Дата документу 18.11.2025 Справа № 333/2910/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/700/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/2910/24Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.6 ст.111-1 КК України
18 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28 квітня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Мелітополь Запорізької області, зареєстрована у АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5, 6 ст.111-1 КК України,
За обставин детально викладених у вироку, в якому також наведено посилання на положення Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів щодо устрою держави України, процесів, які відбувались у державі, та подальшого введення воєнного стану, ОСОБА_8 було визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
А саме у вироку вказано, що в ході розвитку подій, пов'язаних з військовою агресією рф та окупацією населених пунктів Запорізької області, у невстановлений час, але не пізніше ніж 01 квітня 2022 року, представниками зф рф цілеспрямовано створено окупаційну адміністрацію Мелітопольського району Запорізької області т.зв. «военно-гражданскую администрацию Мелитопольского района», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та безпосередньої реалізації всіх узурпованих владних повноважень діючої Мелітопольської районної ради Запорізької області та відповідної державної адміністрації.
Встановлено, що не пізніше 24 квітня 2022 року (більш точні дата та час не встановлені) громадянка України ОСОБА_8 , перебуваючи на території м.Мелітополь Мелітопольського району Запорізької області, маючи проросійські погляди, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої зф рф, прийняла пропозицію невстановлених осіб із числа представників зф рф та окупаційної адміністрації - «военно-гражданской администрации Запорожской области», добровільно зайняла посаду «руководителя Управления информации и пресс-службы врио Губернатора Запорожской области» (з 24 квітня 2022 року зареєстрована в «реестре юридических лиц, осуществляющих деятельность в Запорожской области» з повним найменуванням «Военно-гражданская администрация Запорожской области»), яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в тому числі: організація взаємодії «Управления информации и пресс-службы врио Губернатора Запорожской области» із засобами масової інформації, організація ведення інформаційної діяльності у співпраці з російською федерацією та «Военно-гражданской администрацией Запорожской области», спрямованих на їх підтримку, та висвітлення вказаної діяльності в засобах масової інформації.
Крім того, встановлено, що громадянка України ОСОБА_9 , знаходячись в період часу не пізніше 24 квітня 2022 року (більш точні дата та час не встановлені), на тимчасово окупованій території м.Мелітополя Запорізької області, діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, усвідомлюючи протиправний характер своїх умисних дій, прийнявши пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб, із числа представників збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації - «военно-гражданской администрации Запорожской области», та добровільно зайнявши посаду «руководителя Управления информации и пресс-службы врио Губернатора Запорожской области», з власних ідеологічних та політичних мотивів, маючи вільний вибір прийняття рішень щодо своїх дій та поведінки, з метою проведення інформаційної діяльності для підтримки та співпраці з окупаційною владою держави-агресора у м.Мелітополі Запорізької області, не припинивши на теперішній час свої протиправні дії, здійснювала вказану інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією.
Зокрема, ОСОБА_8 , із залученням окупаційних засобів масової інформації та медійного простору соціальних мереж, якими активно користуються люди всіх вікових та соціальних груп, що є актуальним та найефективнішим інструментом поширення інформації та впливу, як основний інструмент пропаганди, здійснювала інформаційну діяльність, у месенджері «Телеграм», де систематично висвітлювала інформацію про здійснювану нею та вказаними незаконним організаціями інформаційну діяльність у підтримку окупаційної влади держави-агресора у тимчасово окупованому м.Мелітополі Запорізької області.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на здійснення інформаційної діяльності у підтримку окупаційної влади держави-агресора у м.Мелітополі, 31 травня 2022 року на публічній сторінці в месенджері «Telegram» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікований виступ ОСОБА_8 , який супроводжувався схваленням останньої дій військовослужбовців російської федерації, а також засудженням висвітлення подій із боку проукраїнських засобів масової інформації та спільнот у соціальних мережах із закликом не вірити повідомленням, які вони поширюють.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 , на публічній сторінці в месенджері «Telegram» під назвою « ОСОБА_10 » ( ІНФОРМАЦІЯ_5 опублікований виступ ОСОБА_8 , який супроводжувався констатацією факту підтримки з боку «губернатора Запорожской области» ОСОБА_11 та «главы Мелитополя» ОСОБА_12 низки заходів масового характеру, та схваленням дій військовослужбовців російської федерації.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи невідворотність суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, вчинила дії, спрямовані на здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, вчинене з політичних та ідеологічних мотивів.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.5 ст.111-1 КК як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, та за ч.6 ст.111-1 КК як здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради. Їй призначено покарання:
- за ч.5 ст.111-1 КК у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 15 років, з конфіскацією майна;
- за ч.6 ст.111-1 КК у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 15 років, з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 15 років, з конфіскацією майна.
Вирішено питання про початок строку відбування основного та додаткового покарання, запобіжний захід та процесуальні витрати.
В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судовий розгляд проводився в порядку ч.3 ст.323 КПК і обвинувачена не приймала участі в судових засіданнях, тому позиція захисту була не узгоджена з обвинуваченою і сторона захисту була позбавлена можливості надавати докази, які могла б безпосередньо надати ОСОБА_8 . Відомості щодо обізнаності ОСОБА_8 про існування відносно неї кримінального провадження відсутні. Справу розглянуто суддею одноособово, що є істотним порушенням вимог діючого законодавства, зокрема ч.4 ст.315 КПК. Вважав, що суд помилково зазначив, що дослідив надані стороною обвинувачення докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 , оскільки свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не викликались до суду та не надавали своїх показань безпосередньо суду, що позбавляє можливості суд встановити факт неупередженості та незацікавленості свідків, а також їхньої об'єктивності, у зв'язку з чим неможливо визнати процесуальні та слідчі дії за їх участі доказами по справі. Також невідомі джерела походження даних, отриманих з телеграм-каналів, веб-сайтів, невідомі їх власники чи адміністратори, чи є інформація, яка на них розміщена, правдивою, чи повністю відображена інформація, чи то фрагменти, які не відображають повний масштаб події і є сфабрикованими. З аналізу вироку вбачається, що судом прийнято докази сторони обвинувачення, однак не наведено мотивів неврахування доказів сторони захисту, що також є суттєвим порушенням вимог КПК.
Повістка про виклик обвинуваченої ОСОБА_8 публікувалась відповідно до вимог ст.323 КПК на офіційному веб-сайті апеляційного суду, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр» в розділі «Оголошення: виклики в суд».
Однак, до суду апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_8 не з'явилась, причин неявки не повідомляла та клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату не заявляла.
Враховуючи те, що судовий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), та з обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду матеріалів справи без участі обвинуваченої, однак за участі її захисника.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію захисника, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; прокурора, який висловив заперечення проти скарги та просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні передбачених ч.ч.5, 6 ст.111-1 КК кримінальних правопорушень ухвалено відповідно до вимог ст.370 КПК на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст.94 КПК.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання свідка ОСОБА_15 , а також дані, які були встановлені із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених місцевим судом.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 розглядалося в порядку спеціального судового провадження з обов'язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченої («in absentia»), яка усних показань суду не надавала, будь-яких письмових заяв, клопотань чи заперечень на адресу суду від обвинуваченої не надходило.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції вжив усіх можливих дій аби наданий обвинуваченій державою захист був ефективним та, дотримуючись вимог ст.ст.10, 22, 23 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення і захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження, за результатом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням. Керуючись законом, суд оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши надані докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.5, 6 ст.111-1 КК, і, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 вчинила інкриміновані їй суспільно небезпечні діяння та її винуватість доведена поза розумним сумнівом.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в матеріалах провадження відсутні докази обізнаності ОСОБА_8 про існування відносно неї кримінального провадження, є неприйнятними з огляду на таке.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 КПК.
Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині 2 статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури «in absentia» припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, що стороною захисту не спростовано.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 розглядалося в порядку спеціального судового провадження, передбаченому нормами КПК, з обов'язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченої («in absentia»), про що свідчить ухвала Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 жовтня 2024 року. Суд першої інстанції вжив всіх заходів для виклику ОСОБА_8 до суду, повідомляв про дату, час і місце розгляду справи для забезпечення її права на захист, а також здійснював всі передбачені законом заходи для дотримання прав на захист і доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей такого провадження, а саме публікував оголошення в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр») та на офіційному веб-сайті Комунарського районного суду м.Запоріжжя.
У справі «Sanader v. Croatia» від 12 лютого 2015 року (заява №66408/12) Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме собою не є несумісним зі ст.6 Конвенції і ця норма буде порушена лише в тому разі, якщо особа, засуджена заочно, згодом не зможе отримати від суду новий розгляд по суті обвинувачення, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з'явитися і захищати себе або що мала намір уникнути суду.
Чинний КПК містить положення, які дозволяють забезпечити такий перегляд в суді апеляційної інстанції як щодо питань права, так і фактів.
Так, відповідно до ч.3 ст.400 КПК, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 цього Кодексу.
Таким чином, засуджений навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлений права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними, під час якого він не буде позбавлений можливості ставити питання про усунення порушень, які, на його думку, були допущенні в ході спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в цьому кримінальному провадженні здійснення спеціального досудового розслідування та судового розгляду стосовно ОСОБА_8 , яка постійно перебувала на тимчасово окупованій території України - в м.Мелітополі Запорізької області, без оголошення її в міжнародний розшук, відповідає вимогам КПК та не може свідчити про порушення гарантій щодо заборони дискримінації згідно з п.1 ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, відповідно до положень ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації.
Такі висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального Суду Верховного суду від 27 березня 2025 року у справі №759/10956/17, провадження №51-2071км23.
Твердження сторони захисту про порушення права обвинуваченої ОСОБА_8 на захист, оскільки він жодного разу не спілкувався з підзахисною, тому позиція захисту була не узгоджена і сторона захисту була позбавлена можливості надавати докази, які могла б безпосередньо надати ОСОБА_8 , є неприйнятними, оскільки кримінальне провадження здійснювалося за участю захисника ОСОБА_7 , який протягом судового провадження здійснював захист інтересів ОСОБА_8 , зокрема й шляхом подання апеляційної скарги, тому відсутні підстави вважати порушеними права обвинуваченої на захист.
Посилання захисника на істотні порушення вимог КПК з тих підстав, що кримінальне провадження розглянуто суддею одноособово, є безґрунтовними, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого. Враховуючи, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої («in absentia»), колегія суддів не вбачає порушень вимог ч.4 ст.315 КПК, на що вказував захисник в своїй апеляційній скарзі.
Відповідаючи на доводи захисника про те, що судом не викликались свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та вони не надавали своїх показань безпосередньо суду, що позбавляє можливості суд встановити факт неупередженості та незацікавленості свідків, а також їхньої об'єктивності, у зв'язку з чим неможливо визнати процесуальні та слідчі дії за їх участі доказами по справі, колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачаться із аудіо- та відеозапису судового засідання від 11 лютого 2025 року, прокурором було заявлено клопотання про допит двох свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , при цьому прокурор зазначив, що свідок ОСОБА_14 перебуває в лавах ЗСУ, а тому здійснити його виклик в судове засідання не виявляється за можливе, у зв'язку з чим прокурор відмовився від його допиту, проти чого захисник не заперечував та клопотань про виклик та допит інших свідків не заявляв. В судовому засіданні, яке відбулось 25 квітня 2025 року, судом було допитано свідка ОСОБА_15 , після чого прокурор зазначив, що відмовляється від допиту інших свідків, а тому суд поставив на обговорення питання про наявність клопотань у учасників судового провадження та можливість закінчити з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейти до судових дебатів, на що учасники судового провадження, зокрема й захисник, повідомили про відсутність клопотань та вважали за можливе перейти до судових дебатів.
Судова колегія зазначає, що не здійснення судом допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не вплинуло на висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованих їй злочинів, оскільки її вина підтверджується сукупністю інших належних та допустимих доказів, які судом визнано достатніми для прийняття відповідного рішення.
Твердження захисника про те, що невідомі джерела походження даних, отриманих з телеграм-каналів, веб-сайтів, невідомі їх власники чи адміністратори, чи є інформація, яка на них розміщена, правдивою, чи повністю відображена інформація, чи то фрагменти, які не відображають повний масштаб події і є сфабрикованими, колегія суддів визнає неприйнятними з таких підстав.
Так, інформація зафіксована у протоколах огляду телеграм-каналів та веб-сайтів з відкритих джерел, не суперечить іншим зібраним доказам, її огляд здійснено з дотриманням вимог ст.237 КПК, протоколи складені уповноваженою особою, а тому підстав для визнання зафіксованих у них даних недопустимими або неналежними доказами колегія суддів не вбачає.
При цьому сторона захисту не надала жодних доказів на спростування цієї інформації і не навела аргументів, які б вказували на те, що інформація, надана органом досудового розслідування, не відповідає дійсності, зокрема, що вона містить ознаки фальсифікації та/або навмисного спотворення даних.
Наведені висновки апеляційного суду кореспондуються з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 січня 2025 року (ЄУН 490/6113/22, провадження №51-735км23).
При перевірці вироку колегією суддів не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції про винуватість обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні передбачених ч.ч.5, 6 ст. 111-1 КК кримінальних правопорушень, за яке її засуджено, що у свою чергу обумовлює відхилення доводів апеляційної скарги захисника.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли б перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4