Справа № 478/1020/25 Провадження № 2/478/472/2025
02 грудня 2025 року смт.Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернулося в особі свого представника - Романенка М.Е. до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з ТОВ «Авентус Україна» договором фінансового кредиту № 224704 від 13.07.2018 рокуу сумі 19 395,63 грн, де:14820,00 грн - сума заборгованості за кредитом (3500,00 грн - основний борг та 1890,00 грн - проценти); 3240,61 грн - суми інфляційних втрат; 1335,02 грн - суми 3% річних, посилаючись на відступлення права вимоги первісним кредитором за договором і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
В обґрунтування позивних вимог зазначено, що13 липня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, в електронній формі, шляхом підписання його електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, на виконання умов якого кредитором було надано грошові кошти в розмірі 3500,00 грн.
12 квітня 2018 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено договір факторингу № 1, на підставі якого 06.12.2018 року укладено додаткову угоду на виконання цього договору, відповідно до яких позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 224704 від 13.07.2018 року.
Таким чином, враховуючи обов'язок боржника сплатити кредитну заборгованість, з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17 листопада 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої відповідач не погоджується із позовними вимогами. Так, відповідач заперечує факт підписання кредитного договору і отримання кредитних коштів, вказує на відсутність в матеріалах справи оригіналу кредитного договору, отримання ним одноразового ідентифікатору, реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та проходження процедури ідентифікації, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.
Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача просив справу розглянути у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його представник не повідомили причини неявки до суду, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином. Згідно зазначеного у відзиві на позовну заяву, просили суд розглянути справу без їх участі.
Суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін, які були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17, під принципом добросовісності слід розуміти загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 3 500,00 грн. При цьому, позивачем надано докази щодо проведення двох платіжних операцій 13.07.2018 року на суму 3 500,00 грн на платіжний засіб, маска картки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 без ідентифікації володільців зазначених платіжних засобів.
В свою чергу, відповідач у поданому відзиві наголошує на тому, що будь-якого кредитного договору не підписував та грошових коштів у кредит не отримував.
Відповідно до наведеного, предметом доказування у справі є факти, що свідчать про підписання/не підписання кредитного договору відповідачем та факт отримання/неотримання ним грошових коштів у кредит в розмірі 3 500,00 грн.
Оскільки в судове засідання сторони не прибули, суд позбавлений можливості уточнити обставини, які є об'єктивно важливими для правильного та справедливого вирішення спірних правовідносин.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, щодо необхідності витребування додаткових доказів у сторін.
Так, заявляючи про підписання (укладення) договору фінансового кредиту між первинним кредитором та відповідачем, позивачем не надано доказів його підписання, відповідного алгоритму його укладення, включаючи процедуру ідентифікації відповідача та проставлення електронного підпису у договорі, а також будь-які докази, які свідчать про номер платіжного засобу (банківської платіжної картки), який належить відповідачу та на який відповідачу було перераховано грошові кошти. В свою чергу, відповідач, який може володіти банківськими рахунками, не надає суду доказів на спростування тверджень позивача, зокрема щодо неотримання кредиту у період з 13.07.2018 року, відсутності відкритих рахунків у період з 13.07.2018 року тощо.
За вказаних вище обставин, враховуючи предмет та підстави позову, суд вважає за необхідне витребувати у позивача докази укладення договору про надання фінансового кредиту від 13.07.2018 року № 224704, докази його підписання та відповідного алгоритму його укладення, включаючи процедуру ідентифікації відповідача, докази отримання відповідачем кредиту та платіжного засобу, на який було ініційовано грошовий переказ, який належав відповідачу станом на 13.07.2018 року, а від відповідача слід витребувати докази щодо неотримання грошових коштів кредиту у період 13.07.2018 року на платіжний засіб, маска картки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та/або неналежність вказаних платіжних засобів відповідачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 77, 84, 260, 261, 350, 430 ЦПК України, суд-
Постановив:
Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» докази укладення договору про надання фінансового кредиту від 13.07.2018 року № 224704, докази його підписання та відповідного алгоритму його укладення, включаючи процедуру ідентифікації відповідача, докази отримання відповідачем кредиту та платіжного засобу, на який було ініційовано грошовий переказ, який належав відповідачу станом на 13.07.2018 року.
Витребувати у ОСОБА_1 докази щодо неотримання грошових коштів кредиту у період 13.07.2018 року на платіжний засіб, маска картки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та/або неналежність вказаних платіжних засобів відповідачу.
Витребувані докази надати суду в строк до 16 грудня 2025 року.
Роз'яснити сторонам у справі, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
У випадку ненадання суду витребуваних доказів, суд може розглянути справу за наявними матеріалами.
Відкласти судовий розгляд справи на 09 год 30 хв 17 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя