26 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/7261/25
Провадження № 22-ц/820/2500/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув у порядку частини 2 статті 369 ЦПК України цивільну справу № 676/7261/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року про відмову у видачі судового наказу, у складі судді Пилипенко І.О., у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заяви вказала, що з 15 червня 2011 року по 16 листопада 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із заявницею. Зазначає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а тому з ОСОБА_3 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що отримана інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано обставини, що боржник ОСОБА_2 може бути внутрішньо переміщеною особою і мати тимчасове місце проживання на підконтрольній Україні території. Крім того, до заяви було додано копію паспорта боржника, де вказано його місце реєстрації, яке співпадає з останнім відомим заявниці місцем проживання. Апелянтка зазначає, що він добровільно не сплачує кошти на утримання дитини, тому вона вимушена звертатися до суду для захисту прав дитини шляхом примусового стягнення коштів на її утримання.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 369 ЦПК України за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З відповіді №1817917 від 25.09.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що особу ОСОБА_2 не знайдено у даному реєстрі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей- половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 і 5 частини першої статті 161 ЦПК України).
Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Частиною 9 ст. 165 ЦПК України встановлено, що у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Частинами 4 - 8 ст. 165 ЦПК України передбачено дії суду для визначення підсудності заяви про видачу судового наказу.
Так, суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 9 ст. 165 ЦПК України).
На виконання вимог вказаної статті судом першої інстанції було зроблено відповідний запит для визначення зазначеного у заяві місцезнаходження боржника ОСОБА_2 за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відповіді №1817917 від 25.09.2025 в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про особу ОСОБА_2 , не знайдено.
На підставі зазначеної відповіді суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника ОСОБА_2 .
Колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Тому, ОСОБА_1 має право звернутися з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в позовному провадженні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, лише зводяться до незгоди апелянтки із даним судовим рішенням і не впливає на законність та обґрунтованість ухвали суду про відмову у видачі судового наказу.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції постановив ухвалу суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2025 року.
Судді : Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук А.М. Костенко