Справа №478/1032/25 Пров. №2/478/479/2025
02 грудня 2025 року смт.Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Луговської А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/5173/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3470806963/204657 від 10.01.2020 року, де просило стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 6 477,00 грн, з яких 2 000,00 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту та 4477,00 грн - заборгованість прострочена за комісіями та відсотками та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 10.01.2020 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3470806963/204657 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 2000,00 грн, на банківську платужну картку № НОМЕР_1 , на строк кредиту 12 днів, з відсотковою ставкою 1,85% на добу.
ТОВ "Гоуфінгоу" свої зобов'язання перед відповідачкою виконало та надало останній кредит в розмірі 2000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку № № НОМЕР_1 під зобов'язання з повернення та сплати процентів за користування кредитом, однак відповідачка зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
Внаслідок невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк, станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6 477,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4477,00 грн.
31.05.2021 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" укладено договір факторингу №1-31/05/21, за умовами якого ТОВ "Гоуфінгоу" відступило ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №3470806963/204657 від 10.01.2020 року.
03.06.2021 року ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп", як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3470806963/204657 від 10.01.2020 року ТОВ "ФК Дебт Коллекшн", у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Враховуючи наведене вище, позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 477,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4477,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін та витребувано розрахунок щодо нарахованих відсотків та комісії.
На виконання ухвали суду від 08.09.2025 року позивачем було надано письмові пояснення від 20.10.2025 року щодо нараховуваних процентів та комісії, згідно яких, проценти було нараховано протягом 121 календарного дня користування кредитом із розрахунку: 37,00 грн * 12 днів = 444,00 грн; 37,00 грн 109 днів = 4033,00 грн.
Таким чином, розмір заборгованості за кредитом складає 6477,00 грн, в тому числі: 2000,00 грн - сума основного боргу; 4477,00 грн - нараховані проценти.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та письмових пояснень від 20.10.2025 року, позивач не заперечував проти розгляду справи без його участі та щодо ухвалення заочного судового рішення у справі.
Крім того, позивачем було подано до суду заяву про розподіл суових витрат від 20.10.2025 року, якою просив суд стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Відповідачка належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, протягом судового розгляду заявляла неодноразові клопотання про відкладення судових засідань, проте у призначене судове засідання на 02.12.2025 ркоу не прибула, відзиву не подала та про причини своєї неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гоуфінгоу" та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №3470806963/204657, який підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: R33710.
Згідно з п.1.1. вказаного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
У п.1.2. договору зазначено, що кредит надається строком на 12 днів, тобто до 21.01.2020 року. Строк дії договору 12 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п.1.3. Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу.
Відповідно п.1.4.Договору для Клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого Клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3 договору.
Згідно з п.1.5. Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити банківської карти, вказаної Клієнтом.
За змістом п. 2.3 Договору сторони визначили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за коритсування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.
Згідно узгодженого сторонами Графіку розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, строк на який надається кредит складає 12 жнів, сума кредиту 2000,00 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 333,60 грн, до сплати підлягає загальна сума грошових коштів в розмірі 2333,60 грн.
Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, що є Додатком 1 до Договору, підписано відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: R33710.
Факт належності одноразового ідентифікатору: R33710 підтверджується довідкою про ідентифікацію б/н та б/д.
Факт отримання грошових коштів відповідачкою на банківській рахунок листом ТОВ «Платежі Онлайн» від 19.08.2025 року № 2025-ПО/217.
31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гоуфінгоу" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп" укладено договір факторингу №1-31/05/21, за умовами якого ТОВ "Гоуфінгоу" відступило ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за договором №3470806963/204657 від 10.01.2020 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021 року ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" набуло права грошової вимоги до відповідачки у сумі 6477,00 грн.
03.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс Груп", як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право вимоги за договором 3470806963/204657 від 10.01.2020 року Товариству зобмеженою відповідальністю"ФК Дебт Коллекшн", у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідачки.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/2021від 03.06.2021 року ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 6477,00грн.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором 3470806963/204657, складеної відповідачем, заборгованість відповідачки за період з 10.01.2020 року по 26.05.2025 року складає 6477,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4477,00 грн.
З наданих суду письмових пояснень вбачається, що проценти за користування кредитом розраховано за формулою: 2000,00 грн (розмір кредиту) * 1,85% (розмір процентів на добу)* 100% = 37,00 грн на день. Період нарахування процентів складає 121 календарний день, що включає 30 календарних днів строку користування кредитом та 99 днів пролонгації, визначених п. 2.3 Договору.
Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.
Тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Отже, до ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" перейшли всі права кредитора за договором про надання фінансового кредиту №3470806963/204657 від 10.01.2020 року.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
За приписами статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які маютьзначення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачкою жодного доказу оплати на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним договором не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачка після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживала, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 2000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в сумі 4477,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.
Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту (по договору №3470806963/204657 від 10.01.2020 року), тобто з 10.01.2020 року по 21.01.2020 року (12 днів).
Отже, починаючи з 22.01.2020 року позивач (Первинний кредитор) не вправі був нараховувати договірні проценти, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення статті 625 ЦК України.
Доказів того, що сторонами ініційоване продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Таким чином, розмір процентів відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №3470806963/204657 від 10.01.2020 року становить 0,60 грн. за період з 10.01.2020 року по 12.01.2020 року, виходячи з розрахунку: 2000,00 грн (тіло кредиту) х 0,01% (ставка за акційний період) х 3 дні (строк кредиту) та 333,00 грн за період з 13.01.2020 року по 21.01.2020 року, виходячи з розрахунку: 2000,00 грн. (тіло кредиту) х 1,85% (стандартна процентна ставка) х 9 днів (строк кредиту), що разом становить 333,60 грн.
Саме відповідний розмір процентів відповідає узгодженому сторонами Графіку розрахунків та орієнтованої сукупної вартості кредиту, який є Додатком 1 до Договору та підписано сторонами.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Отже, надані позивачем виписка з особового рахунка за кредитним договором, витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021 року та письмовві пояснення від 20.10.2025 року не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості по процентам за договором про надання фінансового кредиту №3470806963/204657 від 10.01.2020 року.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідачка повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі договору про надання фінансового кредиту №3470806963/204657 від 10.01.2020 року, на користь позивача підлягає стягненню заборгованістьза кредитним договором відповіачкив загальному розмірі 2333,60 грн, де: заборгованість за кредитом складає 2000,00 грн, а заборгованість за процентами дорівнює 333,60 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 36% від розміру заявлених позовних вимог, що становить 872,10 грн.
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір №11/07/2025 про надання правової допомоги від 11.07.2025 року, акт про отримання правової допомоги від 08.10.2025 року та платіжну інструкціювід 08.10.2025 року № 9607.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України".
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 4000,00 грн.
При цьому, з огляду на часткове задоволення позовних, суд приходить до висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути стягнути з відповідачки у пропорційному розмірі до задоволених вимог, з розрахунку 36% від суми 4000,00 грн.
Таким чином, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу,які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача складають 1440,00 грн, що відповідає критерію як співмірності та реальності таких витрат, так і розумності та пропорційності їхнього розміру.
Враховуючи вище викладене, вимога щодо стягнення судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.512-514, 516-517, 525, 526, 530, 549, 610-612, 626, 628-629, 638-639, 1048, 1054-1055, 1077-1078, 1081 ЦКУкраїни,суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"ФК Дебт Коллекшн" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за кредитним договором №3470806963/204657 від 10.01.2020 року в розмірі 2333,60грн, з яких: з яких 2 000,00 грн - прострочена заборгованість по тілукредиту та 333,60 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю "ФК Дебт Коллекшн" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44243120) 872,10 грн судових витрат зі сплати судового збору та 1440,00 грн за надання професійної правничої допомоги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.12.2025 року.
Суддя