Справа № 199/597/24
(2/199/219/25)
Іменем України
27.10.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,
за участю: відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту батьківства, -
24 січня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що вона з жовтня 2018 року перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким проживала однією сім'єю та вела спільне господарство за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . Від цивільних стосунків у позивача від ОСОБА_4 народилась спільна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Народження відбулось у міському пологовому будинку №1 ДМР, під час пологів був присутній ОСОБА_4 , оскільки це були сімейні пологи. Після пологів ОСОБА_4 забрав позивача з дитиною. При реєстрації дитини ОСОБА_4 не був присутній, а відомості про батька дитини позивача були записані на підставі ст.135 ч.1 СК України, що було зумовлено неприязними відносинами відповідача, яка є матір'ю ОСОБА_4 , до позивача. Після реєстрації народження дитини ОСОБА_4 запевняв позивача, що згодом дитини буде носити його прізвище. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час спільного перебування за адресою АДРЕСА_3 (квартира відповідача), опівдні ОСОБА_4 помер, чому передувало різке погіршення його здоров'я. За таких обставин, посилаючись на те, що встановлення батьківства дитини необхідно позивачу для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо дитини позивача - сина ОСОБА_5 із подальшим внесенням відповідних змін про батька дитини до актового запису про народження такої дитини.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строк для усунення виявленого недоліку позову.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року у зв'язку із повним та своєчасним усуненням позивачем недоліків її позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а також задоволено клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору, та витребування доказів.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2024 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Експертна установа була обрана за погодженням з обома сторонами по справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року провадження у цивільній справі поновлено через повернення матеріалів справи з експертної установи без виконання ухвали із відповідним повідомленням про неможливість проведення призначеної судом експертизи, оскільки в експертній установі відсутні атестовані та зареєстровані методики чи обґрунтовані та апробовані методи проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою встановлення біологічної спорідненості між бабусею по батьківській лінії та ймовірним онуком.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2024 року за клопотання представника позивача у справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої за погодженням представників сторін було доручено ТОВ «Мама Папа».
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2025 року провадження у цивільній справі поновлено у зв'язку із поверненням матеріалів цивільної справи разом з експертним висновком.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року, постановленою без складення окремого документу, однак із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
В судове засідання позивач, її представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Натомість від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності її представника, про підтримання позовних вимог в повному обсязі. В ході розгляду справи позивач так само підтримувала позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач, її представник проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, пославшись на їх необґрунтованість та недоведеність, а також поставили під сумнів достовірність висновку ТОВ «Мама Папа». Також відповідачем було подано відзив, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову, пославшись на недостовірність поданих позивачем доказів, а також зазначила, що померлий син відповідача ніколи не проживав однією сім'єю із позивачем, оскільки син відповідача постійно мешкав разом із відповідачем у її квартирі, утриманням якої займалась виключно відповідач. Позивач як до народження дитини, так і після постійно мешкала з іншими своїми дітьми, матір'ю та братом за іншою адресою окремо від сина відповідача та відповідача. Після народження дитини позивач перестала спілкуватись із ОСОБА_4 без пояснення причин, а 30 грудня 2019 року позивач подзвонила сину відповідача та попросилась приїхати до квартири відповідача із дитиною, тоді ОСОБА_4 вперше і побачив дитину. На ранок 31 грудня 2019 року відповідача збиралась на роботу, син був живий та здоровий, а в обід позивач подзвонила відповідачу та повідомила, що ОСОБА_4 раптово помер. Після похорон сина відповідач півроку не бачила позивача, а коли остання дізналась про перенесену відповідачем операцію та погіршення здоров'я відповідача, то почала з'являтись до відповідача та вимагати переоформити квартиру на позивача. Організацією та витратами на похорони сина займалась виключно відповідач. Щодо наданих позивачем доказів, то останній не є достатніми та достовірними для позитивного рішення суду, оскільки довідки з пологового будинку заповнена зі слів позивача, а фотографія доводить лише релігійність сина відповідача.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засіданні та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи та обставин.
Вислухавши учасників, які з'явились в судове засідання, допитавши свідків, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2021 року (справа №199/4873/21, провадження №2-о/199/148/21) було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи - Орган опіки та піклування в особі Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Амур-Нижньодніпровський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту батьківства. Ухвала мотивована наявністю спору про право через необхідність встановлення батьківства задля призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Відтак, ОСОБА_3 звернулась до суду вже із даним позовом про встановлення факту батьківства.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , про що 19 листопада 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис №1442. Матір'ю дитини є позивач, а відомості про батька дитини записані на підставі ст.135 ч.1 СК України, а саме зазначено ОСОБА_6 . Викладені обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Як вбачається зі змісту копії індивідуальної карти вагітної і породіллі №618/31, а також копії листа КНП «Міський пологовий будинок №1» ДМР від 19 травня 2021 року №172 в медичній документації, яка оформлювалась стосовно пологів позивача та народження дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема в обліковій формі ф-096/0 «Історія пологів» в графі «контактна особа» вказаний ОСОБА_4 , а також зазначено, що це були сімейні пологи.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією актового запису про смерть, копією актового запису про народження, копією свідоцтва про народження, копією паспорту відповідача, а також іншими матеріалами спадкової справи.
Про смерть ОСОБА_4 на лінію «102» повідомила позивач, смерть сталася у квартирі за адресою АДРЕСА_3 , де мешкали померлий та його матір - відповідач. Вказана квартира належала на праві власності померлому та його матері. Дані обставини підтверджуються копією актового запису про смерть, копією паспорту відповідача, копією листа ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 10 червня 2021 року, копією правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Згідно копії листа КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР від 18 травня 2022 року №684 у вказаному комунальному закладі зберігаються біологічні зразки померлого ОСОБА_4 у вигляді гістологічних препаратів в формаліні, які не придатні для молекулярно-генетичного дослідження.
Як встановлено судом у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України, а також не суперечить матеріалам цивільної справи, позивач та син відповідача ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували, мали різні адреси місця проживання, що також підтверджується відміткою у копії паспорта позивача, копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану, копіями матеріалів спадкової справи.
Як вбачається з копії фотокартки, на якій зображені позивач та син відповідача ОСОБА_4 , показів допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також допитаних в якості свідків позивача та відповідача, позивач та син відповідача ОСОБА_4 за життя останнього були близько знайомі з осені 2018 року по день його смерті. Позивач відвідувала сина відповідача за місцем його проживання, переважно у той час, коли відповідач була відсутня вдома. Крім того, ОСОБА_4 в листопаді 2019 року повідомив відповідача про народження позивачем дитини.
Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи №44886 від 03 січня 2025 року, складеного ТОВ «МАМА ПАПА», ймовірність того, що відповідач є біологічною бабусею, тобто матір'ю батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого позивачем, в рамках проведеного дослідження складає 98,5%.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані, врегульовані нормами Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписаної Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованої постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), Конституції України, ЦК України, СК України, Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі - Правила державної реєстрації), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затвердженими наказ Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5 (далі - Правил внесення змін).
Так, за змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.9, 15, 16 ЦК України, ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Різновидами способів захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення, припинення, зміна правовідношення.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також у випадках, встановлених законом, - з рішення суду.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Аналогічні положення викладені в ст.5 СК України.
Відповідно до ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122, 125 СК України.
Нормою ст.125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Положеннями ст.126 СК України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.
Частиною 3 ст.128 СК України визначено, що позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Статтею 134 СК України встановлено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно п.20 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
В свою чергу, за змістом пп.2.13.1 п.2.13, пп.2.16.2, 2.16.4, 2.16.7 п.2.16 Правил внесення змін підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, окрім іншого, є рішення суду про визнання батьківства (материнства), виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. За наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду. На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до ст.7 Конвенції про права дитини дитина має право знати своїх батьків.
За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі №183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі №591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Аналогічні наведеним вище правові висновки містять у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі №444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі №205/5698/21, від 01 квітня 2025 року по справі №127/13328/22, від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц, від 04 серпня 2021 року по справі №494/1611/18.
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 зроблено висновок щодо застосування ст.130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц, 15 січня 2021 року у справі №596/1815/19, від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18, від 15 квітня 2021 у справі №361/2653/15-ц.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Верховний Суд в постановах від 17 жовтня 2018 року по справі №661/1157/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №382/2559/15-ц, від 17 лютого 2022 року по справі №521/4820/19, від 28 червня 2023 року по справі №592/6307/16-ц, від 13 вересня 2023 року в справі №552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі №752/13549/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
З огляду на зміст норми ст.134 СК України задоволення судом вимоги позивача про встановлення факту батьківства/визнання батьківства зумовлює і необхідність задоволення похідно вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини. Вказаний висновок кореспондується і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 квітня 2025 року по справі №939/335/23.
Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду судом встановлено, що у позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась дитина - син ОСОБА_5 , відомості про батька якого в актовому записі про народження зазначені на підставі ч.1 ст.135 СК України, а самі пологи, згідно медичної документації, були сімейними, в якості контактної особи у медичних документах значиться син відповідача ОСОБА_4 , з яким позивач була знайома з осені 2018 року, перебуваючи з ним у близьких стосунках, про що свідчить фото та покази свідків, а також факти відвідування позивачем ОСОБА_4 за місцем його проживання протягом означеного періоду знайомства з ним. Смерть ОСОБА_4 сталася в квартирі за місцем його проживання, коли він перебував у ній разом із позивачем, остання і повідомляла правоохоронні органи про смерть ОСОБА_4 . За життя син відповідача був обізнаний про народження дитини у позивача, повідомляв про це свою матір - відповідача. Викладене дозволяє дійти висновку, що позивач та син відповідача були знайомі один з одним та близько спілкувались, зокрема і в той період часу, який співпадає з часом зачаття дитини позивача ОСОБА_5 . За таких обставин, спираючись на наведені вище правові висновки Верховного Суду, враховуючи, що згідно проведеного на підставі ухвали суду у цій справі ДНК-тесту в ТОВ «МАМА ПАПА» ймовірність того, що відповідач є біологічною бабусею, тобто матір'ю батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого позивачем, в рамках проведеного дослідження складає 98,5%, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і необхідність задоволення таких позовних вимог в повному обсязі.
При цьому суд критично оцінює та не приймає до уваги заперечення сторони відповідача проти задоволення позову, оскільки такі заперечення не спростовують наведених висновків суду та наявних у справі доказів батьківства, на підставі саме сукупності, взаємозв'язку та узгодженості яких суд і вирішував справу.
Твердження сторони відповідача про те, що дійсною причиною звернення позивача до суду із даним позовом є намір заволодіти квартирою відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини, навіть за умови їх дійсності, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову через те, що не входять до предмета доказування у справі, не спростовують факт батьківства сина відповідача щодо дитини позивача.
Щодо посилань сторони відповідача на те, що проведений на підставі ухвали суду у цій справі ДНК-тест в ТОВ «МАМА ПАПА» не є належним та допустимим доказом, то суд не знаходить підстав для погодження із такою позицією сторони відповідача, керуючись наступним.
Так, у постанові від 20 березня 2024 року в справі №235/101/21 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що є підтвердженням факту споріднення, а саме висновок генотипоскопічного дослідження №29850 від 05 квітня 2021 року, складений Медико-генетичним центром «Мама-Папа», згідно з яким ймовірність того, що донори зразків передбачуваних сестер є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,999999%. Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі №319/1358/16-ц, від 05 лютого 2020 року по справі №752/23356/17, від 25 березня 2020 року в справі №322/496/18, від 06 квітня 2021 року по справі №235/143/19, від 31 січня 2024 року по справі №752/13549/22, від 01 квітня 2025 року по справі №127/13328/22 з аналогічних правовідносин.
Відтак, зі змісту наведених вище правових висновків Верховного Суду слідує, що хоча ДНК-тест, проведений в ТОВ «МАМА ПАПА», з огляду на суб'єкта його проведення в контексті норм законодавства, не є висновком експерта в розумінні ст.ст.76, 102 ЦПК України, однак може і повинен прийматись до уваги та оцінюватись судом як один із доказів по справі, зокрема письмових, саме у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами.
Отже, з огляду на те, що висновки ДНК-тесту ТОВ «МАМА ПАПА» вказують на вкрай високу вірогідність походження дитини позивача саме від сина відповідача, як батька такої дитини, стороною відповідача не доведено жодними доказами помилковість результатів ДНК-тесту, не подано доказів, з яких можна було б зробити висновок про неможливість батьківства сина відповідача (безплідність, незнайомість з позивачем, перебування сина відповідача в період, що співпадає з імовірним періодом зачаття дитини, в такому місці, за таких умов та обставин, що унеможливлюють його батьківство фізично тощо), а також з огляду на те, що ДНК-тест ТОВ «МАМА ПАПА» не є єдиним доказом позовних вимог у справі, в суду вістуні підстави для оцінки ДНК-тесту ТОВ «МАМА ПАПА» як неналежного, недопустимого, недостовірного, недостатнього доказу.
Посилання сторони відповідача на листи з експертних установ про те, що певні експертні установи не проводять призначену судом і доручену ТОВ «МАМА ПАПА» експертизу через відсутність/невикористання атестованих/зареєстрованих/апробованих методик/методів, необхідність залучення надмірно складних генетичних методів дослідження самі по собі не свідчать про помилковість висновків ДНК-тесту, проведеного ТОВ «МАМА ПАПА». Більш того, суд призначав відповідну експертизу та доручав проведення її ТОВ «МАМА ПАПА» за погодженням з обома сторонами після того, як матеріали справи без виконання ухвали суду повернулись з Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, якому первісно доручалось судом проведення тієї ж експертизи так само за погодженням з обома сторонами.
Крім того, суд при розгляді справи не приймає до уваги в якості доказів покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , оскільки такі покази не підтверджують і не спростовують заявлених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, звільнення судом ухвалою позивача від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом, суд приходить до висновку, що судові витрати у вигляді судового збору мають бути віднесені на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.51, 124 Конституції України, ст.ст.3, 7 Конвенції про права дитини, ст.ст.9, 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст.5, 7, 18, 121, 125, 126, 128, 130, 135 СК України, п.20 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації, пп.2.13.1 п.2.13, пп.2.16.2, 2.16.4, 2.16.7 п.2.16 Правил внесення змін, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ), треті особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 33339868; адреса місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 15), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427; адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Дніпро, відносно дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №1442, складений Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 19 листопада 2019 року.
Внести зміни до актового запису №1442 від 19 листопада 2019 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , складеного Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, вказавши батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко