Справа № 2н-5257/09
Провадження № 6/686/507/25
про заміну сторони виконавчого провадження
02 грудня 2025 рік м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.,
секретарі судового засідання Кучерук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Хмельницькому справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження,
встановив:
У листопаді 2025 року ТОВ «Він Фінанс» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
В обґрунтування заяви заявник вказав, що 09.10.2009 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області був виданий судовий наказ у справі №2н-5257/09 яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСибюанк» заборгованість за кредитним договором №11012099000 від 16.06.2006 року.
18.09.2019 року між ТОВ «Довіра та Гарантія» і ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу вимоги №1930/К згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за кредитним договором №11012099000 від 16.06.2006 року.
25.07.2024 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Довіра та Гарантія» (протокол №1706) було вирішено змінити нейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». На виконання вказаного рішення наказом №55-к від 25.07.2024 року внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.
На підставі викладеного, посилаючись на положення ст. 442 ЦПК України, 512, 514 ЦК України, заявник просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача на його правонаступника - ТОВ «Він Фінанс».
В судове засідання представник заявника не з'явився, просив подану заяву розглянути за його відсутності, про що зазначив у самій заяві.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Фактичні обставини встановлені судом.
09.10.2009 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області був виданий судовий наказ №2н-5257/09 яким стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту №11012099000 від 16.06.2006 року у сумі 36 031,00 гривень, пеню за порушення терміну повернення кредиту у сумі 223,23 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 гривень, судовий збір в сумі 181,27 гривень, а всього 36 465,50 гривень.
18.01.2010 року судом було видано два судових накази представнику банку, про що свідчить відмітка у довідковому листі до цивільної справи №2н-5257/09.
Згідно відкритих даних Реєстру виконавчих проваджень (АСВП) вказані судові накази щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до примусового виконання не пред'являлися та на їх підставі відповідні виконавчі провадження не відкривалися.
18.09.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір купівлі-продажу прав вимог №1930/К на підставі якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги за кредитним договором №11012099000 від 16.06.2006 року до ОСОБА_1 .
Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (частина п'ята статті 15 Закону про виконавче провадження).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п'ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (дату видачі відповідного судового наказу)) визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10 сформульовані наступні правові висновки у застосуванні норм права у спірних правовідносинах.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Як встановлено з матеріалів справи видані Хмельницьким міськрайонним судом судові накази від 09.09.2009 року №2н-5257/09 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до примусового виконання стягувачем не зверталися та відповідно на їх підставі не відкривалися відповідні виконавчі провадження. Вказане підтверджено зокрема відомостями з АСВП щодо наявності виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
При цьому строк пред'явлення до виконання відповідних судових наказів №2н-5257/09 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплинув 19.11.2012 року. Доказів переривання строку пред'явлення цих судових наказів до примусового виконання заявником до суду не подано і матеріали справи не містять.
Отже станом на даний час пропущені строки для пред'явлення судових наказів №2н-5257/09 щодо обох боржників до примусового виконання. ТОВ «Він Фінанс» звертаючись до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні питання щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання не порушує у зв'язку із чим підстави для вирішення питання щодо процесуального правонаступництва відсутні.
Керуючись ст.ст.81, 247, 260, 442 ЦПК України, ст.512 ЦК України, суд, -
постановив:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складання повного тексту ухвали суду 02.12.2025 року.
Суддя: