Справа № 464/5367/25 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 33/811/1714/25 Доповідач: Партика І. В.
27 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Поліковського Георгія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Поліковського Георгія Миколайовича на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 24 липня 2025 року о 01:30 год, м. Львів, перехрестя вул. Гориня - просп. Червоної Калини, керуючи автомобілем марки «Dacia Logan», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою Поліковський Г.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Сихівського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2025 року, оскільки повний текст судового рішення оприлюднено в ЄДРСР 10 жовтня 2025 року.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Наголошує, що судом першої інстанції належним чином не досліджено відеозапису, долученого до матеріалів справи, у зв'язку із чим суд прийшов до хибного висновку, щодо відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
27 листопада 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від адвоката Поліковського Г.М., в яких він зазначає, що суд прийшов до хибного висновку, щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Повідомляє, що ОСОБА_1 у стані сп'яніння не перебував, ПДР України не порушував, працівники поліції після зупинки транспортного засобу повідомили йому, що він перебуває в розшуку ТЦК, після чого він відмовився виходити з транспортного засобу та їхати в ТЦК та СП, у зв'язку з чим патрульний повідомив йому, що в нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився надавати прилад «Драгер» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а покликання патрульних на пропозицію пройти огляд в медичному закладі безпідставні.
Наголошує, що він не погоджувався із складанням протоколу, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на 27 листопада 2025 року не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Поліковський Г.М. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвоката Поліковського Г.М.., який просив проводити розгляд справи у відсутності, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, а повний текст оприлюднено 10 жовтня 2025 року в ЄДРСР, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №400789 від 24 липня 2025 року (а.с 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dacia Logan», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, у встановленому законом порядку - відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мов, у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», від якого він відмовився;
- інформацією із направлення на огляд транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі від якого він відмовився;
- рапортом працівника поліції (а.с. 7), з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб «Dacia Logan», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням комендантської години, після перевірки документів патрульними встановлено, що водій та пасажир транспортного засобу перебувають в розшуку РТЦК та СП, окрім того у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови), від проходження огляду він відмовився, у зв'язку із чим було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. ;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджений судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, опитування водія ОСОБА_1 , під час якого працівниками поліції було виявлено у нього запах алкоголю з порожнини рота, повідомлено причину зупинки транспортного засобу, про фіксацію події на нагрудні камери, після чого встановлено, що він та пасажир перебуває в розшуку РТЦК та СП, запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, після чого водій та пасажир відмовилися виходити з транспортного засобу (закрилися в автомобілі), не виконували розпорядження працівників поліції. ОСОБА_1 зазначав, що пройде огляд на стан сп'яніння, разом із тим не виконував вимоги працівників поліції, намагався затягнути час та уникнути від проходження огляду, у зв'язку з чим патрульні повідомили йому, що його дії будуть розцінені як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснили наслідки відмови, повідомлено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта, що судом першої інстанції не досліджено належним чином відеозапису, долученого до матеріалів справи, не надано належної оцінки всім доказам, апеляційний суд розцінює критично, оскільки відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як встановлено апеляційним судом з постанови Сихівського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2025 року (а.с.28-31), судом першої інстанції надано оцінку доказам, повно і об'єктивно досліджено обставини справи, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, апеляційний суд відхиляє.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Згідно із ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 12 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 1 розділу Х «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі», затверджену наказом МВС від 7 листопада 2015 року №1395, передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення чи тиску на водія в працівників поліції не було, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки працівниками поліції було виявлено у воді ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладів, від якого водій відмовився (вчиняв дії які свідчили про його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а саме не виходив з автомобіля, не виконував вимог патрульних, закрився в транспортному засобі), окрім того працівниками поліції роз'яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, його права та обов'язки.
Аргументи апелянта, що працівники поліції не надали прилад «Драгер» водію для проходження огляду не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки водій не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його готовність пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Поліковського Г.М. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити адвокату Поліковському Георгію Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови Сихівського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2025 року.
постанову Сихівського районного суду м. Львова від 7 жовтня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Поліковського Георгія Миколайовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.