Справа № 303/1979/25
27.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/262/25 за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п.4-1 ч. 1 ст.284 КПК України,
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 квітня 2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
19 березня 2025 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, для розгляду по суді надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.
ОСОБА_7 інкримінуються епізод крадіжки, яка мала місце 30 червня 2023 року. У результаті крадіжки потерпілому ОСОБА_8 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 2700,00 гривень.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В апеляційній скарзі прокурор вказав, що висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації діянь є вірними і не оспорюються, однак всупереч закону суд не врахував те, що спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст.162 КК України. Просить суд, оскаржувану ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора - ОСОБА_5 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ухвали суду ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України -таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна», який набув чинності 09 серпня 2024 року.
У відповідності до вказаного закону ст. 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою Цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб».
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК).
За частиною 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання колегії судців, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно - правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 1 січня 2023 році становив 2684 гривні, у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2023 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 2684 гривні.
З урахуванням положень ст. 5 КК, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ОСОБА_7 вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст. 51 КУпАП.
Між тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
Частиною 3 ст. 337 КПК встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК).
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого.
Відповідно до п. 7 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 186, частиною третьою статті 187 КК України. Додатково за статтею 162 КК України, такі дії кваліфікувати не потрібно.
Якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за статтею 162 КК України.
Однак, всупереч вимогам закону суд не врахував те, що спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, а дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
Враховуючи вищевикладене, кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_7 відноситься до кримінального правопорушення пов'язаного із порушенням недоторканості житла і не підлягає закриттю.
Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, такими, що перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Отже, ухвала суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п.4-1 ч. 1 ст.284 КПК України,- скасувати, призначивши новий судовий розгляд у суді першої інстанції у новому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді