Дата документу 05.11.2025 Справа № 331/1256/24
Єдиний унікальний № 331/1256/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/963/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
5 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Малинівка Гуляйпільського району Запорізької області, українця, одруженого, начальника дільниці водопостачання КП «Комунсервіс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 грудня 2025 року включно, -
Старший слідчий 2-го відділення слідчого відділу УСБ в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, за наступних обставин.
Громадянин України ОСОБА_10 будучи проросійськи налаштованою особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, направлених на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи з прямим злочинним умислом, не пізніше квітня 2023 року (точні дата та час органом досудового розслідуванням не встановлені), надав добровільну згоду ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавати допомогу представнику іноземної держави - представнику федеральної служби безпеки російської федерації на ім'я « ОСОБА_12 », під назвою у месенджері «Telegram» - « ОСОБА_13 » в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану шляхом виконання отриманих від останнього завдань, спрямованих на збір та передачу різного роду інформації щодо розміщення підрозділів ЗС України, задіяних в протидії військовій агресії з боку збройних формувань держави-агресора російської федерації проти України на території Гуляйпільської ОТГ Запорізької області, яку ОСОБА_11 дотримуючись заходів конспірації, передавав за допомогою закритих каналів можливостей всесвітньої мережі Інтернет, месенджеру «Телеграм».
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
14 лютого 2024 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024080000000234 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
17 жовтня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що він не згодний з оскаржуваним рішенням.
В обґрунтування скарги вказує про необґрунтованість пред'явленої йому підозри, вказує, що він не надавав добровільну згоду ОСОБА_11 , органом досудового розслідування не встановлено, що він повідомляв ОСОБА_11 про його бажання здійснювати спілкування з представниками рф, а свідок ОСОБА_14 надала неправдиві покази.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу та просив застосувати до нього менш суворий запобіжний захід.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу та вказала про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив про те, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчої та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наданих суду матеріалів убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Так, викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України підтверджується такими доказами, як:
- відомостями, викладеними у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 1 жовтня 2025 року (а.с. 23 зворотної сторінки - 31);
- відомостями, викладеними у протоколів обшуків від 15 жовтня 2025 року (а.с. 42-47, 63-66);
- відомостями, викладеними у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем, з терміналу мобільного телефону, яким користується ОСОБА_7 від 8 жовтня 2025 року (а.с. 50 - 51);
- відомостями, викладеними у протоколі допиту свідка ОСОБА_14 (а.с. 67-69).
Із наведеного, можливо зробити висновок, що із наданих до клопотання доказів, існують підстави, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, оскільки аналіз вищевказаних доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином.
На переконання колегії суддів, стороною захисту не наведено обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість поданих стороною обвинувачення доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
Таким чином, наявні у матеріалах провадження докази у своїй сукупності є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Разом із цим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях ОСОБА_7 вини у вчиненні злочину, оскільки питання винуватості у судовому порядку вирішується після надходження обвинувального акту до суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого в цій частині є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводиться відповідними доказами.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі, у зв'язку із чим, з огляду на суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, судовою колегією не здобуто відомостей про стійкі соціальні зв'язки підозрюваного ОСОБА_7 , які були б для останнього засобом превенції від можливої подальшої негативної та девіантної поведінки та ухилення від явки до органу досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, і ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим, з огляду на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні знаходиться на початковій стадії, збір доказів у даному кримінальному провадженні не завершився, а будучі обізнаним з інформацією про кримінальне провадження, про обставини, що є предметом доказування у ньому, про наявність чи відсутність певних доказів, які стали відомі ОСОБА_7 у зв'язку із розглядом клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, підозрюваний може вчинити дії, які будуть направлені на знищення та приховування речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд вважає, що застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не виключає можливості підозрюваним користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів для приховання або знищення інформації, яка наразі не встановлена органом досудового розслідування.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що наразі жоден із свідків не допитаний судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), а тому будучі обізнаним про анкетні дані свідків, підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
Більш того, як слідує із аналізу показів, наданих свідком ОСОБА_14 , вона є знайомою з ОСОБА_7 , останній достеменно обізнаний про місце проживання свідка, що також значно підвищує ризик незаконного впливу на неї.
Крім того, колегія суддів вважає, що і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є підтвердженим, оскільки з урахуванням характеру інкримінованого підозрюваному злочину, його ролі, поведінки та обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_7 , маючі ймовірні зв'язки із представниками держави - агресора, може і надалі вчиняти дії, які направлені на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованими та підтвердженими.
Із наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, урахувавши обґрунтованість пред'явленої останньому підозри та наявність вказаних ризиків.
Разом з цим, на переконання апеляційного суду, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу в порушення вимог кримінального процесуального законодавства України.
Так, згідно з вимогами ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання.
Статтею 219 КПК України передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.
З матеріалів провадження убачається, що підозрюваному ОСОБА_7 17 жовтня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Будь - які дані, які б вказували на продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, в матеріалах за клопотанням про застосування запобіжного заходу відсутні та учасниками судового розгляду не надані.
Виходячи з наведеного, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024080000000234, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 спливає 15 грудня 2025 року, у зв'язку з чим, встановлюючи до 17 грудня 2025 року строк дії запобіжного заходу, слідчий суддя вийшов за межі терміну досудового розслідування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - зміні в частині строку, на який застосовано запобіжний захід.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 219, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 грудня 2025 року включно, змінити в частині строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу та вважати, що до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 грудня 2025 року включно.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4