була оглянута добровільно надана свідком ОСОБА_2 пляшка горілки «Древньо Київська», об'ємом 0,5 л. В подальшому вказаний алкогольний напої в присутності понятих було повернуто свідку ОСОБА_2 , що підтверджується його розпискою від 03.11.2025.
Отже, вказаним протоколом огляду речей від 03.11.2025 встановлений саме факт зберігання свідком ОСОБА_3 пляшки горілки «Древньо Київська», об'ємом 0,5 л, що жодним чином не підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , останній 03.11.2025 приблизно о 12:40 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , придбав у жінки на ім'я Лідія пляшку горілки «Древньо Київська», об'ємом 0,5 л за ціною 200 гривень. По дорозі з магазину був зупинений працівниками поліції, які в присутності понятих оглянули пляшку горілки, яку він попередньо придбав у раніше незнайомої жінки. Після огляду працівниками поліції було повернуто йому алкогольний напій для подальшого зберігання.
Суд констатує, що у письмових поясненнях свідок ОСОБА_2 не зазначив, що саме ОСОБА_1 йому продала вказану алкогольну продукцію, а визначив як жінку на ім'я ОСОБА_4 , однак пояснення свідка не містять будь-які описи зовнішнього виду жінки на ім'я ОСОБА_4 , що можливо було дійти висновку, що це саме ОСОБА_1 здійснила йому продаж алкогольних напоїв з рук. Разом з тим в матеріалах справи відсутні відомості про те, що працівниками поліції проводилися та документально не оформлялися дії щодо впізнання особи по фотографіям тощо, за якими ОСОБА_2 міг би категорично стверджувати, що алкогольні продукцію - горілку йому продала саме ОСОБА_1 .
Також, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення працівниками поліції огляду ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_2 , де начебто ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольної продукції ОСОБА_2 з рук, а також вилучення у ОСОБА_1 алкогольної продукції, що могло б свідчити про здійснення ОСОБА_1 продажу алкогольних напоїв з рук.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд констатує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 , дійсно здійснювала торгівлю алкогольними напоями з рук, оскільки матеріалами справи не зафіксовано як факту продажу саме ОСОБА_1 алкогольних напоїв так і факту отримання останньою прибутку від їх продажу, а також відомості щодо виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі, що є підтвердженням торгівлі, в матеріалах адміністративної справи відсутні, оскільки як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 встановлено, що останній 03.11.2025 приблизно о 12:40 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , придбав у жінки на ім'я Лідія пляшку горілки «Древньо Київська», об'ємом 0,5 л за ціною 200 гривень, не зазначаючи загальних рис обличчя, віку чи опису одягу особи, яка йому здійснила продаж алкогольних напоїв з рук, що давало би суду можливості ідентифікувати вказану жінку, як ОСОБА_1 .
Інших доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставною для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
З вищенаведеного можна зробити висновок, що вказані обставини і відомості щодо фактичних обставин правопорушення, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 156 КУпАП, не знайшли свого підтвердження доказами по справі.
Суд зауважує, що розгляд справ про адміністративне правопорушення відбувається в межах обставин протоколу про адміністративне правопорушення, а також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Основного Закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 156 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Речові докази, згідно протоколу огляду речей від 03.11.2025 - пляшку горілки «Древньо Київська», об'ємом 0,5 л, яку передано на зберігання ОСОБА_2 - повернути за належністю власнику.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
01.12.2025